Презентація на тему "Дорошенко Петро"

П е т р о Дорошенко

Доба Руїни (1657—1676) стала найтрагічнішою віхою в історії України. Роковою стала помилка нашого славного гетьмана Богдана Хмельницького, який прийняв у цілому хибне рішення про наслідне право. На Україну по смерті Б. Хмельницького чекала ціла низка гетьманів, що піклувалися не про долю багатостраждальної Вітчизни, а в першу чергу про свої інтереси. Громадянська війна призвела до спустошення козацької держави; завершилася Доба Хмельниччини, протистояти агресії сусідніх країн було все важче. Річ Посполита, Московська Русь і Кримське ханство продовжували боротьбу за такий ласий шматок землі, як Україна.

«Звернімо увагу ще на одного гетьмана. який із цілого їх ряду, безперечно, був найбільш талановитим, найбільш розумним чоловіком і справжнім патріотом, що дбав про долю свого народу.»В. Антонович

1627 - 1698 Майбутній гетьман України народився 1627 року в славному козацькому місті Чигирині в родині спадкової козацької старшини. Батько його Дорофей був полковником Війська Запорозького, дід Михайло — гетьманом.

Родина Дорошенків прагнула дати дітям добру освіту. Імовірно, юнак навчався у Києво-Могилянському колегіумі, звідки виніс знання польської та латинської мов, історії й риторики. Петро, як і його четверо братів та сест­ра, виховувався переконаним у правоті боротьби своїх предків проти соціальної несправедливості й національно-релігійних переслідувань. Не випадково 20-літній нащадок древ­нього роду з'являється серед козаків, що тікали разом із Хмельницьким на Запо­розьку Січ, щоб розпочати небезпечний похід проти шляхти навесні 1648 р. Оче­видно й те, що юнак користувався повною довірою великого гетьмана. Герб родини Дорошенків

1650 року П. Дорошенко вже серед старшини козацького війська, яке вирушило в похід до Молдавії. Кар'єра молодого козака була стрімкою — у 1655 році він полковник Прилуцького полку. Але його час ще не прийшов; після поразки під Хмельником від російських військ у кінці 1659 року П. Дорошенко втратив свій полк, посаду і став звичайним козаком. У 1660 у званні полковника чигиринського Петро Дорошенко їздив до Москви, де домагався скасування деяких пунктів Переяславських статей 1659. У 1663—1664 — генеральний осавул у гетьмана Павла Тетері, із 1665 — полковник Черкаського полку.

1665 р. правобережні полковники обрали Дорошенка тимчасовим гетьманом Правобережної України. У 1665—1666 Петро Дорошенко придушив амбіції двох претендентів на гетьманську булаву — Василя Дрозденка і Степана Опару.

Прагнучи стабілізувати внутрішнє становище Правобережної України, Дорошенко, за підтримки київського митрополита Йосифа Тукальського, провів ряд важливих реформ.

8 червня 1668 проголосили Дорошенка гетьманом всієї України Проте його гетьманування на Лівобережній Україні тривало недовго…

Намагаючись нейтралізувати ворожі дії Криму і здобути допомогу в боротьбі проти Речі Посполитої і Московського царства, Дорошенко восени1669 року уклав союзний договір із Османською імперією того ж року Дорошенко отримав від турецького султана МехмедІV титул бея українського санджаку. Мехмед IV

Протягом свого гетьманування провів або брав участь у ряді воєн, як з Польшею, та і з Московією: російсько-польській війні (1654 -1667 рр.) українсько-польській війні (1666-1671рр.) , українсько-московській війні (1665 -1676 рр.), польсько-турецькій війні (1672-1676 рр.).

У вересні 1670 Петро Дорошенко як cанджакбей турецького султана був змушений розпочати боротьбу зі ставлеником Польщі уманським полковником Михайло Ханенком. Восени 1671 польська армія на чолі з Яном III Собеським повела наступ на Поділля і захопила Брацлав, Могильов, Вінницю. Навесні 1672 розпочалися широкомасштабні воєнні дії. Ян ІІІ Собеський

„Гетьман Петро Дорошенко веде своє Військо Запорізьке” з картини художника Л. Денисенко

Чигирин. Бастіон Дорошенка

Чигирин. Бастіон Дорошенка

Восени 1675 року на козацькій раді в Чигирині Петро Дорошенко склав гетьманські клейноди, а Іван Сірко прийняв від нього присягу на вірність цареві. Московський уряд вимагав від Дорошенка присяги на лівому березі Дніпра в присутності Самойловича і Ромодановського, від чого Дорошенко рішуче відмовився.

Решту життя П. Дорошенко прожив на чужині. З 1679 до 1682 року екс-гетьман був навіть Вятським воєводою; 1684 р. одружився з Агафією Єропкіною. З його таких пізніх нащадків походить дружина Олександра Пушкіна Наталія Гончарова, що була Петру Дорошенку правнучкою.

Помер він 19 листопада 1696 р. у своєму селі Ярополче, похований біля церкви Святої Параскеви. Постає питання, чому ж не поховати гетьмана на його батьківщині в Чигирині? Незважаючи на трагічні помилки, за словами історика й нащадка гетьмана Дмитра Дорошенка, «його боротьба стала «неписаним» заповітом для грядущих поколінь». П. Дорошенко був свідомим борцем за ідеали самостійної України, але часто спирався не на свій нарід, а на «стратегічних» союзників. В цьому й була трагедія його драматичного життя. Могила. Петра Дорошенка

“Сонце Руїни”Як слушно зауважив історик В. Антонович, “незважаючи на свої політичні помилки й невдачі, серед сучасних йому козацьких провідників являє Дорошенко відрадне явище: не дрібний егоїзм, не змагання до наживи й особистих вигод кермувало цим гетьманом: він щиро дбав про добро рідного краю…” Якраз все це і дало підстави назвати П. Дорошенка “сонцем Руїни”.

Діяльність П. Дорошенка була спрямо­вана на об'єднання всіх українських земель під однією гетьманською булавою (таку оцінку дано їй у працях українських істориків —. В. Антоновича, М. Костомаро­ва, М. Грушевського, Д. Дорошенка та ін.). Ця ідея, незважаючи на трагедію самого гетьмана, втрачена не була. Серед козаць­кої старшини, а пізніше інтелігенції, про­стого народу знаходилися люди, що про­довжували священну боротьбу за неза­лежність своєї батьківщини.

Портрет гетьмана Петра Дорошенка, худ. Васильківський С.І. Дорошенко. Гравюра XVIII ст.

Сувенірна продукція

Сувенірний набір цукерок

Серія «Легендарні предки» Юрія Неросліка

Пам'ятник Петру Дорошенку

“Хоч Божою волею український народ обох сторін Дніпра роздвоєний і видаємося собі ворогами, одначе ніхто чужий не є нам так прихильний, як ми самі собі є приятелями”Петро Дорошенко, гетьман України, 1669

Мов орел той приборканий, Без крил та без волі, Знеміг славний Дорошенко, Сидячи в неволі, Та й умер з нудьги. Остило Волочить кайдани. І забули в Україні Славного гетьмана.