Презентація "Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. (1)

Христинівська спеціалізована школа І-ІІІ . . . ступенів №1 ім.О.Є.Корнійчука Христинівської міської ради Черкаської області Новіцька Ж.В. Інформаційний матеріал (3) до теми “Національно-визвольна війна українського . народу середини XVII ст.” 8 клас Українська козацька держава - Гетьманщина

Утворення Української козацької держави – Гетьманщини (Війська Запорозького) ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Судова система Військова (Генеральна) Рада Зовнішня політика ГЕТЬМАН УРЯД РАДА ГЕНЕРАЛЬНОЇ Фінансова система Полковник СТАРШИНИ Державний скарб Генеральний писар Сотник Генеральний суддя Збройні сили Генеральні осавули Козацьке військо Курінні отамани Генеральний хорунжий Генеральний бунчужний Генеральний обозний Генеральний підскарбій

Назва держави Військо Запорозьке. Поступово затверджувалася народна назва «Україна». Столиця держави Її функції виконувало місто Чигирин. Державні символи(клейноди) Гетьманська булава, державна печатка, гетьманський бунчук і корогви. Державні кордони - «Козацька лінія» Зміцнювалися військовими заставами. Кордони змінювалися в міру звільнення земель від польсько-шляхетського панування. Форма державного правління Українська козацька держава була різновидом республіки, її особливості: 1. Вищу владу в ній обирали безстроково (одночасно існував механізм усунення від влади вищих державних чиновників).2. На основі козацької демократії доступ до управління державою мали лише представники козацького стану. Адміністративно-територіальний устрій Територія поділялася на полки і сотні (в полку від 10 до 20 сотень). У 1649р. територія поділялась на 16 полків (на Правобережжі – 9, Лівобережжі – 7).Адміністративна, військова, судова влада в межах полку і сотні належала полковникам і сотникам. У сотнях формувалися курені (10 -40 чол.), якими командували виборні курінні отамани. Фінанси Казна поповнювалася з таких джерел: земельного фонду, торгівлі, податків, доходів від промислів. Гетьманщина

Богдан Хмельницький в бою. Художник В.Сидорук Головною метою зовнішньої політики Б.Хмельницького було не допустити антиукраїнського союзу Польщі з іншими державами і забезпечити прихильне ставлення до України сусідніх держав (Туреччини, Росії, Кримського ханства). Зовнішня політика Б.Хмельницького  З початку Визвольної війни гетьман заручився підтримкою кримських татар і зміг домогтися нейтралітету Туреччини. Важливим було і забезпечення нейтралітету Литви. Цей нейтралітет був забезпечений не дипломатичним шляхом (хоча такі спроби й були), а через організацію гетьманськими посланцями селянських повстань у самій Литві. Богдан Хмельницький підтримував відносини з Молдавією, Валахією, Трансільванією, Венецією. Починаючи з 1648р. неодноразово намагався знайти підтримку в Росії, обіцяючи визнати васальну залежність від неї. Шукав союзу і з супротивником Польщі – Швецією. У лютому 1651 р. поляки порушили мирний договір. Королівська армія вступила на Брацлавщину. Найбільший бій Визвольної війни відбувся під Берестечком на Волині.

Білоцерківський договір 18 вересня 1651 р. в м. Білій Церкві було укладено мирний договір, за яким оголошувалась загальна амністія, реєстр скорочувався з 40 до 20 тис., козацька територія обмежувалася Київським воєводством; до Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація, магнати і шляхта отримувала свої маєтки. Гетьман (Б.Хмельницький був визнаний довічним гетьманом) позбавлявся права зносин з іноземними державами. Вступ військ Я. Радзивілла до Києва. Мал. 1651 р. Після повернення з татарського полону в ході Берестецької битви, подій у Києві (з 25 липня по 1 вересня 1651 р. війська Я. Радзивілла володіли містом), Б. Хмельницький швидко відновив боєздатність війська і зумів зупинити польсько-литовські війська під Білою Церквою. М. Потоцький змушений був погодитися на переговори. Події 1651 – 1653 років

22 травня 1652 р. козацькі частини під командуванням Тимоша Хмельницького й загони татарської кінноти атакували польський укріплений табір під горою Батіг на Вінничині. Поляки побудували великий табір і сил для його оборони у них не вистачило. Коли одночасно козаки і татари почали штурм табору, поляки не змогли їм протистояти і були розбиті, командуючий М.Калиновський загинув. Польське військо, яке йшло їм на допомогу, довідавшись про поразку, повернуло назад. Ця перемога сприяла розгортанню народного повстання на Брацлавщині та Чернігівщині. Кордон із Польщею було встановлено в рамках Зборівського договору. Битва під Батогом

У ході переговорів козаки запропонували боярам присягнути українському народу від імені свого монарха, але посли відмовилися, мотивуючи тим, що “самодержець не присягає своїм підданим”. Це ледь не зірвало укладання договору. 8 січня 1654 року відбулася “всенародна” Рада за участю представників від усіх станів українського суспільства. Того дня присягнули 284 особи. За даними московської сторони, присягу склали 127338 осіб. Навіки разом. Художник О.Хмельницький 1 жовтня 1653 року Земський собор у Москві звільнив царя від присяги на мир з Польщею і “присудив” йому “прийняти під свою руку” “гетьмана Богдана Хмельницького і усе Військо Запорозьке з містами і з землями”. 31 грудня до Переяслава прибуло посольство від царя на чолі з боярином Василем Бутурліним. Переяславська Рада 8 січня 1654 року

Відповідно до договору, Україна зберігала всі свої колишні порядки, своє особливе законодавство, судоустрій і управління під владою виборних старшин і гетьмана, який обирався “вільними голосами”. Гетьман мав право приймати послів і підтримувати відносини з іноземними урядами, за винятком Польщі і Туреччини. Всі українські стани і міста зберігали свої старі права і вольності. Козацький реєстр становив 60 тисяч. Можливий був набір і “охочих” полків із тих, хто не ввійшов до реєстру. Уряд зобов’язувався сплачувати царю невелику подать, яку збирали місцеві урядники. Цар зобов’язувався захищати Україну і звільнити її від домагань Польщі, але одержав право затверджувати на посаді новообраного гетьмана. Україна не входила до складу Росії, а одержувала її захист. В Москву для оформлення відносин між державами було відправлено посольство на чолі з генеральним суддею Зарудним. Воно доставило до царя “прохання” з 23 пунктів, відомі як “Березневі статті”. 14 березня “Статті” були передані московському урядові. У ході переговорів статті були скорочені до 16 пунктів. Березневі статті

Література Антонович В. Про козацькі часи в Україні. – К, 1991. Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. - К, 2015. Ілюстрована енциклопедія історії України: Від найдавнішого часу до кінця ХVІІ ст. – К, 1998. Історія України в особах: Литовсько-польська доба. – К, 1997. Історія України в особах: Козаччина. К, 2010. Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорізьке. – К, 2019. Крип’якевич І. Було колись в Україні. К, 2000. Мицак Ю, Плохій С, Стороженко І. Як козаки воювали. – Дніпропетровськ, 1999. Спалах у темряві: середина XVII ст. – к 2002. Українське козацтво: Мала енциклопедія. – К,2002. Гісем О. В. Історія України: підруч. Для 8 класу / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. – Х., 2016.