Презентація на тему Володимир Іванович Вернадський

Володимир Іванович Вернадський. Виконав: Стрельбицький Євгеній.

Народився майбутній вчений 1863 року в Санкт-Петербурзі. Він походив з давнього освіченого українського роду. Один із його предків по батьківській лінії воював у війську Хмельницького. Прадід навчався в Переяславському колегіумі та Києво-Могилянській академії. Дід служив штабс-лікарем в армії. А батько після закінчення Київського університету Святого Володимира працював викладачем у Петербурзі,Харкові й Москві. Мати Вернадського теж походила зі старовинного роду Константиновичів,її предки належали до козацько-старшинської верхівки. Материн дядько,Микола Гулак був співзасновником Кирило-Мефодіївського братства. Згодом у всіх автобіографіях Володимир Вернадський підкреслював своє козацьке походження.

Володимир Вернадський - це Український учений-природознавець, мислитель, засновник і перший президент НАНУ, основоположник генетичної мінералогії,гео- та біогеохімії. Головний здобуток Вернадського – вчення про біосферу як цілісну природну систему,а також про ноосферу – впливу людського розуму на навколишній світ.

Саме батько мав величезний вплив на розвиток сина:він прищепив Володимиру інтерес і любов до українського народу,його історії та культури. У 1873 році Вернадський вступив до Харківської гімназії, де провчився три роки. Опісля повернувся у Петербург,щоб закінчити фізико-математичний факультет тамтешнього університету. Майбутній учений згадував,що перед переїздом з Харкова до Петербурга вони з батьком були за кордоном і в газеті Петра Лаврова "Вперед" прочитали про Емський указ.

Це справило величезне враження на батька,і розмови,з цим пов'язані,сильно на мене тоді подіяли. Батько розказував історію України зовсім не так,як її викладали в гімназії… Повернувшись до Петербурга,я постарався ознайомитись з українською літературою. В бібліотеці батька знайшов розрізнені номери "Основи" та інші українські видання. Добував українські книги у букіністів, дещо отримував із-за кордону. Детально розпитував батька про Шевченка, Куліша, Максимовича,Квітку-Основ'яненка, котрих він особисто знав,а також про Кирило-Мефодіївське братство,про Костомарова тощо.

Все це мало вплив на формування світоглядних переконань допитливого й здібного хлопця. Позитивно вплинуло на Вернадського й навчання в університеті,де його навчали видатні вчені Дмитро Менделєєв і Василь Докучаєв. Уже в 1890 році Володимир Вернадський став приват-доцентом кафедри мінералогії Московського університету. Двадцять два роки (1890–1911) наукової роботи в цьому закладі були для вченого надзвичайно плідними. Спираючись на зв'язки між хімізмом мінералів,їхньою внутрішньою будовою і генезисом,він розробив нову мінералогічну систематику.

У 1912 році Володимира Івановича обрали дійсним членом Російської академії наук,професором Московського університету. Згодом він знову повернувся до Петербурга,щоб продовжити дослідження в галузі мінералогії та геохімії як директор Геологічного і мінералогічного музею (1914). Саме тоді в його коло інтересів потрапила біогеохімія – новий науковий напрям, який поєднує проблеми еволюції живої речовини,її хімічного складу у зв'язку зі складом зеленої кори, що перетворює її дію на поверхневий шар останньої. До складу живої речовини вчений відносив і людство,розглядаючи його в єдності з біосферою. Проте він зазначав, що людина відрізняється від інших форм живої речовини свідомістю.

Дослідник вірив у колективний розум,у те,що людство не використає свій науковий інтелект для руйнування біосфери, бо є її частиною. Він вперше довів,що органічне життя відіграє в еволюції нашої планети першорядну роль. Саме Вернадський є основоположником вчення про біосферу та ноосферу. Справжнє значення цієї науки повністю розкривається лише нині. Людина своєю працею – і своїм свідомим ставленням до життя – змінює земну оболонку – геологічну ділянку життя,біосферу,переводячи її в новий геологічний стан. Завдяки людській праці і свідомості біосфера переходить в ноосферу, – вважав Вернадський.

Вернадський і Україна Жовтневі події 1917 року застали вченого в Полтавській губернії. Після революції українські вчені вирішили створити свою Академії наук,а Володимира Івановича запросили до Києва для вироблення проєкту про заснування Української академії наук. Згодом Комісія подбала про створення Ботанічного саду для Києва,Геодезичного інституту,розробила Статут академії. У жовтні Вернадський став першим президентом УАН. У ці роки Володимир Іванович зробив великий внесок й у створення Всеукраїнської національної бібліотеки. На 1923 рік у бібліотеці накопичилося понад мільйон видань національного за змістом і складом книжкового фонду. Ця бібліотека й зараз височіє у Києві,а названа вона на честь Вернадського.