Презентація на тему "Височан Семен"

Височан Семен Гнатович

Семен Височан... Він явився пригнобленому народу Галичини, як являються месії - сповнений віри, мужності, з провідницькою переконаністю у святості свого шляху і своєї справи. Образ цього велета духу карпатського зароджувався навіть не з плоті людської, а з прадавніх легенд, з містичного чекання ватага-визволителя; з мольфарівського віщування правди і волі, котрі неминуче мають запанувати над блакитним маревом гірських долин, над селянськими обійстями і православними церквами; з віри в надлюдську силу і вселенську невмирущість Того, хто прийде, аби визволити і мудро запанувати...

Семе́н Гна́тович Височа́н  (? с. Вікторів Галицький район — 1666) — український військовий діяч, керівник селянського повстання, що розпочалося в Східній Галичинівосени 1648 року при підході військ Богдана Хмельницького до Львова. Син керівника селянського руху на Галичині Гната Височана.

Навчався у Львівській братській школі, де оволодів кількома мовами (старослов'янською, німецькою, польською, латинською). Військове мистецтво опанував під керівництвом батька.

Блискуча перемога військ Богдана Хмельницького під Пилявцями відкрила дорогу військам гетьмана на Західну Україну. Під кінець літа 1648 року до Галичини підійшли козацькі війська. Похід Богдана Хмельницького на Львів восени 1648 року сприяв пожвавленню селянського руху в Галичині. У цей час боротьбу проти польської шляхти на наших теренах очолив полковник Семен Височан.

Про ці якості писав В’ячеслав Липинський: «…Семен Височан, знатний шляхтич, який мав маєтності також і в Брацлавському воєводстві, син осадчого і побережника Ігната Височана, славного в своєму часі на сусідуючому з Поділлям і на боротьбу з татарами виставленім Покутті». А ще: «…Височан більше від інших здібний і щасливий, і йому вдалося зробити більше від інших». В історичних джерелах про Семена Височана сказано, що був він «вождь повсталого плебсу», а ще «проводир повсталої черні».

За короткий час Семен Височан сформував із селян і міщан великий загін повстанців. Значну роль у народному русі відігравала дрібна українська шляхта. Джерела називають прізвища Березовських, Грабовецьких, Витвицьких, Голинських, Драгомирецьких, Княгиницьких, Угерницьких, Чайковських та інших.  Усі вони прибули до табору Височана з групами повсталих, з якими і до того часу боролися проти польської шляхти. Після вступу в табір вони ставали сотниками, полковниками, в залежності від кількості прибулих з ними повстанців.

«З великою масою повсталих, які мали артилерію, Височан почав справжню війну проти шляхти. Головним опорним центром Височана стало місто Отинія». Здобувши Отинійський замок (збудований 1645 р. за наказом польського магната Станіслава Потоцького), Семен Височан перетворив його на свою штаб-квартиру. «Височан зумів зібрати 15-тисячну армію повсталих, обравши столицею своєю місто Отинію», і, за висловом сучасників – «перший вождь», а за висловом істориків – «Хмельницький Галицької землі», розіслав соратників, народних керівників окремих загонів здобувати міста й села Галичини. Вибір Отинії для основної стоянки не був випадковим у планах Височана, бо місто знаходилось у центрі основних вогнищ селянського руху Галичини.

Апогеєм діяльності Височана є здобуття міцної фортеці у селі Пнів, у котрій зібралося багато шляхетських утікачів із охоплених повстанням місцевостей. Після кількатижневої облоги, не зважаючи на запеклий опір її захисників, Семен Височан з повстанцями і при допомозі козаків штурмом здобули Пнівський замок. «Народний рух набрав дійсно великого розмаху. За даними сучасників, армія Височана нараховувала 15 тисяч чоловік. Такої великої ударної сили, об’єднаної під одним керівництвом не було в цей час у всій Західній Україні, навіть на Поділлі.

Наприкінці 1648 р. під владою Семена Височана перебувала більша частина Галицької землі, особливо південна, що в основному охоплювала територію Коломийського повіту, або Покуття. Виняток становили міста Галич, Коломия, Солотвино, де зібралися великі шляхетські загони й чужоземне міщанство.

Семен Височан не тільки керував повстанськими загонами на Покутті, але й вів боротьбу з регулярними польськими військами. Довідавшись про те, що з-за Дністра на Покуття насувається польське військо, Височан віддав наказ, щоби на всіх Дністрових перевозах повитягати пороми на правий берег. Біля всіх поромів було виставлено сторожу, яка цілодобово охороняла перевози, щоб не пропустити польське військо на правий берег Дністра. Але наприкінці 1648 року польськими військами під командуванням Вульфа вдалося прорватися на правий берег і повстанців було потіснено вглиб Покуття.

Наприкінці 1648 року війська Хмельницького залишили Галичину. Не маючи достатньої сили щоб зупинити польське військо, Семен Височан відступив з Покуття на Брацлавщину (територія cучасної Вінницької обл.), де воював у складі військ Івана Богуна.

В 1664-65 В. був одним з керівників повстання проти польського панування на Правобережній Україні під проводом кальницького полковника В.Варениці, визначився під час оборони Лисянки (тепер Черкаська область). У 1668 році Височана несправедливо обвинувачують в тому, ніби він намагався віддати полякам Лисянку. Однак полковник не лише не зламав присяги, але й мужньо боронив Лисянку перед наступом військ Чарнецького.

Був «гетьманським полковником» у гетьмана Івана Брюховецького. 1666 року заарештований Москвою.

Подальша доля Семена Височана невідома. За однією з версій, котра видається досить правдоподібною, на початку 1666 року він нібито вдався до самогубства. Дізнавшись про те, що його мають заарештувати і вислати до Москви для допитів, Височан вирішив позбавити ворогів такої втіхи і піти з життя з гідністю, як і належить воїнові.

На вершину козацької слави Семен Височан сходив, як вождь антипольського повстання, як "Хмельницький землі Галицької", гетьман Галичини, а завершував це своє бурхливе сходження, "зрадником" російського царя-батюшки і "союзником польського короля". І в цьому - фарсовий парадокс долі Семена Височана, в якій відбивається увесь трагізм долі тогочасної, між кількома імперіями пошматованої, гетьманськими міжусобицями закривавленої Козацької України.

В Отинії, столиці покутського повстання 1648 року, про полковника Височана побутують перекази, пов'язані з місцевою церквою Cвятої Трійці (її 1849 року перенесли в центр Отинії). В одному переказів йдеться про те, що в цій церкві Семен Височан брав шлюб.

Пам’ятник Семену Височану в Отинії було споруджено восени 2001 року. Скульптор Микола Тимків та архітектор Михайло Ходан.

Пам’ятник Семену Височану в Отинії

Музей в Івано-Франківську

Музей в Івано-Франківську

Музей в Івано-Франківську