Презентація на тему: "Україна непереможна допоки є жінка" з нагоди відзначення річниці повномаштабного вторгнення РФ в Україну та Дня української жінки

Міністерство освіти і науки України. Скадовський аграрний фаховий коледж ХДАЕУПрезентація на тему: “ Україна непереможна допоки є жінка” з нагоди відзначення річниці повномаштабного вторгнення РФ в Україну та Дня української жінки Голови циклової комісії гуманітарних та соціально-економічних дисциплін, викладача історії Чорної Ірини Вікторівни

Вступне слово Я – жінка! Ви чуєте люди, я свічка,Запалена Господом на віки. Жінка… Чарівне, ніжне та тендітне створіння. Про неї співають пісні, складають вірші. Її вивчають, але все одно вона завжди залишається загадкою. Природа наділила жінку особливою силою. Ця сила незрима, тонка та лагідна, але водночас велика та стихійна. Жінка є уособленням всього прекрасного, що ми зараз маємо. Майже всі культурні надбання людства були створені через жінку та за участі жінки, бо вона надихає чоловіка на прекрасні, благородні та мужні вчинки, допомагаючи йому розкритися та розвиватися самому.

Українська жінка – особливий феномен, який немає аналогів у світі. Українські жінки були політиками, ученими, митцями. Крім того, протягом усієї історії багато хто з них у культурно-освітній, політичній і навіть військовій діяльності не поступалися чоловікам, а й перевершували їх. У чорну ніч неволі, що тривала століттями, українські жінки знаходили в собі сили зберегти прагнення до волі, почуття гідності, відповідальності за свій народ, за свою родину, за виховання дітей. Тому завжди на різних життєвих шляхах і перехрестях українська жінка стояла на боці милосердя, несла велику любов і сімейне тепло. З нагоди відзначення річниці повномаштабного вторгнення РФ в Україну та Дня української жінки, ми згадуємо про вольових та сильних українських жінок, історія життя яких заслуговує поваги та захоплення.

Ні одна нація в світі не виховала скільки героїнь, як Україна. Ні одна! Вижити і боротися в нелюдських умовах протягом всієї історії могли тільки українки. Ніхто їх не нагороджував, ніхто про них не знімав фільмів, ніхто їх не піднімав на п’єдестал пам’яті. А треба! Вони йшли боротися за волю своєї сплюндрованої землі і платили найдорожчим – своїм молодим життям. Багатьох їх уже нема. Але нині народилися нові героїні, які замість квітів чи дитяти тримають у своїх руках автомати чи санітарні сумки.

Жінки в роки Першої світової війни “Уважала це за свій обов’язок щодо українського народу.” На початку ХХ століття про галицьких українців говорили як про “народ, що повстав із попелу”. І справді, за кілька попередніх століть, вони не почувалися так впевнено і організовано як у 1900-х. У 1914 році українські жінки, вперше в історії, поповнюють офіційне військо. Вони здобувають офіцерські звання, командують чоловіками та отримують нагороди за мужність. “Ми не були вповні свідомі цього, яку роботу повинні робити жінки в часи війни…Але розуміли, маємо бути всюди – відповідно до здібностей, доброї волі і охоти?!” О. Степанів

Олена Степанів: “Працюю для України, йду кувати кращу долю…” Українська історикиня, викладачка, громадська та військова діячка. Перша в світі жінка, яка зарахована на військову службу в званні офіцера, четарка Української Галицької армії. У 1914 р. вступила до Легіону Українських Січових Стрільців і брала участь у воєнних кампаніях 1915 р. як хорунжа. Після полону була організатором Листопадового повстання 1918 р., брала активну участь у польсько- українській війні.

Ганна Дмитерко “вона залишається українською патріоткою” “ … бо я вважала, що мені теж треба йти.” Українська педагогиня, громадська діячка, війсковичка. Десятниця Українських Січових Стрільців (УСС), згодом Української Галицької армії. В травні-вересні 1915 р. служила в курені Г. Коссака і брала активну участь у боях під Лисовичами та над Стрипою. У 1918-1920-х роках перебувала при допоміжній службі в бригаді УСС.

Софія Галечко “За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ” Українська громадська діячка та війсковичка. З 1914 р., добровільно вступивши до легіону УСС, була санітаркою, розвідницею, стрільчинею і четаркою. Відзначилася під час боїв на Тернопільщіні, врятувавши від поразки курінь і за гору Макіївку. Підвищення в званні до підхорунжої, згодом – хорунжої УСС. Нагороджена медалями “За хоробрість”. Прожила досить коротке (27 р.), але героїчне життя.

Ольга Підвисоцька Українська військова та громадська діячка, учасниця національно-визвольних змагань. Від 1915 р. воювала у Легіоні УСС, згодом – у Коші УСС. Учасниця бойових дій 1915-1916 рр. Також брала участь у боях УГА 1918-1920 рр. Після визвольних змагань, повіривши більшовицькій агітації, разом з чоловіком переїхала до радянської України і у 1937 році була страчена.

Жінки в армії УНР Становище жінки в суспільстві докорінно змінилося під впливом Першої світової війни. Чимало з них прагнуть принести користь не лише в тилу, але й на фронті. Спочатку як сестри милосердя, а згодом, під впливом обставин і як воячки. Жорстокість ворога змушувала жінок братися за зброю, захищаючи себе, свої родини та побратимів. Офіційно жінки в армії УНР продовжували виконувати обов’язки сестер милосердя. Втім, їх справжні функції стають набагато ширше, наближуючись до ролі комбатантів. На службу вони вступали здебільшого на добровольчих засадах. Лише в окремих випадках практикувалася мобілізація жінок, які мали медичну підготовку.

Христина Сушко: шлях від княгині до поручника армії УНР Українська військова медикиня, поручниця армії УНР. Єдина офіцерка в армії УНР. З початком Першої світової війни вирушила на фронт як сестра милосердя. Після 1917 р. працювала у військовому шпиталі армії УНР. Влітку 1919 р. прийнята на дійсну військову службу і подальший її шлях був тісно пов’язаний з українським військом. У квітні 1920 р. бере участь у наступі польсько-українських військ на Київ.

Харитина Пекарчук : “Я відчуваю себе частиною українського народу” Українська громадська та військова діячка, хорунжа армії УНР. Перша жінка, яка отримала українську державну нагороду у ХХ ст. – жетон ордена Залізного хреста №1 і Хрест Симона Петлюри. Під час антигетьманського повстання в 1918 р. приєдналася до полку ім.І. Богуна і з рушницею в руках брала участь у боях проти більшовиків. З огляду на обставини часом виконувала працю медсестри.

Світлана Харченко Полковий лікар 7-го Синього полку 3-ї піхотної Стрілецької дивізії армії УНР. Походила з Чернігівщини. “Невисока, струнка, з блакитними усміхненими очима. З під вояцького кашкету вибивалося густе золотисте волосся. Носила сіру спідницю і сірий жупан до колін. За плечима мала рушницю, а з правого боку – револьвер. Під час походу завжди була на коні, під час боїв – на перев’язочному пункті” – так описував її полковник армії УНР О. Вишнівський. Під час боїв за Вапнярку, коли полк потрапив у засідку, а вояки розгубилися, дівчина, заскочивши на коня зі словами “Слава Україні!” пішла в атаку. Своїм прикладом вона увела у бій кінноту, що переломило хід бою. На жаль, її життя увірвалося трагічно – її ще живу червоноармійці оскаженіло забили прикладами від рушниць.

Тереза Алмазова. Німкеня за походженням – українка за духом Дружина генерал-хорунжого армії УНР О. Алмазова була сестрою-жалібницею. З квітня 1920 р. насла службу в складу окремого кінно-гарматного дивізіону. Свій внесок оцінювала надзвичайно скромно: “Не рахуючи себе діячем українським, на що не маю жодного права, але дуже рада з того, що чим могла допомагала українському народові в його визвольній боротьбі.

Зв’язкові армії УНР Згадка про жінок а армії УНР була б неповною без ще однієї категорії – зв’язкових. Вони виконували роботу проміжної ланки між армією УНР та українським підпіллям, повстанськими загонами, постачаючи їх інформацією, займалися розвідкою. Не маючи військового рангу та офіційного статусу, зв’язкові ризикували свої життям не менше, ніж вояки. У випадку полону їх чекала мученицька смерть. Ольга Битинська – зв’язкова повстанського загону Я. Орла-Гальчевського, що діяв на Поділлі. Анастасія Гудимович та Марія Тарасенко – працювали зв’язковими та розвідницями в армії УНР Глухівщині та Конотопщині. В 1922 р. захоплені контррозвідкою і після знущань і допитів, розстріляні.

Жіноче обличчя Другої світової війни Жінка зі зброєю в руках стає реальністю в період і Другої світової війни. Жінки, які стали на захист своєї країни, вписали в літопис війни чимало славних сторінок. Історія ще не знала такої масової участі жінок у збройній боротьбі за Батьківщину, яку показали жінки в боротьбі з нацизмом. Домігшись зарахування в ряди воїнів армії, жінки та дівчата оволоділи майже усіма військовими спеціальностями і разом з чоловіками несли військову службу в усіх родах військ Збройних Сил. Вони були на лінії фронту медиками, льотчицями, снайперами, зв’язковими, водіями, танкістками, артилеристками. Активно брали участь у підпіллі і партизанському русі. За підрахунками істориків, у роки Другої світової війни понад 2 мільйони жінок брали участь у війні, 800 тисяч – безпосередньо на фронті.

Євдокія Завалій “Пані Чорна Смерть” Увійшла в історію як єдина жінка-командир взводу морської піхоти у званні - гвардії полковник. З липня 1941 р. – санітарка 96-го кавалерійського полку після закінчення курсів молодших командирів у 1943 р. – командирка взводу 6-го гвардійського стрілецького полку. Учасниця звільнення Севастополя і штурму Сапун-гори. Звільняла Бессарабію, висаджувалася з десантом в Румунії, Болгарії, Югославії.

Катерина Зеленко. Вона народилася для авіації, як птах для польоту Льотчиця, заступник командира 5-ї ескадрильї 135-го бомбардувального авіаційного полку. Звання – старший лейтенант. Герой Радянського Союзу. Учасниця радянсько-фінляндської війни (єдина жінка серед льотчиків). З першого дня воювала в роки Другої світової війни: 40 бойових вильотів, 12 повітряних боїв з винищувачами. Повторила подвиг Ганса-Ульриха Руделя і самостійно збила 2 винищувачі у одному бою.

“Нічні відьми” 46-й гвардійський Таманський Червонопрапорний ордена Суворова 3-го ступеня жіночий нічний бомбардувальний авіаційний полк у складі ВПС СРСР. Командир полку – Бершанська Євдокія Давидівна, капітан, гвардії майор, гвардії підполковник. Заступник командира з льотної частини – Амосова Серафима Тарасівна, гвардії капітан, гвардії майор. Чисельність особового складу – 190 осіб. Кількість бойових машин – 45 літаків. За час своєї бойової діяльності льотчиці полку здійснили 23 672 бойових вильоти. 23 льотчицям полку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 15 жовтня 1945 року полк був розформований, а більшість дівчат – демобілізовані.

Українські “нічні відьми”, які удостоєні звання Героя Радянського Союзу Білик Віра Гельман Поліна Розанова Лариса Меклін Наталія. Носаль Євдокія Пасько Євдокія Попова Надія Руднєва Євгенія

Ніна Онілова. Одеситка на варті Севастополя. Військовослужбовиця, командир кулеметного розрахунку 54-го стрілецького полку 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії Приморської армії Кримського фронту, старший сержант. Герой Радянського Союзу. На фронті з серпня 1941 р. Брала участь в оборонних боях за Одесу і захисті Севастополя. Загинула в 1942 р. Нагороджена орденом Червоного Прапора, медаллю “Золота Зірка” та орденом Леніна (посмертно).

Марія Щербаченко. Подвиг санітарки на Дніпрі Військовослужбовиця, санітарка роти 835-го стрілецького полку 237-ї стрілецької дивізії, гвардії старшина запасу. Герой Радянського Союзу. В червні 1943 р., після закінчення курсів санітарок, була направлена на фронт. Бойове хрещення пройшла у битві за Київ при форсуванні Дніпра. Разом з солдатами брала участь у бойових діях з автоматом в руках. У жовтні 1943 р. їй було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Людмила Павличенко: українська “леді смерть” “Мені 25 років, на фронті я знищила 309 окупантів. Чи не здається вам, джентельмени, що ви досить довго ховаєтеся за моєю спиною?” Жінка-снайпер 25-ї Чапаївської стрілкової дивізії. Герой Радянського Союзу (1943). Найуспішніша жінка-снайпер у світовій історії – 309 вбитих нацистів, з них 36 офіцерів. З подачі американських журналістів отримала прізвисько “Леді Смерть”.

Ніна Гнилицька: жінка - розвідниця Військовослужбовиця, розвідниця 465-ї окремої розвідувальної роти 383-ї стрілецької дивізії. Герой Радянського Союзу (посмертно). У діючій армії з 1941 р. 5 листопада 1941 р. провела групу розвідників в с. Княгинівка (Луганщина), які захопили документи, зброю і взяли в полон “язика”. Загинула 10 грудня 1941 р. потрапивши з групою розвідників в оточення.

Дарія Дяченко: жінка - партизанка Активна учасниця антифашистського підпільного руху на Миколаївщині. Герой Радянського Союзу (посмертно). З початком війни з матір’ю евакуювалася до бабусі на Одещину. Після окупації села Даша зайняла активну позицію незгоди з діями окупантів і на початку 1942 р. стає активною учасницею Врадіївського підпілля. Була заарештована і розстріляна в Тирасполі у квітні 1944 р. у віці 20 років.

Ніна Сосніна: партизанка - підпільниця Керівник комсомольського, антифашистського підпілля в Малині. Герой Радянського Союзу (посмертно) з врученням ордена Леніна. Восени 1941 р., залишившись в окупації, створила підпільну антифашистську групу, яка вела контрпропагандистську роботу. Співпрацюючи з партизанами брала участь у боях поблизу Білої Криниці і під Малином. Загинула у серпні 1943 р. у підпаленому німцями будинку.

Українки – Герої Радянського Союзу В. Гризодубова Зінаїда Самсонова Марія Доліна (льотчиця) (санінструктор) (льотчиця) Байда Марія М. Боровиченко Марія Октябрьська(санінструктор) (санітар) (танкістка)

Українки – Герої Радянського Союзу. Кисляк Марія Кравець Людмила Осипенко Поліна (підпільниця) (санінструктор) (льотчиця)Ратушна Лариса Убийвовк Олена Шкарлетова М. (підпільниця) (підпільниця) (санінструктор)

Олександра Шулежко. Хто рятує одне життя, рятує цілий світ Вихователька, дружина священика. У роки війни рятувала від смерті дітей. Вона організувала у Черкасах притулок для дітей-безхатченків з власним господарством, яким опікувалися самі вихованці. У притулок приймалися всі без вийнятку, єврейських дітей приймали і записували з іншою національністю. Вихованці завжди тепло згадували свою другу маму. В 1996 р. удостоєна звання “Праведник народів світу”.

Євдокія Лисенко. Сила материнської любові Селянка з Черкащини, мати 16 дітей: 11 синів і 5 дочок. Десятеро її синів пішли на фронт і всі повернулися з війни живими. Материнська молитва зберегла дітей У 1946 р. Євдокії Лисенко присвоєно звання “Мати-героїня”. У 1984 р. на її честь в селі Бровахи встановлено пам’ятник “Спинись у задумі, поклади їй квіти, як шану матерям усього світу”, – викарбовано на ньому.

Жінки в тилу

Жінки української армії “У війни – жіноче обличчя.”О. Забужко Українських жінок та дівчат завжди вважали найгарнішими на планеті. А після повномаштабного вторгнення українки демонструють ще й силу і відвагу у боротьбі з окупантом. Серед військових, які захищають сьогодні Україну, велика частина – жінки. І статистика показує, що їх число постійно зростає. Вони воюють як снайперки, артилеристки та танкістки. На листопад 2022 р., за словами міністра оборони О. Резнікова, наразі в ЗСУ служать 59786 жінок. Із них 41 тисяча – військовослужбовці та 19 тисяч цивільні.

«Під час війни жінки взяли на себе величезну відповідальність: одні – за родини і дітей, виїхавши за кордон та допомагаючи в тилу, багато інших – на фронті, взявши в руки зброю та поїхавши в найгарячіші точки бойових дій, щоб захищати свої сім’ї та Батьківщину. Сьогодні жінки нарівні з чоловіками воюють на всіх фронтах, чудово справляючись і з важкою фізичною роботою, і з емоційним напруженням, доводячи власним прикладом, що для українських жінок немає нічого неможливого. Патріотичний дух українок не можна зламати. І це дійсно так, жінки України – мужні, сміливі, незламні, приклад для натхнення для всіх народів світу.» Перша леді України Олена Зеленська

а

Сьогоднішній день – це не про квіти, весну і вроду. Це день наших справжніх героїнь. Наша боротьба вже немає гендеру, оборона нашої країни – не чоловіча справа, а справа кожного і кожної. Жінки України, як і чоловіки, роблять все що можуть, щоб зупинити війну. Воюють і волонтерять, народжують дітей у підвалах, готують бандерівські смузі, закликають до відповідальності світових лідерів, залучають світову спільноту, допомагають, рятують життя, зберігають спокій. А саме головне, жінки надихають на боротьбу за Україну весь світ. І це натхнення – вбивча сила. “Ми благословили наших чоловіків на захист нашої землі. Ми вивезли наших дітей у безпечне місце – генофонд нашої нації захищений. Ми приєднуємося до чоловіків та української армії.

Ми будемо знищувати ворога на кожному сантиметрі української землі. За кожну дитину, літню людину, зруйнований будинок, вулицю і навіть сарай, ми будемо вас відстрілювати як скажених собак. СЛАВА УКРАЇНІ!”

Найвідоміші героїні російсько-української війни. Юлія Паєвська Катерина Поліщук Євгенія Емеральд (“Тайра”) ( “Пташка”) (“Жанна д’Арк”) командирка парамедикиня служить у полку підрозділу з “Азовсталі” НПУ “Сафарі”“Янголи Тайри”

Найвпливовіші жінки світу – рейтинг BBC До списку 100 найвпливовіших жінок і жінок, що надихають, за версією ВВС, потрапило вісім українок, серед яких журналісти, парамедики, лікарі та волонтери. Цього року до списку увійшли жінки, що опинилися в центрі конфліктів 2022 року. Вони стали уособленням стійкості й опору у війні РФ проти України. Отже знайомтесь, від України до 100 найвпливовіших жінок потрапили: журналістка Крістіна Бердинських, матемакиня Марина В’язовська, перша леді України Олена Зеленська, парамедикиня Яна Зінкевич, лікарка Ірина Кондратова, правозахисниця Олександра Матвійчук, парамедикиня Юлія “Тайра” Паєвська, лідерка руху за права людей з обмеженими можливостями Юлія Сачук.

Знай наших! 10

Україна непереможна допоки є жінка 10

Заключне слово. Найкраша в світі жінка – українка. У ній сплелись і розум, і краса, Вона тендітна й ніжна, ніби квітка,А глибина очей – мов небеса…Вона уміє бути чарівною,Та в той же час – і скромна, і проста. Не зіпсувати косу сивиною,І зморшками не затьмарити уста…Вона і щира, й добра, і мрійлива,А її голос – чисте джерело. Вона посеред інших – особлива,Бо завжди випромінює тепло. Про чуйне її серце пишуть вірші,Кричать журнали з перших сторінок. Бо ж українка – це найкрасивіша На всій планеті жінка із жінок! О. Сапріянчук-Маротчак

Дякую за увагу