Ротова порожнина. Ясна. Тверде піднебіння. М’яке піднебіння. Слинні залози. Губи. Зуби. Язик. Гланди. Язичок Ротова порожнина є початком травної системи, розташована в нижній частині голови. Спереду вона обмежована губами, збоку (справа та зліва) - щоками, зверху піднебінням, знизу - надпід’язиковими м’язами. У порожнині рота розташовані зуби, язик, в неї відкриваються протоки великих і малих слинних залоз.
Функції глотки. В ротовій частині гортані перехрещуються дихальний та травний шляхи. З порожнини носа повітря проходить через носову та ротову частини глотки до гортані. При цьому м’яке піднебіння опускається, а надгортанник піднімається, відкриваючи вхід у гортань. Коли їжа завдяки скороченню м’язів потрапляє в порожнину рота на корінь язика, м’яке піднебіння піднімається й притягується до задньої стінки глотки, повністю при цьому закриває знизу вхід до носової частини глотки. Харчова грудка проштовхується в глотку, а надгортанник одночасно закриває вхід до гортані. М’язи - звужувачі глотки почергово скорочуються й проштовхують їжу у стравохід.
Стравохід. Стравохід - циліндричної форми трубка, 25 - 30 см завдовжки та 2,5 - 3 см завширшки, яка починається на рівні VI шийного хребця і закінчується на рівні XI грудного хребця. Будова стінки стравоходу - складається із зовнішньої (адвентиційної), м’язової та слизової оболонок. На рівні ХІ грудного хребця зліва переходить у шлунок.
Тонкий кишечник. Тонка кишка починається від виходу зі шлунка і закінчується в місці впадання її в товсту кишку. Це найдовша частина травного каналу. Довжина тонкої кишки у мертвої людини, внаслідок втрати тонусу м’язової оболонки становить 5 - 7 м, у живої - 2,5 - 4,5 м. Тонку кишку поділяють на три частини: дванадцятипалу кишку, порожню кишку та клубову. Лікарі поділяють тонку кишку на безбрижову частину (дванадцятипала кишка) та брижову (порожня та клубова кишка).
Дванадцятипала кишка разом із підшлунковою залозою та печінкою посідає центральне місце у функції травлення. У порожнині дванадцятипалої кишки сік підшлункової залози розщеплює білки, жири та вуглеводи, а жовч сприяє перетравленню жиру та всмоктуванню жирних кислот. Крім того, жовч підвищує тонус кишок, посилює їхню перистальтику і бере участь у пристінковому травленні, активізує ферменти підшлункової залози.
капіляриартеріоли. Лімфатичний капіляркрипти. У кишечнику відбувається пристінкове (мембранне) травлення. У пристінковому травленні беруть участь ферменти, що містяться на внутрішній поверхні кишечнику, слизова оболонка якого утворює безліч ворсинок (мал. 51). До їхнього складу входять кровоносні та лімфатичні судини, які розгалужуються на капіляри, а також м’язові та нервові волокна. Клітини кожної ворсинки мають вирости мембрани -мікроворсипки, у яких є ферменти, що сприяють остаточному розщепленню ліпідів, вуглеводів і білків. Отже, основна функція ворсинок - всмоктування поживних речовин.
Печінка. Печінка — це найбільша залоза в організмі людини (її маса - 1,5-2 кг), розташована переважно в правому підребер’ї, під діафрагмою. Усередині печінки є порожнистий орган -жовчний міхур, який загальною жовчною протокою сполучений з дванадцятипалою кишкою . Клітини печінки безперервно виробляють жовч. Печінка виконує такі головні функції: секреторну, захисну, обмінну, синтетичну, детоксикаційну.
У порожнині товстої кишки є велика кількість мікроорганізмів. їхнє значення полягає в розщепленні частини клітковини, поліпшенні травлення та підсиленні засвоєння поживних речовин, утворенні деяких вітамінів (зокрема, К і групи В), запобіганні розвиткові хвороботворних мікроорганізмів.