Презентація на тему: "Стародавня держава і право"

ПРЕЗЕНТАЦІЯ З КУРСУ: «ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН»Тема 1. Стародавня держава і право. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИІРПІНСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКА ТА ПРАВАВикладач: Ніна КОЛІСНИКІрпінь - 2024

Мета лекції:навчальна – сформувати знання з предмету історія держави і права зарубіжних країн; вивчити завдання навчальної дисципліни; навчитися аналізувати джерела історії держави і права зарубіжних країн.розвиваюча - дати загальну характеристику періодизації і значення історії держави і права зарубіжних країн; опрацювати характерні риси рабовласницької держави і права.виховна - виховувати почуття професійної гідності, прагнення до самовдосконалення та саморозвитку, виховувати активну життєву позицію.

План лекції: Предмет і завдання курсу історія держави і права зарубіжних країн. Значення історії держави і права як науки та її місце в системі юридичних дисциплін. Джерела та періодизація держави і права зарубіжних країн. Виникнення держави і права. Характерні риси рабовласницької держави і права.

1. Предмет і завдання курсу історія держави і права зарубіжних країн. Предметом історії держави і права зарубіжних країн є вивчення процесів, загальних закономірностей, специфічних особливостей виникнення й розвитку держави та права в певних країнах світу конкретно – в історичних умовах і в хронологічній послідовності. Важливою умовою засвоєння будь-якого курсу є чітке усвідомлення його предмета, тобто чітко визначеного кола явищ і закономірностей, що вивчаються. Ця дисципліна вивчає право як єдине ціле, державно-правові інститути і правове становище населення у конкретних умовах окремих держав. З огляду на предмет цієї науки, можна дійти висновку, що вона є наукою: суспільно-політичною, так як вивчає такі суспільно-політичні явища, як держава та право; юридичною, адже звертає увагу на правові аспекти суспільного життя; історичною, оскільки розглядає державно-правові явища в їхньому історичному розвитку.

ЗАВДАННЯМ КУРСУ ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН Є:загальна підготовка студентів у питаннях держави і права, вироблення в них основного мислення, необхідного для засвоєння та застосування права;створення необхідних передумов для найкращого засвоєння таких дисциплін, як теорія держави і права, історія політичних вчень, державне та міжнародне право, а також інших юридичних дисциплін, включаючи цивільне, кримінальне право і процес;сприяння наукового підходу до процесів, які відбуваються в іншій країні і в усьому світі;розвиток вміння вірно і гуманно оцінювати поведінку людей, які за своїм волевиявленням або випадково стали об’єктом чи суб’єктом державно-правової діяльності.

2. Значення історії держави і права як науки та її місце в системі юридичних дисциплін.Історія як наука виникає на початку цивілізації, щоб стати незмінним супутником людини, її вчителем, вихователем. Уже стародавні автори намагались не тільки описати відомі їм факти історії, але і пояснити їх. Разом з тим історія ставала засобом боротьби класів і партій. Історичне знання досягло великих успіхів протягом XVIII, і особливо XIX століть. Завдяки працям вчених-істориків ми дізнались про стародавні цивілізації Сходу, Греції і Риму, про велич Київської Русі.

Місце історії держави і права в системі юридичних дисциплін в основному визначають реалії об’єкта дослідження. Вона визначає різноманітність першопричин виникнення і розвиток держави і права. При цьому особливе значення надається зміні організаційно-виробничої структурі суспільства. Стан суспільства значно ускладнюється в період розкладу первіснообщинного ладу, коли виникає загроза його послаблення, розпаду і навіть загибелі. У зв’язку з цим виникає необхідність в особливій, регулюючій силі, яка стоїть над суспільством, забезпечує його життєдіяльність і цілісність. Цією силою стала держава.

У міру поглиблення соціального розшарування населення механізм держави все більше контролюється верхівкою суспільства, яка ставить його на службу в першу чергу на власним інтересам. Надалі необхідність держави і права обумовлюється всією сукупністю причин найрізноманітнішого перш за все, загальнонаціонального характеру. Навіть у країнах, де державна влада особливо інтенсивно використовувалась чи використовується з вузькокласовою, інколи клановою метою, держава, як і основна частина права, зберігає і суспільне призначення: захист від стихійних лих, епідемій, боротьба з кримінальною злочинністю, оборона держави та інші заходи, що відповідають інтересам більшості. Загальні закономірності розвитку держави і права в кожній країні проявляються неоднозначно.

Історія держави і права зарубіжних країн тісно пов’язана з такими дисциплінами: політологія, історія політичних і правових вчень, історія держави і права України, теорія держави і права, державне право зарубіжних країн, галузеві юридичні дисципліни. Наприклад, історія держави і права зарубіжних країн разом з теорією держави та права досліджують виникнення держави і права й основні етапи їхнього розвитку. Відмінність між ними полягає в тому, що теорія держави та права, вивчаючи закономірності різних типів держави і права й відповідних їм правових систем, абстрагуються від конкретних держав

Історія ж держави і права зарубіжних країн вивчає не тільки закономірності, але й особливості виникнення та розвитку державно-правових інститутів у конкретно історичних умовах певної країни Історія держави і права зарубіжних країн, як й історія держави і права України, вивчає виникнення й розвиток держави та права від найдавніших часів і до сьогодення. Але не в Україні, а за межами її кордонів. Історія держави і права зарубіжних країн тісто пов’язана з галузевими юридичними дисциплінами країн світу, історії держави та права котрих вона вивчає. Та, на відміну від галузевих дисциплін, які основну свою увагу зосереджують на вивченні принципів та інститутів сучасного чинного законодавства, конкретних нормативних актів, на практиці їх застосування, історія держави і права зарубіжних країн вивчає розвиток державно-правових явищ у їхній цілісності, єдності, і взаємозв’язку та взаємозалежності.

3. Джерела та періодизація держави і права зарубіжних країн. До джерел історії держави і права зарубіжних країн належать:• пам'ятки права певної епохи чи країни – закони, кодекси, конституції, інші офіційні документи (Закони Хаммурапі (XVIII ст. до н.е.);Закони XII таблиць (V ст. до н.е.); Закони Ману (ІІ ст. до н.е. — І ст.) тощо);• історичні трактати, археологічні дані, що певною мірою розкривають процеси виникнення та розвитку держави і права;• конкретні наукові, публіцистичні дослідження вчених Англії, Німеччини, Франції, та інших країн, присвячені загальним чи окремим проблемам держави та права різних країн світу.

Історія держави і права зарубіжних країн вивчає виникнення та розвиток державно-правових інститутів певних країн хронологічно в межах чотирьох основних періодів: Стародавнього світу ( IV тис. до н.е. – V н.е.);Середніх віків (епоха Середньовіччя) (V ст. – XVII ст.);Нового часу ( середина XVII – початок XX століття);Новітнього часу (XX – XXI століття). Ця періодизація відповідає чотирьом основним епохам світової цивілізації, найважливішою частиною якої є держава і право.

У часи Стародавнього світу поряд з рабовласницькими Грецією і Римом існували країни з іншим способом виробництва, що в науці називають „азіатськими”. У багатьох регіонах світу панував первіснообщинний лад. Лише подальший розвиток історії показав, що „азіатський спосіб виробництва” дуже застійним щодо більш динамічного ладу країн Середземномор’я. У підсумку провідною тенденцією розвитку Стародавнього світу ( IV тис. до н.е. – V н.е.) стало становлення і розвиток рабовласницького суспільства, для Середніх віків (V ст. – XVII ст.) – феодального суспільства, для Нового часу ( середина XVII – початок XX століття).-буржуазного суспільства. Новітній час (XX – XXI століття) – це початковий етап сучасної епохи з достатньо чіткою основною магістральною лінією, але вже відзначеною соціалістичними революціями, появою соціалістичної державності, падінням колоніальних імперій, структурною трансформацією „західного суспільства”.

4. Виникнення держави і права. Характерні риси рабовласницької держави і права. Первісна історія має три основні етапи розвитку общини як форми організації людейпраобщину (первісне людське стадо);родова община;проселянська община. Уже в період існування первинного стада, коли тільки формувалась цілеспрямована діяльність з використанням відповідних засобів праці, завершувався біологічний розвиток людини, виникає перше примітивне житло та знаряддя праці, люди об’єднувалися в досить сталі колективи.

Більш менш упорядкована форма соціальної організації виникла за добу родової общини. В її основі були колективізм в виробництві та споживання, загальна власність і зрівняльний розподіл засобів до життя. В умовах, коли єдиною формою усвідомлення соціальних зв’язків було відображення у свідомості людей спільності інтересів у вигляді родинних зв’язків, провідну роль у піклуванні про сім’ю та ведення господарства відігравали жінки. Об′єднання родів у племена здійснювалась на основі шлюбних зв’язків внаслідок заборони їх усередині роду. Спільною власністю роду була земля – головний засіб для полювання, збирання врожаю, виготовлення примітивних знарядь праці тощо.

Ці обставини обумовили і відповідну організацію влади – первісне народовладдя. Роди очолювалися старійшинами – найбільш поважними і досвідченими людьми. Усі були рівними, ніхто не мав привілеїв. Старійшини, поряд з іншими членами роду, брали участь у спільній трудовій діяльності. Їх влада засновувалася на особистому авторитеті, інтелектуальних та емоційних чеснотах, добровільному виконанні їх рішень іншими членами роду. Важливим є те, що влада старійшин спрямовувалася на забезпечення інтересів роду, була конкретним та повсякденним втіленням його волі і тому могла підтримуватися реальними діями членів роду. Ця влада поєднувалася з родовою общиною, не відокремлювалась від неї, уособлювала господарську, військову і наглядову (за виконанням звичаїв) функції. У разі порушення звичаїв, суспільний примус застосовувався у вигляді лайки, фізичного покарання, вигнання з роду. Міра покарання визначалася старійшинами і виконувалася ними або сородичами.

З РОЗВИТКОМ РОДОВИХ ОБЩИН ЗМІНЮВАЛАСЯ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ, ПЕРЕВАЖНО В НАПРЯМІ ІЄРАРХІЗАЦІЇ ОРГАНІВ ВЛАДИЗамість зібрань усіх членів роду все частіше проводилися збори тільки чоловіків. Запроваджується принцип представництва: голови господарств входять у родові общинні ради, а їх голови – у ради фратрій і племен. Світську; Військову; Релігійну. ВІДБУВАЄТЬСЯ ПОДІЛ ВЛАДИ НА:

Поряд зі старійшинами, військовими вождями, жерцями з’являються інші лідери – так звані „ великі люди”. Це чоловіки, які за рахунок своїх особистих якостей та багатства, що почало з’являтися внаслідок виникнення надлишкового продукту, набували авторитету серед сородичів, користувалися їх підтримкою. Безпосередня причина виникнення держави та права – розподіл суспільства на класи з протилежними інтересами. Це дуже тривалий і складний процес. Передумови виникнення держави :три великі розподіли праці;поява надлишкового продукту, патріархальної сім’ї, приватної власності та майнової нерівності;утворення класів як великих груп людей з протилежними інтересами тавиникнення міжкласових конфліктів;неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класовісуперечності й конфлікти.

Важливу роль відіграли також майнова міжродова, а потім і внутрішньо родова нерівність, з’являється приватна власність, класи – групи людей, які займають протилежне місце у суспільному виробництві. У цих нових умовах родоплемінна організація існувати не могла. Потрібний був орган, здатний зберегти та забезпечити функціонування суспільства як цілісного організму. Новому органу потрібна була міцна влада з певними установами, особливим загоном людей, які б займалися тільки управлінням і володіти можливістю здійснювати організаційний примус. Таким органом і стала держава

Завершення розпаду влади родового ладу і утворення власної держави пов’язано з установленням публічної влади, що є суттєвою ознакою. Якщо армія і флот як первинна форма публічної влади існували у вигляді озброєної сили пануючого класу, що безпосередньо зливалася з ним, і тому протистояла більшості населення, то створення поліції є наступним етапом відчуження держави від суспільства. Держава виступає вже як озброєна влада, що відокремлюється і стоїть над більшістю населення, але й над кожним окремим членом пануючого класу. Публічна влада не зливається повністю з державою – це особливим чином організована влада фізичного примусу у вигляді армії, флоту, поліції, в’язниць тощо.

Основною класифікацією держав є їх поділ і об’єднання за типами, тобто сукупністю найбільш суттєвих ознак. За критерій історичної типізації держав найчастіше береться поняття суспільно-економічної формації, яке включає сукупність усіх суспільних відносин у їх взаємозв’язку з домінуючим способом суспільного виробництва. Історичний тип держави – це сукупність найбільших суттєвих ознак, властивих державам, що існували на певних етапах історії людства. Рабовласницький тип держави характеризується тим, що його економічну основу становила приватна власність і на такий засіб виробництва, як раб. Членами держави визнавалися меншість населення - передусім рабовласники та деякі представники інших прошарків (селяни-общинники, ремісники, торгові люди). Рабовласницький – це перший в історії людства тип держави, який не мав загального поширення і був перехідним. Згідно класифікацією суспільно-економічних формацій усі держави в історичному контексті поділяються на держави рабовласницького, феодального, буржуазного та сучасного типів.

Загальна характеристика історії рабовласницької держави і права. У ІV-ІІІ тис. до н.е. виникли перші держави, які засвідчили про своєрідний перехід людства від первісного суспільства до цивілізації. У межах держави склалась складна організаційно-управлінська система, яка здійснювала управління суспільством, виступала формою соціальної обумовленості поведінки людини. Відбувається процес поділу населення на різні соціально-класові угрупування, результатом якого стала заміна первіснообщинного ладу рабовласницьким типом держави і права.

Рабовласницька соціально-економічна формація стала першою сходинкою на шляху поділу суспільства на два основні класи, вільних і рабів, хоча соціальний склад суспільства був набагато строкатішим. Для даного періоду характерні різноманітні форми рабської залежності. Суть рабства полягала в експропріації його особи, перетворенні раба у чужу власність, зведенні його до рівня засобів виробництва ("Раб є в певній мірі живою части власності"; або "Раб - живе знаряддя, а знаряддя - бездушний раб"). Раби могли перебувати як в приватній, так і в колективній власності (держави, храмів, общини і т.д.). Рабство впливало на становище різних груп вільного населення, наприклад, на статус підвладних членів сім'ї (домашнє рабство), боржників (кабальне рабство), навіть селян-общинників, робочою силою котрих в ряді країн могла розпоряджавсь держава (іригаційне господарство і т.п.). Рабство залишало глибокий слід в політичні правовій свідомості стародавнього суспільства.

Основним завданням рабовласницької держави є не лише утримання рабів у покорі, а також керівництво загальносуспільними справами, забезпечення порядку серед вільного населення. Поряд із соціальними привілеями (майновими, релігійними становими, кастовими і т.д.) з'являється нова - можливість приймати участь в державному управлінні, здійсненні правосуддя та законотворчості. Період існування рабовласницької держави і права охоплює декілька тисячоліть (ІV – ІІІ тис. до н.е. - V ст. н.е.). Але не всі держави у своєму історичному розвитку пройшли через дану стадію, хоча рабство пізнали всі народи на різних стадіях родового ладу. Рабовласницькі держави справили великий вплив на розвиток навколишніх первіснообщинних територій (Галлія, Англія, ін.).Історію рабовласницької держави і права можна поділити на історію держави і права країн Стародавнього Сходу та історію держави і права античного світу, які з часом утворили дихотомію Схід - Захід.

Питання для самоконтролю1. Актуальність курсу ІДПЗК.2. Предмет, завдання та функції ІДПЗК.3. Принципи та методи ІДПЗК.4. Періодизація курсу ІДПЗК.

1. Вивчити лекцію (написати конспект).2. Опрацювати питання та скласти тлумачний словник по темі. 3. Підготувати презентацію по питаннях теми (за бажанням).4. Підготувати кросворд на тему: “Рабовласницька держава і право” (за бажанням).5. Підготувати реферативну роботу із запропонованих тем:1. Наука історії держави і права зарубіжних країн. 2. Історико-правові школи вивчення історії держави права зарубіжних країн у Західній Європі та США, у Німеччині (Г. Пухта, Ф. Савиньї), Франції (Е. Лабуле, Р. Дарест), Англії (Г. Мен, Г. Спенсер), США (Г. Дж. Берман). 3. Методологія дослідження історії держави і права зарубіжних країн. Періодизація історії держави і права.4. Східна та західна традиції права.

1. Бостан Л. М. Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн. 2-ге вид. перероб. й доп.: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 730 с.2. Глиняний В. П. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб. /6-те вид. – К.:, 2010. – 768 с.3. Мудрак І. Д. Історія держави і права зарубіжних країн: Курс лекцій / Державна національна Академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2001. – 232 с.4. Шостенко І.І., Шостенко О.І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2003. – 104 с. РЕКОМЕНДОВАНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

Дякую за увагу!