Презентація на тему: "Опісторхоз тварин"

Опісторхоз. Ехінококоз

Загальна інформація. Опісторхоз — гельмінтозне захворювання, яке викликає трематода Opistorchis felineus з родини Opisthorchidae. Паразитують опісторхи в жовчних ходах печінки у собак, котів, людини та хутряних звірів — лисиць, песців, видр і ондатр. На території України вогнища опісторхозу м'ясоїдних та людини зареєстровані в басейні Дніпра (Київська, Дніпропетровська, Сумська області)..

Збудник хвороби. O.felineus має ніжне видовжене тіло завдовжки 8—13 мм, завширшки 1,2—2 мм. На передньому кінці тіла є два недорозвинених присоска. Яйця дуже дрібні (0,02—0,03 х 0,01 мм) овальної форми з кришечкою на одному з полюсів, світло-жовтого кольору, зрілі.

Життєвий цикл збудника

Патогенез. Паразитуючи в жовчних протоках печінки, опісторхи викликають механічне подразнення слизової оболонки, яке посилюється токсичною дією паразитів. Це призводить до хронічного запалення жовчних ходів. Опісторхи викликають циротичні зміни в печінці. Інколи спостерігаються пухлиноподібні розростання тканини у вигляді злоякісних новоутворень.

Клінічні ознаки. У хворих тварин спостерігають жовтяничність слизових оболонок, зниження апетиту, пригнічений стан, загальне виснаження, розлад діяльності шлунково-кишкового каналу. Температура тіла перебуває в межах норми. Тварини відчувають біль у ділянці печінки, реагуючи на надавлювання. При слабкій інтенсивності інвазії клінічні ознаки відсутні.

Патологоанатомічні зміни. Печінка збільшена і ущільнена. На поверхні печінки помітні численні кистоподібні утворення. Спостерігають потовщення жовчних протоків, цироз. Жовчний міхур збільшений і розтягнутий. В жовчних протоках, жовчному міхурі виявляють поодиноких або до 5 тис. опісторхів у тварин та близько 25 тис. — у людини.

Діагноз. Прижиттєвий діагноз на опісторхоз ставлять на підставі дослідження фекалій тварини та людини методом послідовних промивань, а посмертно — при розтині трупів м'ясоїдних та дослідженні печінки на наявність статевозрілих опісторхів. Допоміжне діагностичне значення має дослідження поверхневих м'язів хвоста та спини риб під лупою з 10- чи 20-разовим збільшенням.

Лікування Гексихол дають у дозі 0,2 г/кг одноразово. При тяжкому перебігу хвороби препарат застосовують дрібними дозами по 0,1 г/кг протягом двох днів. Гексихол С та політрем дають у дозі 0,1 г/кг (за АДР) одноразово. Празіквантел (дронцит) призначають у дозі 0,1 г/кг (за АДР) одноразово, індивідуально собакам у невеликій кількості м'ясного або рибного фаршу після дванадцятигодинного голодування.

Профілактика Заборона згодовування м'ясоїдним сирої риби, запобігання зараженню водоймищ фекаліями людей та тварин. Обов'язкове гельмінтологічне дослідження риби на м'ясо-молочних і харчових контрольних лабораторіях ринків.