Хід подорожі: Зупинка № 1.«Адміністративно-територіальний поділ краю наприкінці XVIII – у першій половині ХIХ ст. Становище населення краю». Зупинка № 2.«Особливості економічного життя нашого краю у першій половині ХIX століття ». Зупинка № 3.«Культурний осередок Слобожанщини». Зупинка № 4.«Цікаві сторінки історії рідного села»
Повідомлення картографа:« У 1796 році Харківське намісництво було перейменовано на Слобідсько -Українську губернію. Відбулися зміни й у повітовому поділі. Білопільський повіт приєднано до Сумського. Ліквідовано Миропільський повіт, тому Юнаківка, Могриця, Локня, Басівка відійшли до Сумського повіту, а Кіндратівка до Суджанського повіту Курської губернії. У 1835 році Слобідсько –Українську губернію перейменовано на Харківську. Губернія поділялася на повіти та волості. Такий поділ залишався до 1917 року»
У першій половині XIX століття відбувається інтенсивний розклад феодально-кріпосницької системи. Примітивні знаряддя праці та відсутня система землеробства зумовлювали низьку врожайність сільськогосподарських культур. Урожай зернових з десятини (десятина - 1,09 га) в Сумському повіті становив 30 - 35 пудів. Постійними супутниками селян були неврожаї. Так, у 1834, 1839 і 1840 роках від голоду постраждала значна частина мешканців Сумського повіту.
В умовах розвитку капіталістичного укладу відбувається поступовий розвиток промисловості. Сумський повіт у першій половині XIX століття стає одним із найбільш розвинутих у промисловому відношенні в Харківській губернії. Промислові підприємства будувалися в основному в селах. Таке розташування обумовлювалося поміщицьким підприємництвом, селянськими промислами, а також наявністю сировини в селах.
... Галузі харчової промисловості набули найбільшого поширення. Гуральництво переживало значне піднесення. В умовах низьких цін на зерно горілка давала в 2 - 4 рази більший доход, ніж хліб. Крім цього, поміщики використовували «барду»(відходи горілчаного виробництва), відгодовували у своїх маєтках на продаж багато великої рогатої худоби… Винокурні працювали в Бездрику, Могриці, Стецьківці, Низах, Степанівці, Битиці, Іволжиному, Кияниці, Біловодах…
…З середини 1820-х років з’являється і швидко набирає ваги нова галузь виробництва - цукроваріння. До реформи цукроварні будувалися переважно поміщиками. Останні мали для цього всі можливості: робочу силу, ліс, землю для вирощування цукрових буряків. Прибутки від заводів нерідко переважали інші складові поміщицького господарства…
…Чільне місце в промисловому розвитку краю займало виробництво сукна. У 1827 році в Юнаківці почала працювати суконна фабрика князя Голіцина. У 1846 році на ній було вироблено продукції на 12250 крб. Фабрика була оснащена 20 прядильними машинами по 40 веретен на кожній. У 1846 році на підприємстві працювало 286 дорослих кріпосних та 117 дітей……Суконна фабрика також була в Низах.…Полотно виробляли на фабриках у Низах, Могриці. Діяло також три мануфактури з виробництва килимів в Юнаківці, Могриці, Хотіні…
…Виробництвом селітри для військових потреб на Сумщині займалися давно. Однією з найкрупніших селітрових мануфактур була Юнаківська. У 1827 році тут було виварено 5197 пудів селітри. Працювало на цьому підприємстві більше 180 кріпаків. Селітроварні у 1846 році працювали в Хотіні, Степанівці, Вільмах, Підліснівці, Терешківці, Токарях, Старому, Писарівці, Бездрику, Залізняку, Руднівці. Майже вся селітра відправлялася на Шосткинський пороховий завод…
…Певного розвитку набуло в повіті і виробництво цегли. На 1861 рік у Сумському повіті працювало 24 таких заводи. Усі вони були невеликі й виробляли цегли у 1846 році на 200 - 400 крб. Цегельні були в Терешківці, Юнаківці, Низах, Хотіні, Степанівці, Старому, Писарівці, Іволжиному, Олексіївці, Миколаївці, Капітанівці. У Сумському повіті було налагоджено виробництво кахлів. Так, у 1846 році два кахельних заводи села Руднівки випустили продукції на 5500 крб…
Промисловість нашого краю була представлена і паперовим виробництвом. Найбільше паперове підприємство у Сумському повіті було у селі Верхня Сироватка. Ця паперова фабрика почала працювати у 1825 році. У 1846 році папірня випускала продукції на 5400 крб., а в 1860 році - на 24 тисячі крб.
Промисловий розвиток у Сумському повіті одержали видобування крейди та виробництво вапна. Завод із виробництва вапна працював у Великій Чернеччині. Належав він державним селянам цієї громади. У 1852 році на хуторі Вільшанка у поміщика І. І. Линтварьова також почали виробництво вапна. Там працювало 15 чоловік.
…У першій половині XIX століття в нашому краї посилюється антикріпосницький рух селян. У 1823 році селяни села Рогізне відмовилися коритися поміщику Линтварьову. Порядок у селі був відновлений після застосування сили. У 1858 році селяни села Гудимівки відмовилися виконувати панщину. Кріпаків села Олексіївки поміщиці Крамаренкової в 1859 році тільки силою війська примусили йти на панщину. Рух селян у Таврію за волею охопив і Сумський повіт. У 1856 році більше 100 селян Пушкарівки, Тимофіївки, Юнаківки втекли на південь…
Найближчими друзями О. Паліцина були відомі особистості кінця XVIII — початку ХІХ ст.: В. Н. Каразін, В. В. Капніст, Є. О. Васильєв, І. Ф. Богданович, А. І. Кардашевський, В. А. Ушаков, ін. Також, практично всі місцеві поміщики: Кондратьєви, Шидловські, Надаржинські, Рахманови, Камбурлєй, Алфьорови, Кардашевські, Подольські, Романови, Подгоричані, Штеричеві, та ін. Найбільш відомі учні Паліцина: М. Алфьоров, В. Ярославський, Є. Станевич, С. Глінка.
До наших днів дійшло 3 досить коротких повідомлення про Терешківку та її жителів: «…по сведениям 1854 року число жителей -1734 человек обоего пола (855 мужского населения), 302 двора, церковь православная». Друге повідомлення свідчить про збудовану церковно-приходську школу та навчання в ній 40 хлопчиків та 4 дівчаток. В школі викладало 2 вчителя.
В третьому документі читаємо: «Первый храм в Терешковке построен был, вероятно, Андреем Кондратьевым и следует не позже 1800 году» - так засвідчує державний документ освяченого кам’яного храму на честь святого Іоанна Предтечі у 1818 році. Другий храм побудував Іван Степанович Кондратьєв...»
Підсумки екскурсії: Визначення кращих дослідників уроку. Підсумовуюче слово вчителя. Кожна людина повинна знати свій рід, своє коріння, витоки національної культури. Надзвичайно важливими для народів є їх історична пам'ять, духовний зв'язок поколінь.Історія - це буття людства, і починається воно з малого. Для кожного з нас найдорожчим є близьке і рідне. І кожен з нас, не помічаючи того сам, творить історію.
Використані джерела: Мій край Слобожанський: Збірник історико - краєзнавчих матеріалів. - К.: Видавничий дім «Фолігрант», 2006 .-М 58 356 с., іл. – (Сер. «Малі міста – велика слава»). Сумщина в історії України: Навчальний посібник. -Суми: Видавництво «Мак. Ден», 2005. - 496 с.https://www.ukrainianline.info/maps/karta-kharkovskoj-gubernii-1871-godahttp://museum.shostka.org/publ/historical_works/shostkinskiy_potohoviy_zavod/4-1-0-59https://web.archive.org/web/20180923162912/http://library.sumdu.edu.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=275