Презентація на тему: "Становлення людської цивілізації на теренах України"

«Становлення людської цивілізації на теренах України»Підготуваластудентка БДПУ Письменна Анастасія

План1. Періодизація та джерела вивчення історії та культури України.2. Початок формування людської цивілізації на території України.3. Трипільська культура України.4. Скіфо-сарматська доба.5. Античні міста-держави Північного Причорномор’я та їх культура.6. Культура давніх слов’ян.

1. Періодизація та джерела вивчення історії та культури України. Періоди розвитку первісного суспільства на Україні: Кам’яний вік поділяють на : Палеоліт (1 млн. p. - 10 тис. років до н.е.) поділяють на ранній та пізній. Мезоліт (10 - 7 тис. років до н.е.) Неоліт (7 - 5 тис. років до н.е.) “Неолітична революція" - перехід від привласнюючого до відтворюючого типу господарства. Виникнення: скотарства, землеробства, міських поселень, ремесел. Енеоліт (4-3 тис. років до н.е.);Бронзовий вік (2-1 тис. років до н.е.);Ранній залізний вік від рубежу 2-1 тис. до н.е. і до початку середньовіччя - V ст. н.е.

1. Періодизація та джерела вивчення історії та культури України. Джерела вивчення історії та кукльтури: Писемні;Археологічні;Усні;Лінгвістичні;Етнографічні;Фото, - кінодокументи, електронні носії інформації.

2. Початок формування людської цивілізації на території України. Первісна людина на території України з'явилась майже 1 млн. років тому, в період раннього палеоліту. Наш регіон, як і Європа загалом, не входив до ареалу антропогенезу, тобто місцевості, де відбувся процес олюднення високорозвиненої мавпи. На думку археологів, найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Балкани і Центральну Європу. Ця міграція не була одномоментним актом, а хвилеподібно тривала протягом багатьох тисячоліть. Рештки найдавніших стоянок первісних людей знайдено біля с. Королеве (Закарпаття), м. Амвросіївка (Донбас), с. Лука-Врублівецька (Хмельниччина). Всього на території України відомо понад 30 стоянок доби раннього палеоліту.

2. Початок формування людської цивілізації на території України. Архантропи жили невеликими групами, що утворювали первісне людське стадо. Ця перша форма соціальної організації базувалася на основі кровнородинних стосунків. Господарство первісних людей було присвоюючим, бо базувалося на збиранні плодів, ягід та їстівних коренів і полюванні на тварин. Основним знаряддям праці архантропів стало ручне рубило, що виготовлялося шляхом оббивання кам'яної заготівки з двох боків. Це знаряддя мало довгасту, плескату форму завдовжки 20—25 см, вагою до 1,5 кг. У руках первісної людини рубило стало універсальним інструментом впливу на навколишній світ. Залежно від ситуації воно виконувало роль сокири, кайла, метального каменя тощо. Поява однотипних кам'яних знарядь на зразок рубила свідчить про зародження мислення, початок переходу до свідомої виробничої діяльності.

3. Трипільська культура України. Трипільська культура або культура Кукутень (рум. Cultura Cucuteni), також відома як культурна спільність Кукуте́нь-Трипі́лля — археологічна культура часів неоліту і раннього енеоліту, українська назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині, а румунська від назви румунського села Кукутень, де наприкінці XIX століття були незалежно відкриті перші археологічні знахідки артефактів цієї культури. На території сучасної України Трипільська культура була відкрита українським археологом чеського походження Вікентієм В'ячеславовичем Хвойко. Трипільська культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалася між Карпатами і Дніпром на територіях сучасної Румунії, Молдови та України, загальною площею понад 350 тис. км². У часи розквіту культури їй належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість мешканців деяких з них перевищувала 15 тис. осіб.

3. Трипільська культура України. Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур кам'яно-мідної доби (енеоліту). Трипільські племена посідали простори Східної Європи від Карпат до Дніпра, від Полісся до Чорного моря. Розвивалася ця культура в V—IV тис. до н. е. (протягом 2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній. В Україні було виявлено (станом на 2014 рік) понад дві тисячі пам'яток Трипільської культури. Вони згруповані у 15 областях: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Надбужжі, менше у Наддніпрянщині — ймовірно, за густотою розселення об'єднання племен.

3. Трипільська культура України. Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія поширення (близько 190 тис. км²). Під час свого найбільшого розквіту (наприкінці середнього етапу) населення на всій території трипільської культури за різними оцінками становило від 400 тисяч до 2 мільйонів осіб.

3. Трипільська культура України. Особливості трипільської культури:колективне господарство, основні заняття: хліборобство і скотарство;виготовлення керамічних виробів побутового призначення, декоративної кераміки; прядіння, ткацтво;розвинуті релігійні вірування та поховальні обряди.

4. Скіфо-сарматська доба. Скіфо-сарматська доба. Доба раннього заліза (з ІІ—І тис. до н. е.) характеризується появою нового металу — заліза. Застосування залізних знарядь спричинило прогрес у всіх видах виробництва. Спершу люди використовували рідкісне метеоритне й самородне залізо, речі з якого знайдено в царських гробницях кінця ІV—ІІ тис. до н.е. на Близькому Сході. Попри тривале знайомство з металургією, залізо було освоєно доволі пізно, адже його температура плавлення досить висока (1530° С, міді — 1089° С). Багаті поклади залізної руди, які залягали у верхніх шарах ґрунту, давали можливість колективам позбутися залежності від тих, хто раніше володів обмеженими покладами міді та інших металів. Добування заліза з руди було винайдено приблизно у ХVІІІ—ХVІ ст. до н. е. в Закавказзі, Малій Азії та Месопотамії. В Україні сліди гамарництва — найдавнішого виробництва заліза — датуються ХV-ХІV ст. до н. е.

4. Скіфо-сарматська доба. Слід зауважити, що наприкінці II тис. до н. е. клімат став надзвичайно посушливим, що спричинило екологічну кризу та міграції населення. Характерними ознаками суспільного розвитку цієї доби були розклад первіснообщинного ладу, становлення приватної власності, поступова майнова диференціація суспільства, посилення торговельних зв’язків, перетворення сім’ї на господарську одиницю; витіснення родової общини територіальною, виділення ієрархічно структурованої військової еліти, утворення організованих військово-політичних об’єднань та союзів, зародження державності на сучасній території України.

4. Скіфо-сарматська доба. До складу скіфської держави входило багато різних племен. Власне скіфами були племена царських скіфів і скіфів-кочівників, які жили в надчорноморських та азовських степах (Кубань). Частина скіфів змішалася з греками й осіла на чорноморському узбережжі між Дніпром і Дністром (калліпіди). Поблизу жили алазони, теж осіле, очевидно, скіфо-фракійське плем’я. Дніпровське лісостепове Лівобережжя заселяли скіфи-землероби, а на захід від Дніпра мешкали скіфи-орачі. Скіфія поділялася на три царства, кожне з яких мало свого царя. Вождь царських скіфів очолював державу. Царства складалися із округів (номів) на чолі з номархами. Влада царів була спадковою. Цар мав величезну, рідко коли обмежену радою царів владу. Більшість населення Скіфії була вільною. Меншу частину становила знать: патріархи сімей, військові вожді, царські дружинники, жерці.

5. Античні міста-держави Північного Причорномор’я та їх культура. Ніконій. Назва міста походить, можливо, від імені ойкіста. Розташовувалося воно на лівому березі Дністровського лиману, поблизу сучасного с. Роксолани. Заснований переселенцями з Іонії в останній третині 6 ст до н. е., Ніконій являв собою невеликий поліс що складався із власне міста і близько десятка лівобережних сільських поселень із землянковою забудовою. Основу економіки становило землеробство. На відміну від Тіри власної монетної чеканки не мав.

5. Античні міста-держави Північного Причорномор’я та їх культура. Тіра. Назва міста походить від грецької назви Дністра – Тірас. Місце розташування залишків Тіри - околиця сучасного Білгорода-Дністровського лиману Одеської області. Колонія заснована вихідцями з Мілета наприкінці 6-ст. - початок 5 ст. до н. е. В розвитку Тіри виділяють два основні періоди: еллінський (від заснування міста до середини першого століття до нашої ери) і римський (середина 1 ст. до н. е. - 70-ті роки 4 ст.), які розділяє гетська навала під проводом Буребісти. Час першого розвитку починається з 5-го ст. до н. е. і триває до 3-го ст. до н. е. Тіра карбувала власну монету з кінця 2-го ст. до н. е. і до 70-х років 1 ст. до н. е. За римського імператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії; з 2 ст. до н. е. в Тірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвого легіонів. В середині 3 ст. н. е. Тіра виходить із провінції Нижня Мезія, й римський гарнізон залишає місто. Тоді воно зазнає руйнування готами. Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею, сільським господарством, скотарством, меншою мірою - ремеслами. Тіра мала сільську округу. Тут вирощували зерно, ловили рибу, випасали худобу.

5. Античні міста-держави Північного Причорномор’я та їх культура. Борисфеніда (від грецької назви Дніпра - Борисфен). Грецьке поселення на півострові (нині острів) Березань, найраніша в Північному Причорномор'ї айпокія, заснована грецькими переселенцями у другій половині 7-го ст. до н. е. В 1 половині 6-го ст. до н. е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрі становили сільську округу Борисфеніди. Остання існує й у 5 ст. до н. е., а з кінця 4 ст. до н. е. життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в 1 ст. н. е. Починаючи з останньої чверті 7 ст. до н. е. Борисфеніда входила до складу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією. Місто в окремих своїх районах мало прямокутне планування. Розкопано залишки апсидального храму, некрополь 5 ст. до н. е. Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду.

5. Античні міста-держави Північного Причорномор’я та їх культура. Ольвія. Ольвія – давньогрецькою мовою означає - "щаслива". Розташована на правому березі Південно-бузького лиману. Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника. Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії до цих пір нема. Більшість істориків схиляється до заснування Ольвії на рубежі 7-6 ст. до н. е. чи в першій половині 6 ст. до н. е. вихідцями з району Мілета і що проіснувала вона до середини 3 ст. Топографічне Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої, Терасної та Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н. е. Ольвія займала територію площею близько 55 га, чисельність її мешканців становила близько 20 тисяч.

6. Культура давніх слов’ян. Слов'янські культури на великій території від Карпат до Дунаю, Лісостеповій Україні, Прип'яті та Подесенні дуже близькі між собою. За місцем перших знахідок ці культури називаються празько-корчакськими і датуються УІ-УІІ ст. н.е. Одна з найбільш досліджених пам'яток цього періоду - могильник біля села Корчак під Житомиром. На сьогодні на території Центральної та Південно-Східної Європи вченим І відомо понад 500 пам'яток цієї культури. До слов'янських культур, що безпосередньо вплинули на формування самобутньої культури Київської Русі, вчені відносять зарубинецьку (III ст. до н.е.) черняхівську (ІІ-V ст. н.е.) і пшеворську (III-VI ст. н.е.).

6. Культура давніх слов’ян. Слов’яни розселялись вздовж малих і великих річок, в лісових хащах і в степу, на нових землях, що були для них звичним ландшафтом. Типове слов'янське житло на цій території - напівземлянка, з дерев'яними стінами, що обмазували глиною.Існували і наземні будівлі - пів квадратної форми однокамерні приміщення, в одному з кутків якого розташовувався опалювальний пристрій - піч, а в інших - меблі. Подібні житла тривалий час побутували в українському селі, а поодинокі зразки його можна було ще побачити в 90-х рр. XX ст. на Західному і Центральному Поліссі. Будівельний матеріал, з якого українці зводили житлові та господарські будівлі, залежав значною мірою від місцевих природних ресурсів.

6. Культура давніх слов’ян. Крім поселень виникають міста, що були адміністративними і торговими центрами цілої великої округи. У кожному племінному об'єднанні були такі центри: у полян - Київ, Вишгород, у сіверян - Чернігів, Новгород-Сіверський, Любеч, у деревлян - Турів, Малин, Іскоростень, у дулібів - Буськ, Волинь (Велинь), у білих хорватів - Белз, Червень. Серед цих міст були великі і значні вже в VIII ст.: Київ мав вулиці, майдани, палаци князів, ремісничі майстерні.

Джерела:https://osvita.ua/vnz/reports/history/32255/ https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B8%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8 C%D1%81%D1%8 C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8 C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 https://uahistory.co/pidruchniki/ukraine-history-textbook-2009-kazmirchyk/2.php https://osvita.ua/vnz/reports/history/35713/ https://studfile.net/preview/5349880/page:6/

Дякую за увагу!