Презентація на тему: "Трихуріози тварин"

Трихуріози тварин Трихінельоз тварин. Трихуроз свиней

Трихінельоз тварин

Трихінельоз —антропозоонозне захворювання із яскраво вираженими алергічними явищами. Статевозрілі гельмінти паразитують у кишечнику, а личинкова стадія - у поперечно-посмугованих м'язах.

Збудник - Trichinella spiralis. Гельмінти дрібних розмірів. Самці завдовжки 1,2 – 1,6 мм, спікул не мають. Довжина незаплідненої самки становить 1,5 – 1,8 мм, заплідненої — до 4,8 мм. Самки живородні. Личинки завдовжки 0,1 мм. Trichinella spiralis, доросла самка Trichinella spiralis,личинка

Життєвий цикл збудника. Особливості біологіїтрихінел полягають в тому, щотварина(людина)послідовно виступає дефінітивним і проміжним живителем. Зараження тварин і людей трихінельозом відбувається при поїданні м'яса з інвазійними личинками трихінел.

Епізоотологічні даніТрихінельоз — природно-вогнищевий гельмінтоз. В Україні трихінельоз свиней найчастіше виявляється у Хмельницькій, Одеській, Кіровоградській, Миколаївській та Дніпропетровській областях. Сприйнятливі до трихінельозу свині, коні, собаки, коти, дикі кабани, ведмеді, вовки, лисиці, борсуки, щури, їжаки, миші та інші всеїдні та м'ясоїдні ссавці, а також люди.

Основними факторами передачі трихінельозу людині є уражена личинками трихінел свинина (м'ясо, сало, інші продукти забою) та конина. В поширенні епізоотичного процесу дикі тварини та пацюки відіграють другорядну роль

Патогенез Трихінели проявляють на організм живителя алергічну, механічну, токсичну, інокуляторну та трофічну дію. Ступінь хвороботворного впливу цього гельмінта на організм тварини і людини залежить від інтенсивності інвазії і резистентності організму живителя.

Клінічні ознаки хвороби. У хворих тварин підвищується температура, з'являються ознаки розладу діяльності травного каналу, тварини худнуть. У деяких тварин з'являються набряки повік і кінцівок, при дослідженні крові відмічається еозинофілія.  

Патологоанатомічні зміни. При значній інтенсивності інвазії в скелетних м'язах помітні дрібні (з макове зерно) ущільнення білуватого кольору, особливо в ніжках діафрагми. Іноді знаходять звапнілі капсули, які помітні неозброєним оком.

Діагноз хвороби. Прижиттєвим методом діагностики є метод імуноферментного аналізу (ІФА). Виявляються протитрихінельозні антитіла в сироватці крові тварин.

Посмертна діагностика: компресорна трихінелоскопія м'язів;

2. перетравлення м'язів у штучному шлунковому соці.

Лікування Лікування розроблено недостатньо. Ефективними препаратами вважають альбендазол, тіабендазол, мебендазол, парбендазол. Вони згубно діють на збудників, що локалізуються в кишках, на більшість личинок до моменту утворення капсули.

Профілактика хвороби. Проводити ветеринарно-санітарну експертизу з обов'язковою трихінелоскопією м'яса та м'ясопродуктів всіх туш тварин, що сприйнятливі до трихінельозу, отриманих при забої чи полюванні.

Дератизація, відстріл бродячих собак та котів, дослідження їх на трихінельоз, надійна утилізація трупів тварин та боєнських відходів;Систематичне проведення санітарно-освітньої пропаганди серед населення про порядок використання м'яса свиней та інших сільськогосподарських тварин.  

Трихуроз свиней

Трихуроз свинейзахворювання, що характеризується розладом травлення, зниженням апетиту, схудненням, болючістю черевної стінки. Паразити локалізуються в товстих кишках.

Збудник. Trichuris suis – свинячийволосоголовець . Самець завдовжкивід 23 до 51 мм, хвостовий кінець закручений у вигляді спіралі, є одна спікула шаблеподібної форми. Самка завдовжки від 39 до 53 мм. Хвостовий кінець самки закінчується тупо. Яйця дрібні, (0,05...0,06) × (0,02...0,03) мм, бочкоподібної форми, з прозорими пробками на полюсах,жовтого кольору, незрілі.

Життєвий цикл збудника. Trichuris suis – геогельмінт. Свині заражуються аліментарно. Личинки проникають у товщу ворсинок сліпої кишки, де линяють, повертаються в просвіт кишечника і остаточно прикріплюються до слизової оболонки. Статевозрілої стадії гельмінти досягають через 5—6 тижнів і паразитують 3—5 міс.

Епізоотологічні дані До трихурозу сприйнятливі тварини різного віку, але частіше хворіє молодняк 2—8 міс. Масове зараження відбувається в теплий період року в приміщеннях, на вигульних майданчиках.

Патогенез. Волосоголовці травмують слизову оболонку кишечника, порушують ці-лісність кровоносних судин, інокулюють мікрофлору, викликають алергічні реакції, знижують природну резистентність організму тварин.

Відмічають розлади діяльності травного каналу (пронос, калові маси з кров'ю та слизом, втрата або погіршення апетиту). Періодично виникають корчі, болі черевної стінки. Молодняк відстає в рості та розвитку. Клінічні ознаки хвороби

Патологоанатомічні зміни. Слизова оболонка товстих кишок потовщена, гіперемійована, набрякла. На місці прикріплення волосоголовців виявляють крововиливи, виразки, осередки некрозу. Печінка збільшена, кров’яниста. Легені в стані набряку. Серце розширене, його м’язи в’ялі.

Діагноз хворобиза життя ставлять на підставі дослідження проб фекалій на наявність яєць трихоцефал за методом Фюллеборна. Посмертно — на підставі виявлення збудника хвороби та характерних патологоанатомічних змін у товстому кишечнику.

фенбендазол у дозі 10 – 20 мг/кг щодня впродовж 6 днів;фебантел — 5 мг/кг 5 днів; флюбендазол — 7,5 мг/кг щодня 7 – 10 днів; альбендазол — 5 мг/кг упродовж 7 днів;левамізол — 1 мл/10 кг. Лікування

Профілактика хвороби. Головну увагу приділяють знезараженню гною, приміщень і обладнання, карантинуванню свиней, що надходять у господарство, проведенню спеціальних заходів, а також повноцінній годівлі та створенню належних умов утримання свиней.

Дезінвазію свинарників-маточників проводять перед кожним туром опоросів, приміщення для молодняка та відгодівельні блоки — перед розміщенням чергової партії тварин. Як дезинвазійні засоби застосовують: гарячий (70—80°С) розчин однохлористого йоду 1%-ної концентрації, 4—5%-ний розчин натрію гідроксилу, 5%-ну емульсію ксилонафту із розрахунку 1 л препарату на 1 м2 оброблюваної площі.