«Щаеливи-:Кв к» Августуса

Глупа

«щасливцем вияви читав пан Бакет, красу такий тјлистий, _8би його наДуји го йог -

н -мовЈрн >кби вЈ його не знайшов. 'ст   це ка ог     — екриви ся бабуся — А тлопец кий бридкий, —.додал абуня орджи а.» «Але еустус нЈби оглу 1 рне чув   кр' покли свого велетенськђгдшлунка. BiH прбстягся      на верьнЈст, вит г  -соба  у сьо ав з pi'4kb,1 шо лад. —'Авеустусе!" B0JnagW,naHi елугт —у теб ж не  зиш    ьйони л ей   kpa'iHi(:— Об ежн Авеустусе! — репет в пан уп.—Т дуж&низьк ахилив ! Пан елуп ав

Бо раптомл лунав онизл ий рер одџ iiJ ов ь! —    еустус( п упав у      Ј мттю зн кор евою оверхнею. —НЈчо зним ст неться, мстер нка.    iH тан апе    ив Mi р Вон . — Авжр , стане! не вгав в ! — кр     в Mic  Зонк — це Кчом  ик ап i     п.  ак буде вЈд ав мЈ р Вонк — Ви со i     BiTb! Ав овани упуш ладЈ!

то кого купит .

ужарактеру     ту    'К ви ужа те рггирар

Сп чоМщВвеусту сам кий. насп док   нћ-герр ? (Авеустус а веж  пр• ще th говобить аме фјза й пе   то ами i Вонки?—

             — Хто,чо-вашому, инен у                                                   tycfY                                                         е-

увся Аа енажеру* хама

'ктп ад в л хлоб i а и вив льно й, схожих на A%tyc.i, а#вцпт? як д х зазв чай ставляться о

BwMa и такого друга?

Щасливий квиток Веруки Солт

«1 знову газета пана Бакет х—кувала фото щаслив сяюЧими 4, млон• Тхњог&будинку, розмахуючцы,Е7_ овою зойотим квитком, i

             «Веруччин батько, пан Солт, з готовнЈстю пояснив                    як саме було знайдено квиток.

4                                          «Бачите, — сказав вк, — одразу, як доня сказала, що просто мусить мати Золотий квиток, я пјшов у мЈсто й почав купувати BCi    батончики «Вонка» — всЈ, якј бачив. Купував мабуты тисячами. Сотнями вантажив у фургони й     на власну фабрику...

Зранку до вечора k0>kHiciHbka мон обГтни я з ивапа з батончикГв обго тки. Та мин ло три —i все дарма. Це було Мот,; • ,р€ка—^в ли я вертався додому# кричала н . Я хочу золотий квиток!» Вона годинами лежала на тдло явл яла ногами й с а - • .ho лементувала. Я не дизитись як страждае моя дјвчинка, то тлявся не яти уюв, доки не здобуду те, що вона забажала. I раптом... на четв о Ий день y.-qepi одна я робтниця закричала: «Я знаЙШ, Золотий квиток!» «— Ця ще а за тог товсунаД кривилася бабуся Джозеф[на. » «треба н авати добрячих ляп 14iB, • до г •пе%абун жорджина. » «— менЈ зда ться, TiB «— BiH розбещуе. — .

                                                                                   так ран са                  рого не вийде•$апагх.' ятаи, арл( мот

олт а яка мала все, хочу умпа  у ого додому!

1стань менг умпа « атку, — заязила Верука солт, хочу такого човна! Купи MeHi 04HiciHbk0 такого- ликого рожевого карамельного мстер•аВонки! ще я хочу багато у шоколадну р[чку i ще хочу... хочу... — Вона хоч Ћбря их ляпанцГз нижче спинл, — прои на вухо ЧарлЈ дЈдунь Джо.» «— Мам! — в аптом Верука Солт, я хочу мат Глочку!

MeHi таку б(лочку! — Ти ж розу%на Јдказала Солт. — l4e-6iJ39Yi• MicTepa Вонки. — Ны та й — закаичапа Валика • ју 6i очку. Я й маю апома вох собак„ чотирьох копвј истьох двох папул трьох канарок, одного зеле-ного какаду, одну черепаху, akBapiYM з золотими рибтками# з мишками i старого дурного хом'яка!

                                А я хочу  Узагальнююча                                                                        —

                                               Це верепј                                           здрЈсна, нах

- еноеойтк%CTORY бит ьевсе То та ико

                                                          пив                                                               н

ь yci П .4ДбАга

дарунками, атку та можуть с 6i_t.e пот умпа

                                               Овен                                                 ра                                             Батьки

1 ћупщти - • 'Ња i ате цозволяю

                                                   06i c речатися-з Mid                                                          i                                      —ебражают

'Недивнб, щоз .иЈОВШИ без Шех, гчисв накидают 6io чки i перен

                      'Х;                 bad

•оот пуста. Ак и cMiT1 п яка ги тра а у CMi --псувај б ЬКИ

екособТЕ

Vi01«

keepsher • sonthc pri

«Щасливйл•,       .                     Бо

(ю, о ме пер, з озумЈло, я без ержити.

ую   дням kPiM х     ох хви ин, ко и треба я пфил• люю йку вухо щоб загу итћ. Чес ва    очув лася б     кби   й день е иэк вала жуечку. е щи пра а.» таман, не заводЬся!

аркнула панн Боре” рд.    ам, м бут знову зверн ася вона Трепо epiB,  ika буде зна що   ю оцешматрчо  ики  ри м яцж  т це в р орд вже поби а по беднг екор морунау р щоТ  ужки орнелй' цмет ь. » 'Мер енне Дћвчиськ ,  скр и ася буся рост ган“! од л аб я жор     а.

Вона свое   йк обов'я ково бач

нюю

жен вц гар«? Хто, 9-в му, з перши а iB олоти витю найо д •ћший —Чо ви т  ажаете . изнач е и Вю ти. Чи

—с шом %удканела зав

лети тор

Му_Рћол а так стра ла фабрицЈ в нки?

та о це нет орисним ом

           Це неруумАагт ^анахћбна                        яка стала

                                                                                              иок. jlT,                                                                                   й рекор

ЖуанГоднће'   TPVI .l ЯфПIДћ бает»бйеч   ату жути на сл,.х -   ,екн

фд%ёич   .   ' ХНЯНа зафрону сп евсбе “ МЭН ТаЛЬпу

                                                           ИДјаса                                                                 кеб

•тлося

Уру . 5&али з • равир-1й7Н4* де З нет ”вйч Фощ'„'.вона. отрићалд*оруруигляд, лише гоЛЬв залитилася

ф\яькли оро taqtcxepxe. свраеве

айк TiBt

                     ввћчлифий}г$рё        и?$дуже любщу;

задмают +1. 9-pi Кии ад ад ус д итир фћльм ро бан b4TiB i    у, вПЧЯ6ам був кт:зе волу онки тра юе с е чер екран“менщуетьс до MiHi тррних 3Mipi   а до му поёертаеться височенн етри, же й о видовжилу>у     ръка ви обовуе озтя • i тъ  ок. Умпа- мпи cr'li али про опця