Презентація :"Оцінка і самооцінювання – інструмент контролю чи розвитку?"

Оцінка і самооцінювання – інструмент контролю чи розвитку? Виступ за темою: Підготувала: учитель основ здоров'я Ліцею №5 НМР Корогод Тетяна Валеріївна

02.01.2024

Привітаємось  1.  Азербайджанська-  Salaam aleihum 2.  Англійська  - Hello3.  Арабська - Ahlan wa sahlan4. - Білоруська – Привітанне5.-  Болгарська - Zdraveite6.- Угорська- Jo napot7. В’єтнамська– Chao8. Японська- Konnichi wa9. Гавайська- Aloha10.  Іспанська - Buenos dias11.  Українська –Доброго дня12 . Македонська –Zdravo13. Німецька- Guten Tag14. Японська- Konnichi wa15. Польська- Dzien dobry, Czheść 

Вправа «Розумник»(Напишіть за одну хвилину слова, які запам’ятали )

Вправа

«Оцінка – це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури» В. Сухомлинський

Головний інструмент, який сьогодні використовують для контролю, — оцінка. Навіщо вона потрібна? Щоб інформувати учня про стан опанування теми, про якість виконання того чи іншого завдання. Навіщо інформувати? Щоб учні змінювались, рухались далі, розвивалися.

ОЦІНКА ЯК ІНСТРУМЕНТ КОНТРОЛЮПитання перевірки і оцінювання знань, вмінь та навичок є об’єктивно найскладнішими педагогічними проблемами. Основна ідея традиційної школи, яку часто не озвучують, але саме вона є основою дій педагога — все треба контролювати. Хто не виконав домашнє завдання, хто не заповнив щоденник, хто не вивчив вірш, хто не розв’язав рівняння. Кожен крок слід контролювати, оцінювати — інакше нічого не робиться.

Саме такі класичні пояснення ролі оцінки. На практиці після оголошення оцінок часто спостерігаємо в учнів багато негативних емоцій, іноді сльози, ствердження “у мене нічого не виходить!” або кидання зошитів з викликом “взагалі робити не буду!”, втрату довіри до себе. Чи свідчить така реакція дітей про розвиток? Чи додає їм енергії, що так потрібна для подальшого руху, чи ж навпаки — позбавляє сил?

Навіщо проводити актуалізацію на початку уроку?

Зазвичай більшість з того, що робить учитель, він робить саме задля контролю. Якщо запитати вчителів “Навіщо проводити актуалізацію на початку уроку?”, багато хто скаже: “Щоб проконтролювати, що учні знають, а що ні”. У відповідь на запитання “Для чого підсумкова частина уроку?” прозвучить: “Для того, щоб учитель перевірив, що діти засвоїли”. “З якою метою задаєте більшість запитань на уроці?” — “Задля контролю, щоб оцінку поставити

Можливо, це відбувається саме тому, що оцінку використовують як інструмент контролю, а не як засіб інформування, зворотного зв’язку? І сприймається вона дитиною негативно — як критика, а не як інформація для розвитку.— Тут у тебе неправильно!— Дивись, скільки помилок!— Ось про це ти не розповів.— Треба бути уважнішим.

Чи мотивували б вас такі висловлювання, якби застосувати їх до вашої діяльності? Більшість учителів, до яких ми зверталися з таким запитанням, зазначають, що, коли їх критикують, почуваються ніяково, переживають роздратування, протест, тривогу чи апатію. І майже ніхто не фіксує почуття впевненості або бажання активно розвиватися.

Цей тест можна вважати веселим способом дізнатись про себе трохи більше, зокрема, найбільші страхи, які заважають стати тим, ким ви маєте бути. Для цього потрібно подивитись на зображення та запам’ятати перше, що впало у вічі

Роль позитивних емоцій Extym емоційно переживає оцінку своєї діяльності. У дошкільному віці в нього сформувалося позитивне уявлення про себе. Під впливом різноманітних чинників шкільного життя ці уявлення піддаються серйозному випробуванню. Навчання, як правило, пов'язане з помилками й невдачами, а отже, й з низькою оцінкою. Дитина прагне утвердити себе в новій ролі, шукає опори в ставленні вчителя до неї, бажаючи, щоб учитель помітив її позитивні якості. Тому оцінка здатна викликати в учня гаму гострих переживань: радість, емоційне задоволення успіхом, сором за невдачу, внутрішній протест проти осуду тощо. Радість і задоволення досягненнями в навчанні підтримують рівень намагань учня та засвоєння знань, створюють позитивний емоційний фон стосунків з учителем і однолітками. Почуття гіркоти, невдоволеність невдачами можуть спричинити неусвідомлений конфлікт з оточенням, зниження самооцінки, зневіру в свої сили, небажання вчитися.

Що ж робити ?Як діяти? rrrrr

Дуже важливо передавати контроль над процесом навчання самій дитині, допомагаючи їй розвинути здатність до самоконтролю, складовою якої є навички самооцінювання. Як почати рухатися в цьому напрямі? Розглянемо два можливі шляхи:■ трансформувати щоденне оцінювання дітей учителем в якісний зворотний зв’язок;■ системно запроваджувати рефлексію як невід’ємний елемент у процес навчання

Як же зробити коментування оцінки якісним зворотним зв’язком, що сприятиме розвитку учня, а не викликатиме супротив або безсилля? Алгоритм дуже простий: обговорюючи з дитиною результати її роботи, вчитель послідовно має дати відповідь на кілька запитань:1. Що вдалося? Що вийшло добре?2. Що варто додати, змінити, зробити інакше?

Спершу обов’язково слід зазначити, що вдалося. Навіть якщо це одна літера з десяти або пів речення з усього тексту. Дитина має на щось спиратися, має розуміти, що її зусилля не знецінюються, їх помічають інші, має усвідомити, що конкретно вона змогла цього разу. Якщо вчитель говорить тільки “я знаю, що ти можеш”, але не наводить конкретних досягнень учня, то такі слова швидко перестають діяти. Після фіксування досягнень учитель має переходити до планів на майбутнє. Саме так: треба акцентувати увагу не на помилках, а на тому, що слід додати, змінити, зробити інакше. Важливо не виносити вирок, а забезпечити подальше навчання — допомогти дитині зрозуміти, куди і як рухатися далі. Тому краще працює: “Для повної картини варто ще додати розповідь про види рослин”, “Якщо спочатку зробити схему за умовами завдання, то розв’язувати буде легше, спробуєш наступного разу?”, “Думаю, було б добре додати в це речення ще 2-3 прикметники, щоб повніше передати твоє враження. Згодна?”.

Негативний вплив емоційного благополуччя. Крім того, постійне емоційне благополуччя, захвалювання учнів може призвести до застою в розвитку. Завдання полягає в тому, щоб негативні й позитивні емоції, породжувані невдачами чи успіхами в навчанні, використовувати для активізації діяльності дітей. Треба створити такі умови, коли б невдоволеність від невдачі спонукала дитину шукати кращі способи навчальної діяльності. Важливо, щоб емоції, пов'язані з різними труднощами в навчанні, не переходили в емоційну напруженість. Вони не повинні бути затяжними, мають неодмінно змінюватися позитивними. Усе це підвладне оцінці, якщо вчитель управляє навчанням з позиції перспектив розвитку учня, пізнавальних можливостей, розглядає невдачі як закономірне явище, зумовлене необхідністю вдосконалювати знання. Це реалізується в оцінці, коли вчитель співчуває з приводу невдачі, визначає способи виправлення помилки й висловлює впевненість в успіху. Потрібний педагогічний такт, щоб запевнення не було формальним, співчуття не стало набридливим і не акцентувало увагу дитини на невдачі, а створювало сприятливий емоційний фон ля подолання труднощів. Тут важливі міміка, зміст, добір відповідних слів, мовний стиль учителя.

Вплив критики і якісного оцінювання діяльності на емоційний стан особистості{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Критика Якісний зворотній зв’язок. Дає можливість продемонструвати статус, підвищити свою вищість, виплеснути емоції. Часто викликає роздратування, агресію, апатію. Може відбити бажання проявляти ініціативу, може загальмувати справу. Руйнує контакт, загрожує подальшій взаємодії. Мотивує на досягнення результату, спонукає ставити нові цілі, більш якісно відпрацьовувати навички. Дає можливість м’яко вказати на слабкі місця, зберегти контакт і взаємодію, будувати партнерські відносини. Привчає до культури позитивної взаємодії. Отримуючи такий зворотній зв’язок, людина звикає так само реагувати на діє інших: не оцінювати або знецінювати, а бачити та підсилювати.

Неперервність. Контролю підлягає не лише результат, але й сам процес. При цьому учень має право на помилку, яка може бути ним виправлена, що забезпечить прогрес у навчанні.

вчити дітей здійснювати само- та взаємооцінки. Водночас доцільно вчити дітей здійснювати само- та взаємооцінки, колективну оцінку. Це активізує навчальну роботу, допомагає формуванню в школяра зацікавленого ставлення до критики, висловленої на його адресу, зміцнює відчуття своєї значущості в колективі, сприяє усвідомленню турботи про нього товаришів.

Зворотній зв’язок. Крок 1. Що вдалося? Що вийшло добре?Крок 2. Що варто додати, змінити, зробити інакше?

Самооцінювання – це навичка для життя. Незалежність і самоствердження. Розуміння себе усвідомленість. Впевненість Рятує від залежності чужих оцінок, невпевненості, вразливості, маніпулювання, булінгу

{91 EBBBCC-DAD2-459 C-BE2 E-F6 DE35 CF9 A28}Мініогляд Наприкінці уроку учні на окремих аркушах відповідають на питання: - Що на уроці було найважливішим? - Який етап уроку був найбільш зрозумілим? - Що взагалі залишилось незрозумілим? - Які поняття хотілось би зрозуміти краще? Спрямована розшифровка. Учні своїми словами дають розшифровку тих понять, які були опрацьовані на уроці. Резюме в одному реченні Учні одним реченням дають характеристику основних понять, розглянутих на уроці. Тижневі звіти. Швидкий зворотний зв’язок: вчитель – учень.- Чого я навчився цього тижня?- Які питання залишились для мене незрозумілими?- Які питання я задав би учням, якби був вчителем, щоб перевірити, чизрозуміли вони матеріал?Шкала. На полях зошита учень креслить шкалу і відзначає, на якомурівні, на його думку, виконана робота. Внизу – не впорався, посередині– впорався, але виникли проблеми, вгорі – все вийшло. Під час перевірки вчитель виставляє свою градацію. Рефлексивний екран. Було цікаво…Було важко…Тепер я можу…Я навчився…Я зміг…Яспробую…Мене здивувало…Урок дав мені для життя…Оцінка за рівнями1 – не зможу повторити; 2 – потрібна допомога; 3 – вмію; 4 – можу навчити. Зворотній зв’язок:

Лінійка самооцінювань

Світлофор У кожного учня є картки трьох кольорів світлофора. Учитель просить учнів показувати карткою відповідного зеленого кольору розуміння , жовтим - неповне розуміння, червоним - нерозуміння матеріалу. Після сигналу учитель з’ясовує: що зрозуміли? Що не зрозуміли?

Трихвилинна пауза. Учитель надає учням трихвилинну паузу, яка дає можливість обдумувати поняття, ідеї уроку, пов’язати з попереднім матеріалом, знаннями, досвідом, а також визначитися із незрозумілими моментами. Я змінив/змінила своє ставлення до…. Я дізнався/дізналася більше про…. Я здивувався/здивувалася тому, що …Я відчув/відчула…Я ставився/ставилася до …

Птахи. Якщо насамперед ви побачили птахів, то зараз найбільшим страхом для вас є зміни. Саме боязнь нового і заважає наблизитись до мрій. Вам би хотілось займатись справою, яку можна взяти під власний контроль і робити цей світ кращим, але ви шалено боїтесь змін. Але без них бажання так і залишаться набором літер на папері. Коріння. Ви є справжнім лідером, який від народження здатен чудово працювати з людьми, скеровувати зусилля у правильне русло та позитивно впливати на інших. Але навіть у вас є страхи, серед яких боязнь ризикувати. Ви дуже добре знаєте, що інколи це необхідно для найкращого результату, але надто боїтесь ставити бодай щось на кін. Обличчя. Вам легко можна назвати креативною людиною, яка здатна генерувати круті ідеї зі швидкістю світла. Але цю рису нівелює ваш страх змін та невдачі. Ви готові працювати на хорошій роботі цілодобово, але мрієте про зовсім іншу кар’єру. Саме страх того, що вас очікує невдача, якщо спробувати наблизитись до своїх бажань, і гальмує весь процес. Дерево. Найбільше за все ви боїтесь залишитись без своєї незалежності. Хоча навколо вас є чимало людей, яким ви подобаєтесь, які хочуть різних стосунків. І вам вони також до вподоби, але страх втратити власну свободу будь-якими зв’язками буває сильнішим за почуття. Варто розуміти, що ваша інтуїція та мудрість може підказати, з якими людьми ви будете рухатись разом вперед, не переймаючись своєю незалежністю.

«Діти, як квіти. Так давайте вирощувати їх так ,щоб ми могли милуватися ними кожного дня»

Дякую за увагу!