Презентація Наукові дослідження історії України

Наукові дослідження історії України. Урок від 07 квітня

У ХІХ — на початку ХХ ст. посилився інтерес до історії України: розгорнулися збирання і публікація пам’яток народної творчості, писемних джерел, з’явилися узагальнювальні історичні праці.

Михайло Максимович. Видатний український учений-природознавець, історик, народознавець, письменник.

Михайло Олександрович багато уваги приділяв збереженню фольклорної спадщини українського народу: видавав збірки українських народних пісень, був автором віршованого перекладу «Слова о полку Ігоревім» українською та російською мовами. Провідним напрямом наукових досліджень Михайла Максимовича було обстоювання ідеї права на вільний розвиток і соборність українських земель.

Михайлу Максимовичу належить видання і дослідження найдавніших літературних пам'яток Київської Русі: «Руської Правди», «Повісті минулих літ».

Микола Костомаров. М. Костомаров був першим професійним істориком, який описував історію України як історію окремого народу, усі верстви якого духовно поєднані спільною культурою. Він намагався довести, що українці унікальні своєю мовою та народним характером.

У науковому доробку видатного українського історика Миколи Костомарова налічується понад 300 праць, серед яких «Богдан Хмельницький», «Руїна», «Мазепа», «Павло Полуботок» та інші. М. Костомаров розглядав народ як головну рушійну силу історії. Він відстоював ідею самостійності української нації, окремішності українського історичного процесу, який є втіленням волелюбного духу українського народу

Дмитро Яворницький. З-поміж інших науковців вирізнився Дмитро Яворницький — видатний український історик, археолог, народознавець, письменник. Усе життя глибоко досліджував історію запорозьких козаків. За результатами багаторічної праці він залишив нащадкам неоціненний скарб — працю «Історія запорозьких козаків». Ця книжка — справжня енциклопедія історії козацтва: тут дізнаємося і про звичаї козацтва, і про бойове мистецтво, про більшість подій козацької історії.

Картина Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Дмитро Яворницький допомагав художнику порадами й навіть надав усю свою унікальну колекцію козацьких реліквій: одяг, зброя, музичні інструменти, посуд, курильні люльки, чубуки, сап’янові, козацькі чоботи, предмети побуту. Мало кому відомо, що Ілля Рєпін зобразив Дмитра Яворницького на картині в образі писаря.

Володимир Антонович Зажив слави найбільшого знавця писемних історичних джерел. Адже він особисто зібрав і підготував до друку 9 томів документів з історії України.

Викладаючи протягом 30 років у Київському університеті, Антонович залучав найздібніших студентів до вивчення минулого України. Він скеровував дослідження своїх учнів так, щоб жоден із періодів української історії не залишався поза увагою. Тож було нагромаджено величезний документальний матеріал, достатній для створення цілісної загальної історії України. Завдання це виконав на початку 20 ст. Михайло Грушевський — теж учень Антоновича.

Володимиру Антоновичу належать твори «Про походження козацтва», «Про гайдамацтво», «Уманський сотник Іван Гонта» та інші праці з історії України. Він фактично першим серед українських істориків почав використовувати термін «Україна-Русь». В. Антонович зібрав і видав вісім томів «Архіву Південно-Західної Росії», куди увійшли цінні матеріали з історії Правобережної України XVI—XVIII ст.

Михайло Грушевський. Найвидатнішим представником історичної науки вважається Михайло Грушевський. Його змалку виховували в повазі до української мови, пісень, традицій. Михайло із захопленням вивчав наукові праці Миколи Костомарова, Михайла Максимовича та інших українських істориків. За заповітом свого діда вступив до Київського університету Святого Володимира. Тут він навчався під керівництвом відомого історика Володимира Антоновича.

Наукова спадщина Михайла Грушевського є надзвичайно великою й різноманітною. Він написав майже 2 тисячі праць, зокрема з історії України, історії української літератури, етнографії, фольклору. Найзначнішими з них є «Історія України-Руси» в 10-томах, «Нарис історії українського народу», «Ілюстрована історія України», «Історія української літератури» в 5 томах.

Однак головною справою життя вченого було створення великої праці — «Історії України-Руси» — 10-томного дослідження історії українських земель від давнини до другої половини XVII ст. Написанню цієї роботи він присвятив 38 років свого життя. Головна ідея наукових поглядів видатного історика — послідовний розвиток української історії від найдавніших часів. До наших днів Михайло Грушевський є найбільш авторитетним українським істориком.

Широта художньої уяви в поєднанні з дослідницьким талантом обумовили різнобічність творчих інтересів першої жінки-історика Олександри Єфименко. Найвідомішими серед її праць стали«Турбаївська катастрофа», «Нариси з історії Правобережної України»,«Історія українського народу». Олександра Єфименко

Наталія Полонська-Василенко. Однією з перших жінок-дослідниць історії була і Наталія Полонська-Василенко. Народилася вона в родині історика, тому змалку цікавилася сивою давниною. Під час навчання на історико-філологічному відділенні Вищих жіночих курсів у Києві зацікавилася археологією. Брала участь в археологічній експедиції під керівництвом Вікентія Хвойки.

Наталії Полонській-Василенко випала досить складна доля. Як щира патріотка України, вона зазнала гонінь з боку радянської влади в 1920—1930-х рр. У роки Другої світової війни емігрувала за межі України і працювала в закордонних осередках української науки. Молода вчена цікавилася різними важливими подіями української історії: досліджувала козацтво, історію української церкви, розвиток української історичної науки.

Дякую за перегляд!