Презентація на тему: Сільськогосподарська радіоекологія

Презентація на тему: Сільськогосподарська радіоекологія. Підготувала:студентка 21 – Е групи Кременецької ОГПА ім. Тараса Шевченка. Хоршунова Іванна

План. Вступ. Джерела радіоактивного забруднення. Дія іонізуючого випромінювання на живі організми. Заходи зменшення вмісту радіонуклідів у сільськогосподарській продукціїПринципи зменшення сільськогосподарського виробництва на радіаційно-забруднених територіях. Висновок

Вступ. Сільськогосподарська радіоекологія - це наука, предметом якої є вивчення закономірностей міграції радіонуклідів по біологічним ланкам та вплив іонізуючих випромінювань на сільськогосподарські рослини та тварин. Прикладне призначення цієї науки – розробляти заходи, що обмежують залучення радіонуклідів у біологічний кругообіг, зниження вмісту радіоактивних речовин в рослинах та тваринах і як слідство в продукції рослинництва та тваринництва. Взагалі це обгрунтуваня  системи ведення і функціювання агропромислового виробництва на територіях з підвищеним вмістом радіоактивних речовин.

І. Джерела радіоактивного забруднення. Живі організми в навколишньому середовищі постійно зазнають різних видів випромінювання природного та штучного походження.

У рослини радіонукліди надходять з :

Ступінь накопичення радіонуклідів залежить від: Зрошуване землеробство посилює інтенсивність кругообігу радіонуклідів.

При ареальному забрудненні, яке відбувається швидше, ніж через кореневу систему, відбувається осідання на надземній частині рослин аерозоль­них і газоподібних викидів (первинне забруднення) та забруднених часток ґрунту (вторинне).

Концентрація затриманих радіонуклідів у рослинах зни­жується під впливом дощу, туману, роси, у результаті розбавлення наростаючої фітомаси в процесі росту і роз­витку рослин і внаслідок усихання і опадання раніше заб­руднених частин рослин.

При забрудненні штучни­ми радіонуклідами на початковому етапі вони знаходяться на поверхні ґрунту і в контакті з масою рослин, поступово перерозподіляючись по профілю під впливом вітру, наростанням фі­томаси і випадання опадів, а також пересуваючись у глибину ґрунту в результаті міграційних процесів або агро­технічних заходів.

Наступною ланкою міграції радіонуклідів є тварини.

Перехід радіонуклідів у м'ясо із раціону тварин визна­чається фізико-хімічними властивостями радіонуклідів, а також видовими особливостями і віком тварин. При тривалому споживанні забруднених кормів, радіонук­ліди нагромаджуються в органах і тканинах найбільш ін­тенсивно на перших етапах.

Потім швидкість поступово знижується, і настає рівноважний стан, при якому інтен­сивність відкладання вирівнюється з швидкістю виведення з організму. При цьому максимальне нагромадження радіонуклідів і строки до­сягнення стану рівноваги для різних тварин різні.

ІІ. Дія іонізуючого випромінювання на живі організми. Первинні реакції у рослинному організмі по­чинаються з дії радіації на біологічно активні молекули живої тка­нини. При цьому відбувається онтогенетичне посилення непомітних пошкоджень деяких молекул до яскраво виявлених біологічних наслідків.

Реакція рослин залежить від генетичного потенціалу сорту та ре­жиму випромінювання. Візуально виявлений ефект пригнічення ростових проце­сів виявляється після разового опромінення у перші 5-7 діб.

У злакових культур може спостері­гатися гальмування росту головного пагона у висоту, а також збільшення вегетативної маси.

При впливі великих доз у рос­лин виникають різні морфологічні аномалії та активізуються про­цеси старіння. При впливі випромінювання в інтервалі невисоких доз темпи росту вегетуючих рослин прискорюються. Це явище називається радіостимуляцією.

Паростки і вегетуючі рослини більш чутливі до ви­промінювання, ніж насіння, що зумовлює і значно менші дози, які стимулюють ріст і розвиток. Стимулюючі дози молодих рослин у фазі активного метаболізму в 10-15 ра­зів менші, ніж для насіння, що перебуває у спокої.

Період вегетації значно впливає на уразливість. Найбільш чутливими рослини є у фазі кущіння та ви­ходу у трубку, коли можливе відмирання конусу наростання головного пагона.

Під впливом опромінення зменшується кіль­кість та якість зерна. Воно має низьку енергію проростання і схожість. Максимальне зменшення схожості у ярої пшениці відзна­чається при опроміненні її у фазах колосіння і цвітіння.

Чутливими до опромінення є горох, картопля, соняш­ник.

Продуктивність опромінених куль­тур суттєво починає залежати від погодних умов, погіршення яких уповільнює темпи росту, подовжує період вегетації.

Радіочутливість тваринного організму визначається генетично і залежить від віку. Молоді організми більш вразливі. Наслідки ураження тісно зв'язані з видовою інтенсивністю пострадіаційного відновлення.

Кінцевим радіобіологічним ефектом на клітинному рів­ні при опроміненні тварин є загибель клітин. На початкових стадіях відхилення від фізіологічного стану можуть і не проявлятись.

Синдромом гострої променевої хвороби є патологія кро­вотворення і пов'язана з нею депресія всіх клітинних еле­ментів. Ступінь зміни в кровотворних органах і в крові зна­ходиться в прямій залежності від дози опромінення.

При опроміненні у відносно малих дозах помітних змін у серцевій діяльності тварин, як правило, не спостерігаєть­ся, але при більш високих дозах відразу ж після опромі­нення відзначається прискорене серцебиття.

Під впливом випромінювання змінюється увесь комплекс захисних механізмів і реакція організму. Малі дози випро­мінювання підвищують специфічний і неспецифічний клі­тинний і гуморальний захист організму. При сильному опроміненні у тварин розвиваються глибокі функціональні й морфологічні порушення клітин­них структур, змінюється діяльність усіх систем організму.

Негативний вплив випромінювання на відтворювальну функцію і якість потомства визначається в основному ураженням ембріону в період диференціації органів, а також сім'яродного епі­телію батьків.

Радіоактивне забруднення шкіри може викликати її ура­ження. Опіки розвиваються раніше і протікають важ­че в місцях, де шкіра слабо захищена волосяним покри­вом.

ІІІ. Заходи зменшення вмісту радіонуклідів у с/г продукціїДля зниження концентрації радіонуклідів у сільсько господарських рослинах використовують:

Хімізація землеробства є од­ним з важливіших шляхів обмеження надходження радіо­нуклідів у сільськогосподарські рослини, а потім і у продукцію тваринництва.

Застосування мінеральних і органічних добрив, вапна, торфу – найбільш ефективні заходи зменшення концентрації радіонуклідів в урожаї.

Ряд факторів, що пов’язані із застосуванням добрив:

Ефективним прийомом є оранка ґрунту. Звичайна оранка зменшує потужність дози гамма-випромінювання в декілька разів. Глибоке заорювання ще більше знижує нагромадження радіонуклідів.

 Зняття шару до 5см з 1га відповідає відчуженню близько 500 т ґрунту, який по суті може розглядатися як радіоактивні відходи.

Для переведення радіонуклідів у важкозасвоювані фор­ми можна вносити в ґрунти різні хімічні реа­генти. Можна також промивати ґрунт, застосовуючи розчини кис­лот, луги, нейтральні солі.

Значно зменшити кількість радіонуклідів у продукції рослинництва можна також при переробці різних видів рос­линної сировини. До таких процесів належать:

Чим менший вміст хіміч­них елементів у кінцевому продукті, тим меншою буде в ньому концентрація радіонуклідів. Однак під час переробки можуть з'явитися такі продукти в яких вміст радіонуклі­дів більший, ніж у початкових продуктах, наприклад, у макухах рослинного походження.

 Вміст радіонуклідів у рос­линницькій продукції може змінюватися при:

В умовах радіоактивного забруднення угідь необхідно застосовувати прин­цип зонального розміщення

Заходи щодо зменшення вмісту радіонуклідів у продук­тах тваринництва поділяються на чотири групи:

Основним заходом по обмеженню надходження радіо­нуклідів в організм тварин після випадання радіоактивних речовин на пасовища є припинення випасання тварин і пе­реведення їх на стійлове утримання.

З радіоекологічної точки зору найбільш раціональними галузями є: Ведення яких ґрунтується на використанні найменш забруднених кормів (корене- і бульбоплодів, комбікормів, зернофуражу) і на стаціонар­ному утриманні тварин у приміщеннях.

ІV. Принципи зменшення сільськогосподарського виробництва на радіаційно-забруднених територіях

Висновок. Роль сільського господарства в економіці країни або регіону показує її структуру і рівень розвитку. Сільське господарство має більший вплив на природне середовище, ніж будь-яка інша галузь народного господарства. Причина цього в тому, що сільське господарство вимагає величезних площ. В результаті зазнають змін ландшафти цілих континентів. Фахівці відзначають, що 78 % земної поверхні мають серйозні природні недоліки для розвитку землеробства, 13 % площ відрізняються низькою продуктивністю, 6 % середньою і тільки 3 % високою. Наразі обробляється близько 11 % всієї суші, ще 24 % використовується під пасовища. Особливості агроресурсної ситуації і спеціалізації сільського господарства значно відрізняється за регіонами.