В сиву-сиву давнину. Козаки йшли на війну,Бо на рідну Україну. Сунулися без упину. Ляхи, турки та татари,Москалі та яничари. Щоб палить сади і хати,Щоб людей в неволю гнати. Козаки скликають раду :- Не буде ворогу пощади !Вірні коні рвуться в битву,Крешуть іскри з-під копита. За чарівний спів дівочий,За спокійні дні та ночі –Шаблі весело дзвенять,Вражі голови летять.І на морі, і в степах. Наганяли вони страх,Бо найкращі вояки –Запорозькі козаки !І не буде переводу. Українському народу. Доки із глибин сторіч. Долина козацький клич. ЯНА ЯКОВЕНКО