Презентація "Народна іграшка"

Народна іграшка– щире золото світу«Народна іграшка є ниточкою в руках дитини, яка з’єднує її з історією Батьківщини».

Іграшка - річ, призначена дітям для гри. В народі її ще називають цяцька, лялька, цяцянка, виграшка, забавка. Без неї гра неможлива. Як найсуттєвіший компонент гри, вона відіграє важливу освітню, розвивальну, виховну, навіть організаційну ролі.

За історією іграшок можна судити про розвиток людської цивілізації та культури. Традиційна українська іграшка – університет для дітей. Вона розвиває духовний світ, фантазію, інтелект, фізичну вправність, естетичний смак.

Однією з класифікацій є поділ за матеріалом:іграшки з дерева;іграшки глини;іграшки з сиру;іграшки з тканини;іграшки з природніх матеріалів. Українська народна "іграшкова культура" складна й розмаїта. Для того щоб її вивчати, потрібно розділити іграшки на групи.

Багато народних майстрів захоплюються виготовленням та оздобленням іграшок. Іграшки створюють із соломи, шиють із тканини, вирізають із дерева,ліплять із глини.

На Полтавщині набули поширення керамічні іграшки

На Гуцульщині - дерев’яні іграшки

Іграшки з дерева. У казках багатьох народів, у тому числі і й українського, є мотив перетворення деревини (поліна, гілки, колодки) на людину. Це відбувається в результаті різних заклинань і маніпуляцій. За найдавнішими переказами й міфами, боги створили перших людей саме з дерева, а не з глини. Це свідчить про те, що дерево є найдавнішим матеріалом, який людина почала творчо обробляти. Іграшка з дерева - тепла, легка, зручна у грі – обов'язково має супроводжувати сучасне дитинство.

Найціннішим з мистецької точки зору в яворівскій іграшці є розпис. Саме він робить прості столярні вироби (дитячі меблі, музичні інструменти візки, коники, коники з вершниками тощо) витворами мистецтва.

Вироблялися візки з кониками, держачок, коники-каталочки, пташки на коліщатках, каруселі, музичні інструменти, вершники, колиски для ляльок, швейна машинка, макет потягу, млин, посуд, меблі. Для виготовлення використовували явір, осику, вербу, липу, грушу.

Між тим яворівські розписи "тримаються" буквально на кількох мотивах та елементах, на кількох кольорах. Це - червоний, зелений і жовтий, які з'явилися в 1920-1930-х роках. Орнаментальних мотивів, власне, два: "колко" - залежно від розробки може набувати вигляду геометричної розетки, а також вигляду квітки-сонечка, кружальця із листочками всередині;і "вербівка" - це гнучка гілка з листочками типу вербових, чітко розібраних на симетричні ряди - червоний і темно-зелений.

На Поліссі - солом’яні іграшки

Іграшки із соломи, лози і травиІграшки із соломи, лози і трави - типові екологічні іграшки. Лише частково належачи до статусу промислів, виробництво солом'яних іграшок мало сезонний і подекуди епізодичний характер. Авторами цих іграшок зазвичай були сільські умільці-хлібороби.

Іграшки із соломи мають золотисто-теплі та холоднуваті сріблясті кольори.

ІГРАШКИ ІЗ СИРУ Іграшки із сиру виготовляють тільки в Карпатах. Нині їх роблять винятково жінки. Іграшки із сиру виготовляють особливим способом - витягуванням, викручуванням та обв'язуванням сирним мотуззям.

Виходять гарненькі, приємні, комфортні щодо розміру, фактури, смаку сирні баранці, коники, козлики, коні з вершниками, олені, півники й інші птахи. Особливо багато створюють зовсім дрібних коників та баранців, яких у святкові та великі базарні дні продають у Косові та Верховині.

Ляльки з тканини. Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг. Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти.

Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитині ляльку, щоб та гралась. Лялька буває різної форми - великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає.

Мотанка є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та онукою, старшим та молодшим поколінням. Тому в ній, зробленій нашвидкоруч, щоб заспокоїти, зайняти дитину, чи виготовленій старанно, як подарунок на свято, закладений родовий, етнічний фактор любові і сподівань, віри в добро та захист від злих сил.

Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею - ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду.  

Іграшки з глини. Найбільш масовою народною іграшкою, яка виготовлялася в умовах промислів, є іграшка з глини. Серед іграшок з глини найбільш поширеними, масовими є свищики (свистунці, свистала, свистілки), серед яких найчастіше зустрічаємо свищиків-птахів. Вони мають найпростішу форму, для якої характерні відсутність зайвої деталізації, підкреслення об'ємності та схематичності тулубів й узагальнено типізоване вирішення голів.

„Ліпленням іграшок займалися навіть діти, настільки простими й традиційними вони були. Головне у цій справі було навчитися ліпити порожнистий тулуб (однаковий як для тварин, так і для птахів). ”говорила О. С. Данченко, дослідниця української народної кераміки.

Найбільш відомі гончарські центри, вироби яких позначені стильовою та образною своєрідністю, певними сюжетними й орнаментальними уподобаннями, це - Опішня (Полтавщина), Косів (Івано-Франківщина), Громи (Черкащина),Васильків (Київщина), Миколаїв, Стара Сіль (Львівщина), Валки (Харківщина), Цвітна (Кіровоградщина), Вишнівець, Гончарівка (Тернопільщина).

Найпоширенішим серед українських музичних іграшок є глиняний свистунець. І ми б хотіли більше розповісти Вам про цю іграшку. Провівши опитування у нашому ліцеї,в якому взяли участь учні 2,5 і 6 класів,ми отримали такі результати.

МАЙСТЕР-КЛАС З ЛІПЛЕННЯ ГЛИНЯНОГО СВИСТУНЦЯНавчити ліпити з глини свистунців неважко. І масу для ліплення приготувати не складно, тим паче, що для цього не потрібна глина особливої якості. Звичайну глину треба місити ретельно руками до консистенції пластиліну.

З чого ж починається ліплення?Найпростіший свистунець, має бути порожнистим. Відщипуємо трохи глини і долонями скачуємо її в кульку діаметром близько 3 см. А тепер розплющуємо кульку в коржик (як на вареник). Складаємо його так щоб вийшла у цьому «вареникові» порожнина. Шов замазуємо змоченим у воду пальцем і готуємо заготовку до подальшого витягування з неї трьох округлих ріжків. Один з них коротший – для ніг. Два інші для голови і хвоста. Дайте заготовці підсохнути і затужавіти. Коли підсохне – проколюємо порожнини, щоб створити ефект завихрення від нього буде залежати чи засвистить свистунець.

Вистругайте з дерева голку. Проколіть у двох місцях як на малюку №1, це дуже важливо. Готові іграшки випалюємо у муфельній печі, або у звичайній духовці при температурі 2500 С. Щоб вона не тріскала її поступово охолоджують (виключають духовку, але іграшку не витягують). Свистунець, випалений у духовці, боїться води, але досить міцний, щоб ним гратися. Після випалювання можна розмалювати найпростішими фарбами «варимо клейстер з житнього борошна, або крохмалю і додаємо аніліновий барвник та пензликом розмальовуємо свистунець». Можна зробити у свистунці і третю проколину – збоку, яку потім під час гри, то закриваєм пальцем, то відкриваєм. Така іграшка дуже гарно свистить.

Самостійна робота учнів зв схемою:1. Відщіпуємо глину.2. Скачуємо кульку з діаметром 3 см.3. Робимо коржик.4. Складаємо так, щоб вийшла у середині порожнина.5. Замазуємо шов.6. Витягуємо три округлі ріжки.7. Ставимо щоб затужавіла.8. Робимо отвори у іграшці. 9. Пробуємо чи свистить. 10. Ставимо випалювати.11. Поки печеться іграшка діти створюють начерки узорів-символів, які будуть наносити на роботу.

Народна іграшка дає дитині те, чого не може дати сучасна іграшка. Існуючи поряд, вони доповнюють одна одну. Отже, іграшка - це не лише предмет гри, вона дуже багато може розповісти про історію своєї країни, про звичаї і традиції народу, про традиційний одяг наших предків та їх спосіб життя. З іграшкою пов’язано багато легенд і казок, вона вчить дитину, як правильно поводити себе, і навпаки - як не варто себе вести. Використання народної іграшки в процесі виховання допомагає дитині виявити себе у творчій справі та підштовхує її до активного і самостійного пошуку, допомагає зберегти національні українські традиції, а через іграшки навчити цього і дитину.

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!