Презентація "Образи Івана та Марічки як вітілення романтичної їдеї незнищенності кохання"

Мета уроку розвивати ключові компетенції: вільне володіння державною мовою; здатність спілкуватися рідною культурна компетентність; екологічна компетентність;— формувати компетентного читача, здатного розуміти художній текст, аналізувати, інтерпретувати його, застосовувати отримані знання в житті, розвивати критичне мислення, естетичний смак, культуру мовлення, гуманістичний світогляд, патріотизм та толерантність через аналіз твору. Розвивати здатність орієнтуватися в культурному просторі та спілкуватися, використовуючи літературу як інструмент самопізнання і саморозвитку; дати х-ку образів героїв повісті - Івана та Марічки, розв’язати проблемне питання: від чого залежить тривалість стосунків.

Образи Івана та Марічки як утілення романтичної ідеї незнищенності кохання

РОМАНТИЧНЕ – ВСЕ НЕБУДЕННЕ, ВИНЯТКОВЕ, НЕЗВИЧАЙНЕ В САМІЙ ПРИРОДІ, СУСПІЛЬСТВІ, ЛЮДИНІ ТА ЇЇ ВЧИНКАХ. Романтизм — це ідейний та художній напрям у європейській і американській культурі кінця XVIII — першої половини XIX століття, що виник як реакція на Просвітництво. Він утверджує самоцінність особистості, фокусується на сильних пристрастях, бунтарстві, одухотвореній природі, інтересі до фольклору та минулого. Романтики протиставляли буденність ідеальному світу, часто втілюючи це у сюжеті про самотнього героя. Які з перелічених ознак романтизму ви помітили в цьому творі?

Цілепокладання. Що цікавить у цій темі?- хочу зрозуміти…- хочу знати…-хочу дослідити…- хочу знайти відповідь…

Що створює у повісті колорит карпатської гуцульщини, крім дивної природи, автентичних обрядів та дивних вірувань?Як називаються слова, котрі вживаються в межах однієї мови, але на різних територіях?

Відновіть внормованою українською. Тепер Іван уже був легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню.— Мені неня купила нову запаску… і постоли… і мережані капчурі… і…Він все ще не знав, що сказати.— Я си обую файно та й буду дівка…

Відновіть внормованою українською. Тоді йому заздрісно стало.— А я вже вмію грати в денцівку.— Наш Федір зробив си таку файну флояру… та й як зайграє…Іван надувся.— Я вже щезника бачив. Вона неймовірно подивилась на нього.— А нащо ж ти б'єш си?— А ти нашо коло воза стояла? Вона подумала трохи, не знаючи, що одповісти, і почала шукать щось за пазухою. Витягла врешті довгий цукерок.— Ади!Половину вкусила, а другу поважним, повним довір'я рухом подала йому: — На!Він завагався, але узяв. Тепер вони вже сиділи рядочком, забувши про вереск бійки й сердитий шум річки, а вона оповідала йому, що зветься Марічка, що пасе вже дроб'єта (вівці), що якась Марцинова — сліпа на одно око — покрала у них муку… і таке інше, обом цікаве, близьке і зрозуміле, а погляд її чорних матових очей м'яко поринав у Іванове серце…

Коли, при яких обставинах відбулася ця розмова? Розкажіть детальніше про знайомство Івана та Марічки. Чим маленька Марічка маленькому Іванові так запала в душу?

ЩО треба для того, щоб зберегти своє почуття на все життя? "Любити — це не значить дивитися один на одного, а разом дивитися в одному напрямку"   Антуан де Сент-Екзюпері 

Що це значить?«Дивитися один на одного»: Означає зосередженість на собі, власних потребах, взаємних пристрастях, що може призвести до егоцентризму та відсутності розвитку.«Дивитися в одному напрямку»: Означає мати спільне бачення майбутнього, спільні цінності, спільні цілі та йти до них разом, підтримуючи один одного в життєвій подорожі. У контексті стосунків: Це про спільне планування, спільну працю, спільні мрії, а не просто сидіти поруч і дивитися в очі. Це про те, щоб бути командою, яка рухається до спільного щастя та самореалізації. 

Чи є у творі епізоди, котрі свідчать, що Іван з Марічкою саме “дивилися в одному напрямку”?

1. ЯК вони ставилися до ворогування своїх родів?2. Чи мали однакові цілі?2. Уміли бачити красу чи творити її самі?

виступ творчої групи Іван і Марічка - люди творчі? Іван. МарічкаІ ось раптом в сій дзвінкій тиші почув він тиху музику, яка так довго і невловиме вилась круг його вуха, що навіть справляла муку!Застиглий і нерухомий, витягнув шию і з радісним напруженням ловив дивну мелодію пісні.… Пісня, здавалось, бриніла вже в ньому. Він вийняв денцівку. Зразу йому не йшло, мелодія не давалась. Починав грати спочатку, напружував пам'ять, ловив якісь згуки, і коли врешті знайшов, що віддавна шукав, що не давало йому спокою, і лісом поплила чудна, не відома ще пісня, радість вступила у його серце, залляла сонцем гори, ліс і траву, заклекотіла в потоках, підняла ноги в Івана, і він, пожбурнувши денцівку в траву та взявшись у боки закружився в танці. Ой кувала ми зозульката й коло потічка. А хто ісклав співаночку?Йванкова Марічка. Співаночки мої милі,Де я вас подію?Хіба я вас, співаночки,Горами посію,— стиха обізвалась до нього Марічка. Гой ви мете, співаночки,Горами співати,Я си буду, молоденька,Сльозами вмивати. Марічка зітхнула і ще сумніше додала: Ой як буде добра доля,Я вас позбираю,А як буде лиха доля,Я вас занехаю…

Жура гризла Івана.— Мушу йти в полонину, Марічко,— сумував він заздалегідь.— Шо ж, йди, Іванку,— покірно обзивалась Марічка.— Така нам доля судилась…І вона співанками косичила їх розлучення, їй було жалко, що надовго перервуться їхні стрічі в тихому лісі. Обіймала за шию Івана та, тулячи до його лиця біляву головку, стиха співала йому над вухом:Ізгадай мні, мій миленький,Два рази на днину,А я тебе ізгадаю. Сім раз на годину.— Ізгадаєш?— Ізгадаю, Марічко.— Нічьо! — потішала вона його.— Ти меш, сарако, вівчарити, я му сіно робити. Вилізу на копицу та й си подивлю в гори на полонинку, а ти мені затрембітай… Може, почую. Як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу нічку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тоту бачить Іванко…Тільки співати залишу…— Чьому? Співай, Марічко, не втрачай веселості свої, я си хутко поверну. Але вона тільки сумно головою хитала.

Робота в малих групах1. Як перегукуються душі Івана і Марічки? 2. Чи готові вони до трагічного фіналу?3. Як поясните відсутність Івана в селі після смерті Марічки цілих шість років?

Робота з текстом

Чи могли Іван і Палагна стати гармонійною парою? Чому вони одружилися? Що їх пов’язувало у шлюбі?Якою була Палагна?Чому Іван не має ревнощів, коли бачить, що Палагна йому зраджує з Юрою?Що саме він шукав і не знайшов у Палагні?Яка головна причина Іванової смерті?

Самотність?

Коло замкнулося?"Любити — це не значить дивитися один на одного, а разом дивитися в одному напрямку   Антуан де Сент-Екзюпері 

Рефлексія. СЕНКАН Зразок. Сонце!Тепле, лагідне, миле. Світить, гріє, радуєОснова буття всього земного. Життя! Скласти сенкан на основі слів. Карпати Кохання ПриродаІван Марічка Палагна