Презентація на тему "Українська література, театр, музика в другій половині XIX — на початку XX ст"

Українська література, театр, музика в  другій половині XIX — на початку XX ст.

Романтизм у літературі поступово замінюється реалізмом; Розвиток української літератури в другій половині XIX Глибокі роздуми про сучасне й майбутнє українського народу; Зміст та характер творів Відображення історичних подвигів минулого; Оспівування визвольної боротьби за державну незалежність України; ✓ ✓ ✓ Реалізм — художній напрям і метод, в основі якого лежить настанова на правдиве відтворення дійсності задля розкриття взаємин людини й суспільства, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу, характеру особистості.

Марко Вовчок (Марія Вілінська-Маркович) (1834—1907) Розвиток української літератури в другій половині XIX Перехід від романтизму до реалізму Перша українська соціальна повість «Інститутка»  «Одарка», «Горпина», «Козачка»,  збірка оповідань «Народні оповідання»; Твори Іван Франко (1856—1916) «Каменярі», «Украдене щастя», «Мойсей», «Захар Беркут», збірка «Зів’яле листя»; Твори Марко Вовчок Іван Франко

Іван Нечуй-Левицький  (1838 — 1918) Соціально-побутові твори «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я» та ін.; Твори Панас Мирний (Панас Рудченко) (1849—1920) Перший соціально-психологічний роман  «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; Твори Розвиток української літератури в другій половині XIX У 70-90-х рр. українська література зосереджується на соціальних і психологічних проблемах Співавторство з Іваном Біликом Іван Нечуй-Левицький  Панас Мирний

Розвиток української літератури на початку ХХ ст. Модернізм Естетизм та «мистецтво для мистецтва»; Інтелектуалізм і європеїзм; Нові мистецькі принципи Глибокий психологізм та інтерес до внутрішнього світу людини; 1901 р. пропонував повернутися до «справжньої запашної поезії», розширити літературні межі; ✓ ✓ ✓ Першим до модернізму в українській літературі звернувся поет М. Вороний. Модернізм (від фр. moderne - сучасний) — загальноприйнятий термін для позначення мистецтва кінця 19 - першої половини 20 ст. Він застосовується до різних за ідейними шуканнями шкіл, об’єднуючи нереалістичні течії в мистецтві і літературі в один напрям.

Розвиток української літератури на початку ХХ ст. Леся Українка (Лариса Косач) (1871 — 1913) «Бояриня», «Лісова пісня», «Одержима», «Оргія», «У пущі», «Камінний господар»; Твори Ольга Кобилянська (1863—1942)  «Земля»,  «Меланхолійний вальс», «Некультурна», «Царівна», «Людина»; Твори Створення жіночої мистецької традиції  Відображувала зміни у становищі жінки, модернізаційні злами в українському селі Леся Українка Ольга Кобилянська

Розвиток української літератури на початку ХХ ст. Михайло Коцюбинський  (1864—1913)  «Fata morgana», «Intermezzo», «Сміх», «Тіні забутих предків», «Коні не винні»; Твори Василь Стефаник (1871-1936)  Новели «Новина», «Камінний хрест», «У корчмі», «Катруся», «Бесараби»; Твори Імпресіоністський характер творчості Михайло Коцюбинський Василь Стефаник

Розвиток української літератури на початку ХХ ст. Володимир Винниченко (1880—1951) Перший український науково-фантастичний та утопічний роман – «Сонячна машина»;  Твори   «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Записки кирпатого Мефістофеля»,«Зіна»;  Олександр Олесь (Кандиба) (1878—1944) «Чари ночі», «Айстри», «З журбою радість обнялась»; Вірші Володимир Винниченко Олександр Олесь

Усупереч державним заборонам, українська драматургія і театр продовжували розвиватися 1881 р. скасовано заборону ставити українські вистави; Заборонялося ставити п’єси на історичну й соціальну тематику, перекладні п’єси; Обмеження Українські трупи були зобов’язані разом з українськими п’єсами ставити і російські; Театр в Наддніпрянській Україні Негативно позначалися на тематиці українських вистав, які обмежувалися висвітленням селянського життя; Наслідок ✓ ✓ Чим обумовлені такі обмеження? Яка їхня мета? ?

Від 1863 по 1871 рр. і від 1876-1881 рр були страшенні утиски і цензурні, і поліцейські, і жандармські: мало не щоденні труси, арешти, тюрми, висилки до Сибіру і навіть шибениці... так при таких обставинах доводилось працювати:... тільки невелике коло українських літераторів та щирої молоді підтримувало мене.. .У першій період утисків до 1872 року було заборонене цілком у Росії наше слово: ми вимушені були співати у концертах народні пісні на французькій мові... Отож з 1872 р. розрішено було український приватний спектакль: з того часу, крім перекладів, які дозволено до друку, я взявся й до сцени, вважаючи її за могутній орудок до розвиття самопізнання народного.. Склалося у Києві Товариство сценічних аматорів і я став на чолі його режисером... Вертаючись до того руху, що спалахнув був у Києві в 1872 р., мушу додати, що він швидко і погас: скасував його височайший указ 1876 р. Тим указом українська мова була цілком заборонена... А з 1881 р. знову стала дозволеною, хоча і тяжкими обставинами, рідна сцена, і я з гарячою вірою завзявся постачати для неї, а потім, з 1883 р. і сам став на чолі трупи, поклавши на її розвиток усю свою спадщину. З листа Михайла Старицького до Івана Франка Використовуючи фрагмент джерела, схарактеризуйте умови, у яких доводилося працювати представникам театрального мистецтва Про які укази, що перешкоджали митцям, згадує Михайло Старицький? 1 2 Михайло Старицький Іван Франко

Театр в Наддніпрянській Україні 1882 р. Єлисаветграді було створено першу українську професійну трупу «Театр корифеїв»; Під керівництвом Марка Кропивницького Брати Тобілевичі (Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський), Михайло Старицький, Марія Заньковецька, Марія Садовська-Барілотті  та інші. До його складу входили 1885 р. трупа розпалася Марко Кропивницький Михайло Старицький 1907 р. у Києві відкрито перший стаціонарний Український театр; Під керівництвом Миколи Садовського ✓ ✓ Марко Кропивницький

Театр на західноукраїнських землях 1864 р. засновано в український професійний театр при культурно-освітньому товаристві «Руська бесіда»;  Актором і режисером О. Бачинським 1869 р. виникли аматорські театральні гуртки при чернівецькій «Руській бесіді»; 1884 р. засновано С. Воробкевичем «Руське літературно-драматичне товариство»; Театральні трупи в Україні на початку XX ст Д. Гайдамаки (1889—1917 рр.) О. Суслова (1898—1909 рр.) О. Суходольського (1898—1909 рр.) Л. Сабініна (1907—1920 рр.) ✓ ✓ ✓ ✓ ✓ ✓ ✓

Класичні п’єси М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого; Поступово збільшувалася кількість  п’єси Лесі Українки, І. Франка, Г. Хоткевича; Основа репертуару українського театру Російських та західноєвропейських класиків — М. Горького, О. Островського, А. Чехова, Г. Ібсена, В. Шекспіра та інших. ✓ ✓ ✓

Розвиток музики в другій половині XIX ст 1862 р. Семен Гулак-Артемовський написав першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм»; Розвиток літератури й театру надав потужного імпульсу процесу творення національної класичної музики Значний вплив на українську класичну музику мало хорове мистецтво — як галицьке, так і наддніпрянське; Входження народної пісні в професійну музичну культуру; ✓ ✓ ✓ Семен Гулак-Артемовський

Розвиток музики в другій половині XIX ст Основоположником української класичної музики був Микола Лисенко (1842-1912 рр.) Опери «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда» та ін.; Діяльність Автор перших дитячих опер «Коза-дереза», «Пан Коцький»; 1904 р. за його ініціативою було відкрито вищу музично-драматичну школу в Києві та 1905 р. музичний інститут у Львові. Поклав на музику майже 80 творів із «Кобзаря» Т. Шевченка, Підготував 7 збірок народних пісень, покладених на фортепіано; ✓ ✓ ✓ ✓ Микола Лисенко

Переломне значення для розвитку української музичної культури мала творчість Миколи Лисенка. Він став творцем національного напрямку в українській музиці, спертого на окремішності українських культурних традицій і на багатстві народної творчості....Значення мистецтва української музики Лисенка для українського народу таке саме, як Глінки для росіян, Шопена для поляків, Сметани для чехів чи Гріга для норвежців. Бо... крім Артемовського «Запорожця»... справді мистецької музики до Лисенка у нас не було. Український історик культури Мирослав Симчишин Кого з українських письменників ви могли б порівняти з Миколою Лисенком за їх вклад в українську культуру? ?

«Яка то є велика потреба музикові, а заразом і народникові повештатися поміж селянським людом, зазначити його світогляд, записати його перекази, споминки, згадки, прислів’я, пісні і спів до них. Уся ця сфера, як воздух чоловікові потрібна; без неї гріх починати свою працю і музикові й філологові».  Лисенко писав: Подумайте, чому композитор надає таке велике значення фольклору. ?

Розвиток музики в другій половині XIX ст Микола Леонтович (1877 — 1921) Оригінальні композиції на основі народних пісень «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть»; Твори Кирило Стеценко (1882 — 1922) Героїчна опера «Кармалюк», кантати «Слава Лисенку», «Шевченкові»  та ін.; Твори Микола Леонтович Кирило Стеценко

Розвиток музики в другій половині XIX ст Михайло Вербицький (1815—1870) 1862-1863 рр. музика до вірша П. Чубинського «Ще не вмерла України; Твори З 1992 р. — Державний гімн України. Станіслав Людкевич (1879—1979) Монументальна симфонія-кантата «Кавказ» за поемою Т. Шевченка; Твори Михайло Вербицький Павло Чубинський Станіслав Людкевич

Розвиток музики в другій половині XIX ст Пісенно-музична культура  Оперна актриса  Соломія Крушельницька (1873 — 1952) Виступала у Мілані, Відні, Варшаві, Кракові, Петербурзі, Одесі та на сценах багатьох оперних театрів Європи й Америки У її репертуарі було близько 60 опер Діяльність

Домашнє завдання Опрацювати §32, с. 263-269 Письмово. Скласти таблицю Вид мистецтва Особливості розвитку Представники/твори

Михайло Вербицький (1815, с. Улючі побл. Перемишля, нині у Польщі - 7(19).12.1870, с. Млини, тепер у Польщі) — визначний композитор, хоровий диригент, священник. Середню муз. освіту здобув у Перемишлі та Львові. Керував хором ставропігійного ін-ту в Львові. З 1852 був священиком у с. Млини. В. — автор оперет «Гриць Мазниця», «Школяр на мандрівці» (1849), мелодрами «Підгоряни» (1864), хорів «Заповіт», «Поклін», «Думка», 12 симфоній-увертюр (1855-1865), солоспівів, двох полонезів, вальсу, 36 релігійних композицій. 1863 написав музику до вірша П. Чубинського «Ще не вмерла Україна», що став нац. гімном України (з 15.01.1992 — держ. гімн України). Михайло Вербицький Микола Лисенко (22.03.1842, с. Гриньки Кременчуцького пов. Полтавської губ., нині Глобинського р-ну Полтавської обл. — 6.11.1912, Київ) — видатний композитор, етнограф, диригент, піаніст, педагог, гром. діяч. Створив класичні обробки нар. пісень, понад 80 вокальних і фортепіанних творів, музику до творів Т. Шевченка «Б’ють пороги», «Гайдамаки» та ін. Л. є автором опер «Різдвяна ніч» (1874), «Тарас Бульба» (1880-1890), «Наталка Полтавка» (1889), «Енеїда» (1910), дитячих опер «Коза-дереза» (1883), «Пан Коцький» (1891), які стали основою укр. нац. оперного мистецтва. Микола Лисенко

Марко Кропивницький (10(22).05.1840, с. Бежбайраки, тепер с. Кропивницьке Новоукраїнського р-ну Кіровоградської обл. — 8(21).04.1910, Харків) — визначний драматург, режисер, актор, композитор. У жовтні 1882 організував у Єлизаветграді (нині Кіровоград) власну трупу, якій судилося стати основою т. зв. театру корифеїв. Створив школу режисури й акторської майстерності, очолював драм. трупи. К. — автор понад 40 п’єс, зокрема «Дай серцю волю, заведе в неволю» (1863), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук» (обидві — 1882) та ін. Помер у вагоні поїзда. Марія Заньковецька (спр. Адасовська; 4.08.1860, с. Заньки Чернігівської губ., тепер Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 4.10.1934, Київ) — видатна актриса. З 1882 міняє забезпечене дворянське життя на поневіряння мандрівної актриси. Геніально обдарована сценічно, вокально і пластично. З. 40 років була найкращою укр. актрисою, створила низку образів укр. жінки. Вел. заслуга З. і в тому, що вона винесла укр. театр, мистецтво за нац. рамки. Відмовилася перейти на імператорську сцену. Микола Садовський (спр. — Тобілевич; 13.12.1856, с. Кам’яне-Костувате Бобринецького пов. Херсонської губ., тепер Братського р-ну Миколаївської обл. — 7.02.1933, Київ) — видатний актор і режисер, один із засновників укр. професійного театру. Брат І. Карпенка-Карого і П. Саксаганського. 1907 разом із М. Заньковецькою створив у Києві перший стаціонарний укр. професійний театр (спочатку в Полтаві, до 1919). С. — неперевершений артист героїко-романтичного і трагедійного плану.

Леся Українка  (спр. Косач-Квітка Лариса; 25.02.1871, Новоград-Волинський Волинської губ., тепер Житомирська обл. — 1.08.1913, Сурамі, Грузія, тоді в Рос. імперії, похована у Києві) — видатна письменниця, перекладачка, літ. критик і фольклористка. Через хворобу навчалася вдома, здобула різнобічну освіту, володіла десятком іноземних мов, згодом здійснила чимало перекладів св. класики. Поезія У. великої емоційної напруги, сповнена глибоких патріотичних почуттів до України. Найповніше виявила себе в драматургії, створила понад 20 драм, серед них: «Кассандра» (1907), «У пущі» (1897-1909), «Бояриня» (1910), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Оргія» (1913). Суттєво модернізувала поетику укр. драми. Леся Українка Соломія Крушельницька (23.09.1872, с. Білявинці, тепер Бучацького р-ну Тернопільської обл. — 16.11.1952, Львів) — видатна співачка (лірико-драматичне сопрано), педагог. 1893 закінчила Львівську консерваторію, 1893-1896 удосконалювала свою майстерність у Мілані (Італія). Протягом двох десятиліть з величезним успіхом співала на оперних сценах провідних театрів світу (Львів, Одеса, Варшава, Петербург, Париж, Каїр, Рим, Мілан, Буенос-Айрес). Виконала бл. 60 партій у найкращих світ. операх. К. разом з Е. Карузо, Т. Руффо, Ф. Шаляпіним вважалися найкращими оперними співаками у світі на поч. XX ст. Викладала вокал у Львівській консерваторії. Соломія Крушельницька

Терміни і поняття Реалізм — художній напрям і метод, в основі якого лежить настанова на правдиве відтворення дійсності задля розкриття взаємин людини й суспільства, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу, характеру особистості. Модернізм (від фр. moderne - сучасний)  — загальноприйнятий термін для позначення мистецтва кінця 19 - першої половини 20 ст. Він застосовується до різних за ідейними шуканнями шкіл, об’єднуючи нереалістичні течії в мистецтві і літературі в один напрям. Професійний театр — один з видів мистецтва, заняття яким є осн. для його учасників.