Аудіювання – розуміння сприйнятого на слух усного мовлення. Визначальні риси аудіювання: За характером мовленнєвого спілкування аудіювання як і говоріння відноситься до видів мовленнєвої діяльності, що реалізує усне безпосереднє спілкування і через те протистоїть читальному і письмовому мовленню, які реалізують спілкування опосередковане. За своєю роллю в процесі спілкування аудіювання так само як і читання є реактивним видом мовленнєвої діяльності, на відміну від ініціальних видів мовленнєвої діяльності говоріння і письма. За спрямованістю на прийом , видачу мовленнєвої інформації аудіювання як і читання є рецептивний вид мовленнєвої діяльності . Форма перебігу процесу аудіювання внутрішня, . невиражена, на відміну від говоріння і писання.
Фактори формування природної здатності до аудіювання: • перцептивні та мовленнєві передумови; • загальні інтелектуальні передумови; • фактичні знання; • знання та вміння в рідній мові; • іншомовні знання та вміння; • мотивація. Психофізіологічні особливості аудіювання: -механізм сприйняття мовлення - механізм прогнозування
Організація аудіювання:1. Хорове опрацювання нових слів і словосполучень, пояснення їх значень і запис на дошці2. Введення учнів у ситуацію3. Процес слухання тексту і виконання завдань 4. Контроль розуміння прослуханого5. Підсумкова робота з прослуханим текстом, яка передбачає поглибленний аналіз тексту
Вимоги до базового рівня володіння аудіюванням:• уміння розуміти літературно-розмовне мовлення носія мови в ситуаціях повсякденного спілкування, пов'язане з задоволенням найпростіших потреб (наприклад, привітання, запит і передача інформації та ін.);• визначати тему і мету бесіди, її основний зміст, і в тих випадках, коли виникають ускладнення, звертатися до партнера з проханням повторити фразу;• уміння в умовах опосередкованого сприймання повідомлення (наприклад, оголошення по радіо прогнозу погоди тощо) розуміти основний зміст аудіотексту (про що йдеться, що є найбільш важливим);• уміння повно і точно розуміти висловлювання вчителя та однокласників, короткі повідомлення, які стосуються навчально-трудової і соціально-побутової сфер спілкування.
Основні характеристики навчальних матеріалів та режиму аудіювання:1. Тривалість звучання пропонованих текстів. Навчання аудіювання починається з найкоротших текстів, які поступово збільшуються. Згідно з програмою іноземних мов, максимальна довжина текстів може дорівнювати 3 хвилини звучання в нормальному темпі.2. Наявність у тексті нових слів. Здебільшого пропонують легкі матеріали. Велика кількість нових слів може утруднити розуміння змісту. Починати з текстів, які не містять незнайомих слів і поступово можна включати й ті, і яких є незнайомі слова (до 3%). 3. Спосіб пред’явлення тексту. Слід зауважити, що розуміння мовлення у звукозапису передбачено вимогами програми.4. Наявність (чи відсутність) зорових опор, які уточнюють зміст почутого. 5. Одноразовість чи багаторазовість презентації. Більше двох . разів один текст слухати недоцільно.
До системи вправ для навчання аудіювання входять дві підсистеми:(A) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання (B) вправи для розвитку вмінь аудіювання. До першої підсистеми включаються 3 групи вправ: — вправи для формування фонетичних навичок аудіювання (фонематичного та інтонаційного слуху); — вправи для формування лексичних навичок аудіювання; — вправи для формування граматичних навичок . . аудіювання. До другої підсистеми входять 2 групи вправ: — вправи, що готують учнів до аудіювання . . текстів; – вправи в аудіюванні текстів