Презентація на тему: "Життя і творчість М.Смоленчука"

Микола Смоленчук(1927 – 1993)Його Душа – це ніжність і тепло,Безмежжя інтелекту, думи зрілі. Не вибереш із неї все добро,Яке вливає багатирські сили. Його Душа – це всі палкі думки,Що молоком і сонечком пульсують. Напийсь! Зігрійсь!.. В. Каюков

Кіровоградщина – це край літературних талантів. Вона дала Україні М. Кропивницького й І. Карпенка-Карого, Ю. Яновського й І. Микитенка, Є. Маланюка і В. Винниченка та багатьох інших.

Серед тих, чиє слово глибоко шанує Кіровоградщина, зірково сяє ім’я Миколи Кузьмовича Смоленчука - вихователя і наставника творчої молоді, учителя вчителів, генератора ідей, організатора й учасника літературного процесу, театрально-видовищних заходів і громадських ініціатив, будителя збайдужілих чиновників і змілілих душ сучасників. Микола Смоленчук — то ціла епоха в культурно-мистецькому й громадському житті степового краю.

«Син і поет степу…» Степ - його доля і його пісня. Тут Миколі Смоленчуку вільно дихалося, добре думалося. Недарма Григорій Нудьга в дарчому написі на збірці чумацьких пісень назвав його "сином і поетом степу".

Народився Микола Кузьмович Смоленчук 3 липня 1927 року в районному містечку Бобринець у сім'ї «гармоніста Богунського полку».

Батько, Кузьма Денисович, мав важкий характер і був людиною витривалою, гартованою громадянською війною й лихоліттям перших п'ятирічок. Мати, Ганна Павлівна, мала лагідну вдачу. Вона сприяла тому, що дитина постійно перебувала під впливом дивосвіту образів колискових пісень, різнобарв'я чарівних звуків мелодій народної лірики, невичерпної скарбниці мудрості українських казок, легенд, розповідей про всякі чудернацькі пригоди.

Підлітком зазнав страхіть ряду фашистських концтаборів, а згодом і радянських фільтраційних таборів, про що написав у незавершеній трилогії, започаткованій автобіографічним романом «Сиве покоління».

У 1950 році закінчив Бобринецький сільськогосподарський технікум, здобувши професію рільника.

Далі навчання на філологічному факультеті Кіровоградського педінституту, де захопився краєзнавством, учителювання на Кіровоградщині та Черкащині.

 Матрикул М. Смоленчука (навчання у Кіровоградському педагогічному інституті ім. О. С. Пушкіна (мовно-літературний (український відділ) (1950-1954 рр.)

У 1963 році за рекомендацією Максима Рильського вступив до Спілки письменників України, протягом тривалого часу був єдиним її членом у Кіровограді.

Захищаєдисертацію таотримує ступінькандидатафілологічнихнаук. Його науковапраця булаприсвяченадослідженнютворчості М. Л. Кропивницького.

Микола Смоленчук викладав у Кіровоградському та Луцькому (де завідував кафедрою української літератури) педінститутах.

У 70-х роках М. Смоленчук часто відвідував «Хутір Надія», опікуючись збереженням колиски корифеїв українського театру.

І хто знає, як склалася б подальшалітературна й педагогічна доля. Миколи Кузьмовича, якби незвинувачення у «буржуазномунаціоналізмі» (1972 р.),переслідування у зв'язку зцим, вилучення з активногогромадського талітературного життя,що тривало півтора десятиліття.

Та письменник ніколи не втрачав віри у справедливість. Дача М. К. Смоленчука завжди була культурною Меккою для письменників.

Микола Кузьмович був фундатором музею М. Кропивницького в Бобринці, доклав чимало зусиль, щоб зберегти в Кіровограді меморіальні будинки М. Кропивницького

на колишній Болотяній та Тобілевичів на колишній Знам'янській вулицях, був ініціатором створення в їхніх приміщеннях музейних установ. На жаль, він не дожив до відкриття лише 2 роки, але його зусилля по збереженню цієї пам’ятки не зникли безслідно.

Зусиллями М. Смоленчука започатковано створення меморіальних музеїв Ю. Яновського в Нечаївці та І. Микитенка в Рівному.

Із сімейного фотоальбому М. Смоленчука. М. Смоленчук з онуком. Родина М. Смоленчука. М. Смоленчук з новонародженою донькою

Творчість М. Смоленчука

М. Смоленчук, автор історичних повістей «Степи полинові» (1961), «Степівчани» (1963), романів «Сиве покоління» (1965), «Ой літав орел» (1969), «Білі бланкети» (1985), нарисів «Хутір Надія» (1967), Кіровоград" (1967), монографії «Марко Кропивницький та його рідний край» (1971) та ін., навіть у найважчі часи свого життя ніколи не втрачав віри у свій народ.

Книги М. Смоленчука – то ключ до розуміння національного характеру українців, адже в них розкриті такі риси як завзяття і відвага, добродушність і чесність, здатність палко любити рідних і ненавидіти ворогів.

Помер письменник 12 січня 1993р. у Кіровограді. Похований на Далекосхідному кладовищі.

Вшанування пам’яті М. К. Смоленчука

Меморіальні дошки М. К. Смоленчуку.

Презентація книги «Микола Смоленчук. Скарби золотого поля: вибрані краєзнавчі розвідки, есеї та статті» (упорядник Бабенко О. О.). Державний архів Кіровоградської області

Презентація книги М. Смоленчука «Степи полинові»

Бобринецький краєзнавчий музей ім. М. К. Смоленчука

Підготувала презентацію:викладач КЗ “Кіровоградськиймузичний коледж”Кравченко Н. О. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !