Презентація "Новела М. Коцюбинського "Intermezzo"

Михайло Коцюбинський. Великий Сонцепоклонник«Він був людяним, не втрачав цієї риси протягом усього життя, любив добро, вірив у його переможну силу»

«НЕВТАМОВНА ЛЮБОВ ДО СОНЦЯ»

"Кожен із нас потрапляє під колесо долі хоч раз у житті, вся річ у тому, щоб підвестись і продовжувати жити так, ніби нічого не трапилося". Роман Іваничук

Новела "Intermezzo"Слово «intermezzо» означає «перепочинок», «пауза»Перерва в творчості, насолода музикою природи

В хвилини розчарування та розлуки мене раз у раз рятувала моя надзвичайна любов до природи. М. Коцюбинський

Дуже втомлений, письменник хоче відпочити серед природи, оновити свою душу кононівськими полями

Новела (іт. novella, від лат. novellas — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією. Особливості новели. Побудова сюжету на основі справжньої, невигаданої події. Сюжет більш загострений. Динамічний розвиток подій. Обмежена кількість головних дійових осіб (2-3)Нетривалість дії. Невеликий обсяг та несподіване закінчення.

Новела “Intermezzo” – це ліро-психологічна поема в прозі, написана в імпресіоністичній манеріІмпресіонізм – це мистецтво передачі безпосередніх вражень. “Бачити, відчувати, виражати” - означає передати враження, настрій.

Таблиця психологічного навантаження барв:білий – легкий, чистий;чорний – важкий, похмурий;червоний – схвильований, напружений;голубий – ілюзія, вічність, чистота;жовтий – сонце, колосся, любов, щастя;зелений – життя, гармонія, радість;синій – холод, вічність, необхідність;червоний + синій + фіолетовий + жовтий – напруження, трагізм;світло-зелений + жовтий – бадьорість, радість;червоний + жовтий – тепло

«Intermezzo» — новела, що складається з 11 частин, які пов’язані образом митця — учасника й оповідача зображуваного; розповідає про його духовне одужання при зустрічі з природою. Твір має присвяту – Кононівським полям. Рік написання: в 1908 р. в Чернігові. Літературний рід: епос (з ознаками драми)Жанр: психологічна новела. Напрям (стиль): імпресіонізм.

Історія написання Творчий задум новели визрів у Михайла Коцюбинського під час гостювання в маєтку Євгена Чикаленка в с. Кононівка, куди він приїхав на відпочинок. Глибоке переживання подій пореволюційної реакції, виснаженнявід творчості й хвороб спонукали митця до усамітнення, до пошуків джерел натхнення.“Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи те все на власні очі, і який це вплив мало на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було; не можу ані спати, ані їсти”. М. Коцюбинський

Причини втоми. Постійний нагляд жандармів, обшуки в квартирі.2. Виключення зі складу “Просвіти” разом з дружиною.3. Численні хвороби шматували тіло.4. Брак коштів на лікування та професійне заняття літературою.5. Конфлікт з дружиною і бажання одружитися з Аплаксіною.

Справжнім порятунком стали кононівські поля відомого мецената і друга Коцюбинського Євгена Чикаленка, в будинку якого письменник провів кілька благодатних тижнів улітку 1908 р., що й лягло в основу новели “Intermezzo”

«Intermezzo» - твір особливий, не схожий на будь-який інший у творчості самого письменника. У ньому немає розгорнутого сюжету, зовнішнього конфлікту, діалогів, полілогів. Сюжет визначається не звичним для читача подіями, а ритмами свідомості ліричного героя.

“ Здавалося, город витягує в поле свою залізну руку за мною і не пускає. Невже я увійду у безлюдні зелені простори?”

Велику тишу порушує зозуля, що “ б'є молоточком у кришталевий великий дзвін. “

“ Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені…”

“Я раптом почув велику тишу”

Тема: роль митця та призначення мистецтва у суспільстві.Ідея: утвердження думки, що людина щаслива лише в гармонії з природою, а митець відіграє важливу роль у суспільстві. Проблематика: душевна рівновага; гармонія людини і природи; митець і суспільство; специфіка творчого процесу повноцінного життя.

Образи “Intermezzo”Моя утома. Ниви у червні. Сонце. Три білих вівчарки. (Оверко -“селянин”; Пава – “дворянин”, Трепов – “міністр внутрішніх спрів”)Зозуля. Жайворонки. Залізна рука міста. Людське горе.

Споглядання загадкового і чарівного світу відновлюють його сили. “ На небі сонце – серед нив я”Запахи, голоси, кольори природи проникають у душу героя, наповнюють її мажорним, оптимістичним настроєм: “Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна...”

«...я повний приязні до сонця» «Сонце, я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів — хто знає, що вийде з того насіння? Може вогні?» «Ти дороге для мене» «Я тебе люблю». Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала... (Я себе ловлю, що до сонця звертаюсь, як до живої істоти. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей?)» Образ сонця – це і символ естетичного ідеалу письменника, і метафора творчості як найвищого призначення людини.

“ Ми йдемо серед поля. Три білих вівчарки і я“

“Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут“

“ Сіра маленька пташка низько висіла над полем. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля ”

“Над всім панує тільки ритмічний, стриманий шум, спокійний, певний у собі, як живчик вічності”“Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю”

“ Так протікали дні мого intermezzo… І благословен я був між золотим сонцем й зеленою землею“

Образи-символи“Білі мішки” – це образ повішених, яким перед стратою накидали на голову мішки.«Се ви, що з вас витеклакров в маленьку дірку від солдатської кульки, а се ви… сухі препарати; вас завивалиу білі мішки, гойдали на мотузках в повітрі, а потому складали в поганоприкриті ями, звідки вас вигрібали собаки…»

Образи-символи“Залізна рука города” – потяг і саме місто, неспокійне, гомінке, постають у новелі страшним металевим монстром.

Образи-символи“Зозуля” – народний образ – символ, що втілює надію на життя. Ніч – символ краси, одухотвореності.«Спокійний самотній, сідав десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч. Як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней…»Образом натхнення є жайворонок

Образи-символи. Образи трьох вівчарок теж символічні:“самозакохана Пава” – дворянство,Трепов – жандармерія,“дурний Оверко” – принижене й темне селянство.

Очистившись спілкуванням із природою, письменник відчуває в собі силу не лише слухати про кривду, а й боротися з нею: «Іду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає».