Презентація на тему : "Які бувають планети"

Які бувають планети6 клас НУШ

Дві групи планет: Планети земної групи(Меркурій,Венера,Земля,Марс)Планети- гіганти (Юпітер,Сатурн,Уран,Нептун)

Планети земної групи. Розрізняють розмірами,не схожі будовою,мають тверді поверхні

Планети - гіганти Утворені з газів,тому не мають твердих поверхонь

Меркурій. Меркурій  - найменша планета Сонячної системи і найближча до Сонця . Названа на честь давньоримського бога торгівлі — швидкого Меркурія , оскільки вона рухається небом швидше за інші планети. Ось Меркурія має найменший нахил із усіх планет Сонячної системи . Середня відстань Меркурія від Сонця трохи менше 58 млн км. Планета звертається навколо Сонця за 88 земних діб. Меркурій належить до планет земної групи. За своїми фізичними характеристиками він нагадує Місяць . Він не має природних супутників, але є дуже розріджена атмосфера. Планета має велике залізне ядро , що є джерелом магнітного поля 

Планета меркурій

Планета Венера. Венера — друга планета від Сонця, названа ім'ям давньоримської богині кохання та краси Венери. Венера належить до планет земної групи: її маса, розмір, розташування у Сонячній системі та внутрішня будова наближені до земних. Венера належить до планет земної групи: її маса, розмір, розташування у Сонячній системі та внутрішня будова наближені до земних. Венера обертається навколо Сонця за 225 земних діб, а оберт навколо своєї осі триває 243 земні доби. Вона є однією із двох планет Сонячної системи, які обертаються навколо своєї осі за годинниковою стрілкою, якщо дивитись із півночі. Супутників у Венери немає. Атмосфера Венери гаряча та густа. Більша частина поверхні Венери складається з базальту, який є продуктом вулканізму

Венера

Планета Марс. Марс — четверта планета Сонячної системи за відстанню від Сонця. Відома з давніх часів, оскільки є одним із найяскравіших об'єктів на небі та видима неозброєним оком. Названа на честь Марса — давньоримського бога війни. Це кам'яниста планета земного типу з розрідженою атмосферою. Марс невеликий відносно інших планет Сонячної системи, є сьомим за розміром і масою,у центрі Марса розташоване ядро, діаметром близько 2968 кілометрів, яке с. кладається здебільшого з заліза із вмістом сірки близько 14—17 %. Через більшу віддаленість від Сонця Марс отримує на 57 % менше енергії, ніж Земля. Середньорічна температура там −60 °С. Атмосфера на Марсі складається з 95 % вуглекислого газу, 3 % азоту, 1,6 % аргону й містить сліди кисню, метану й води. 

Марс

Планета Юпітер. Юпі́тер — п'ята від Сонця та найбільша планета Сонячної системи. Юпітер має 95 відомих супутників. Окрім численних супутників, Юпітер має власну систему тонких і тьмяних кілець, які були відкриті лише в 1979 році. Низка атмосферних явищ на Юпітері — як-от шторми, блискавки, полярні сяйва, вихори (циклони й антициклони), мають масштаби, що значно перевершують земні[13]. Примітним утворенням в атмосфері є Велика червона пляма — величезний шторм-антициклон, який існує вже принаймні 350 років

Юпітер

Планета сатурн. Сатурн — шоста планета від Сонця і друга за розміром у Сонячній системі. Це газовий гігант, який складається переважно з водню та гелію. Сатурн є найбільш віддаленою від Землі планетою, що була відкрита неозброєним оком ще в давні часи. Сатурн — газовий гігант, що складається переважно з водню та гелію; частка гелію значно менша, ніж у Сонця. Він немає чіткої поверхні, хоча, імовірно, має тверде кам'яне або металеве ядро. Сатурн — єдина планета Сонячної системи, густина якої менша за густину води. Середня відстань між Сатурном і Сонцем становить понад 1,4 мільярда кілометрів. Як газовий гігант, Сатурн не має твердої поверхні. Всередині планети здебільшого знаходяться гази та рідини. Як наслідок, на планеті відсутні гори, рівнини, кратери та інші поверхневі утворення. Посадка космічного апарата не поверхню планети також не є можливою у зв'язку з відсутністю поверхні. За об'ємом, атмосфера Сатурна, як і вся планета, складається переважно з водню  і гелію  з невеликим вмістом інших речовин, таких як метан , аміак та ін. Також в атмосфері знайдено сліди ацетилену, етану, пропану, фосфіну і метану. Смуги на поверхні планети — це смуги вітрів, що обертаються навколо планети[31]. Сатурн має одні з найшвидших вітрів у Сонячній системі. Коли космічний корабель «Вояджер» наближався до Сатурна, він зафіксував вітер зі швидкістю 1800 км/год

Планета уран. Ура́н — сьома від Сонця велика планета Сонячної системи, що належить до газових гігантів. Діаметр Урана в 4 рази більший за Землю, а його маса — в 14,5 раза більша за земну, що робить його третьою за діаметром і четвертою за масою планетою Сонячної системи. Уран став першою планетою, відкритою у Новий час і за допомогою телескопа. Основу атмосфери Урана складають водень і гелій. Крім того, у ній виявлені сліди метану та інших вуглеводнів, а також хмари з льоду, твердого аміаку та водню. Уран має найхолоднішу планетарну атмосферу в Сонячній системі з мінімальною температурою 49 К (−224 °C). Як й інші газові гіганти Сонячної системи, Уран має систему кілець та магнітосферу. Крім того, навколо нього обертаються 27 супутників. Орієнтація Урана в просторі відрізняється від інших планет Сонячної системи — його вісь обертання лежить ніби на боці відносно площини обертання навколо Сонця. Теоретична модель будови Урана така: його поверхневий шар є газорідкою оболонкою, під якою розташована крижана мантія (суміш водяного й аміачного льоду), а ще глибше — ядро з твердих порід. Маса мантії та ядра становить приблизно 85—90 % усієї маси Урана. Зона твердої речовини сягає 3/4 радіуса планети. Температура в центрі Урана — близько 10 000 °C. Стандартна модель Урана припускає, що Уран складається з трьох частин: у центрі — кам'яне ядро, у середині — крижана оболонка, зовні — воднево-гелієва атмосфера[26][28]. Ядро є відносно маленьким. Склад атмосфери Урана помітно відрізняється від складу інших частин планети завдяки високому вмісту гелію та молекулярного водню

Уран

Планета нептун. Непту́н — планета Сонячної системи, восьма за віддаленістю від Сонця. Вона четверта за розміром у Сонячній системі, третя за масою і належить до планет-гігантів. Її орбіта перетинається з орбітою Плутона в деяких місцях. Також орбіту Нептуна перетинає комета Галлея. Маса Нептуна у 17,2 раза, а діаметр екватора у 3,9 раза більший за земний. Планета названа на честь римського бога морів. Нептун було відкрито 23 вересня 1846 року, і він став першою планетою, виявленою завдяки математичним розрахункам. Нептун за своїм складом близький до Урана,в атмосфері Нептуна бушують найсильніші вітри серед усіх планет Сонячної системи. Судячи зі спостережень «Вояджера-2», швидкість хмар може досягати 600 м/с[6][7]. Температура у верхніх шарах атмосфери Нептуна — близько −225 °C. У центрі планети температура за різними оцінками становить приблизно 5100 °CНептун рухається навколо Сонця еліптичною, близькою до кругової, орбітою (ексцентриситет 0,009). Його середня відстань від Сонця у 30 разів більша, ніж у Землі, і становить приблизно 4,5 млрд км. Нептун має магнітне поле, напруженість якого на полюсах приблизно вдвічі більша ніж на Землі. Температура планети на висоті із тиском, що дорівнює земному становить близько 72 К. Ядро Нептуна, ймовірно, складається із заліза, нікелю та силікатів, а модель структури планети передбачає масу ядра приблизно в 1,2 земної маси. Нептун, як і Уран вважається крижаним гігантом. Це субклас газових гігантів, які вирізняються меншими розмірами та більшою концентрацією летучих газів,Атмосфера Нептуна — це здебільшого водень і гелій із невеликою домішкою метану: синій колір Нептуна є результатом поглинання цим газом червоного світла в атмосферіПогода на Нептуні характеризується надзвичайно бурхливою системою штормів. Максимальна зареєстрована швидкість вітру на Нептуні досягала 600 м/с, що є рекордом для Сонячної системи[

Нептун

Як утворились планети. Перебуваючи у постійному русі, зіштовхуючись, взаємно притягаючи один одного, вони немов злипалися, утворювалися згустки. Поступово газово-пилова хмара сплющувалася, а згустки стали рухатися по кругових орбітах. Згодом із цих згустків і утворилися планети нашої Сонячної системи. Сучасна гіпотеза Сучасні вчені припускають, що Сонячна система, тобто Сонце і планети, виникли одночасно з гігантського холодного газово-пилової хмари. Ця хмара міжзоряного газу і пилу оберталося. Поступово в ньому стали утворюватися згустки.