Особливості організації виховної роботи в спеціальній школі для дітей із порушеннями зору

Особливості організації виховної роботи в спеціальній школі для дітей із порушеннями зору

Одним із найважливіших завдань спеціальної школи для дітей з порушенням зору  - це забезпечення різнобічного й гармонійного розвитку учнів.

Щоб рости і розвиватися, дитині потрібна сенсорна стимуляція всіх органів чуття. Вона пізнає світ, коли бачить, слухає і чує, торкається предметів і відчуває  їхній запах.

Дітей з порушеннями зору поділяють на дві групи з психолого-педагогічних позицій:

Повне або часткове порушення функцій зорового аналізатора призводить до  ускладнень у сфері чуттєвого пізнання і відбивається на усьому процесі життєдіяльності людини. Відсутність повноцінного зору обмежує можливості  чуттєвого сприйняття предметів і явищ  довкілля і тим самим ускладнює формування найважливіших психічних процесів.

Втрачена функція зору компенсується за допомогою активної діяльності збережених аналізаторів – слухового, тактильного, смакового. Отже, важливо приділити увагу розвитку відчуттів: вестибулярного апарату (відчуття руху і рівноваги) і пропріорецептивного (внутрішнє усвідомлення того, як у просторі розташовано тіло і всі його частини). Усі ці відчуття дуже потрібні для набуття життєво важливих навичок. Сенсомоторний розвиток дитини з порушеннями зору відбувається нерівномірно, зі значним відставанням від норми. Але якщо створити необхідні умови, то поступово це відставання можна подолати.

Можна виділити особливості роботи педагогів з дитиною з порушеннями зору:

        робоче місце дитини має бути гарно освітленим;

         в організації робочого місця, обсягу матеріалу, наочності й методів навчання необхідно враховувати конкретний зоровий діагноз. Наприклад, короткозору дитину слід посадити ближче до дошки, а далекозору – подалі;

         зорову роботу слід чергувати з усною чи дотиковою, враховуючи підвищену втомлюваність зору;

         для зняття зорової втоми після 10–15 хвилин зорового навантаження виконати спеціальні розслаблюючі вправи;

         не перебільшувати обсяг домашніх завдань, щоб не перевантажувати зір;

         у роботі з дітьми використовувати не лише зір, а й збережені аналізатори (тобто у процесі обстеження об’єктів, наочності залучати дотик, нюх, слух);

         враховувати повільність дитини при виконанні письмових завдань, читанні; з цією метою коригувати обсяг роботи, використовувати компенсаторні механізми пам’яті, які сприятимуть підтримці оптимального темпу роботи;

         слідкувати за поставою дитини: відстань від очей до робочої поверхні має бути не меншою за 30 см, для читання використовувати підставки;

         мовлення вчителя має бути чітким, виразним, зрозумілим; вчитель має вголос коментувати всі свої дії (малювання, показ, письмо та ін.);

         можна використовувати спеціальні адаптивні умови, наприклад, оптичні (окуляри, лінзи, призми), неоптичні (фломастери чорного кольору, кольорові маркери тощо).

Проте в повсякденному житті наявність залишкового зору дуже важлива для просторового та соціально-побутового орієнтування дитини, для її культурного розвитку. Залишковий зір поряд зі слухом та дотиком може виступати як додатковий засіб сприймання навколишнього світу. Наявність зору хоча б у межах рахунку пальців біля обличчя, порівняно з абсолютною сліпотою, значно збільшує можливості сліпого.

У позаурочний час вихователями може бути широко використаний залишковий зір учнів, коли робота, що її виконують діти, не пов’язана з тривалим зоровим напруженням. Залишковий зір використовується при самообслуговуванні (заправлення ліжок, дрібний ремонт одягу, прасування, чистка взуття тощо), в суспільно корисній праці (робота на території, дрібний ремонт меблів тощо), при виконанні суспільних обов’язків (робота в органах учнівського самоуправління, чергування по школі, в їдальні, шефство над молодшими тощо). Залишковий зір є важливим засобом орієнтування в ігровій діяльності, в спортивних змаганнях.

Обережно повинен підходити вихователь до використання залишкового зору учнів під час самопідготовки. Сліпі діти із залишковим зором, які навчаються за системою Брайля, можуть виконувати безперервно зорову роботу 1-2 рази по 5 хвилин за урок. Більш тривале використання залишкового зору в навчальній роботі може негативно позначитися на працездатності учня, а в ряді випадків може призвести до погіршення зору. Вихователі можуть дозволяти дітям з гостротою зору 0,01-0,04 протягом короткого проміжку часу розглядати малюнки і читати невеликі тексти, виконані збільшеним шрифтом. Водночас вони повинні категорично забороняти читання очима рельєфно-крапкового шрифту.

Таким чином, можливості використання залишкового зору в позаурочній діяльності учнів значно ширші, ніж у навчальній роботі. Вміле використання вихователем залишкового зору учнів не тільки сприяє розширенню їх пізнавальних інтересів, а й стає важливим засобом виховного впливу. Усвідомлення учнями своїх зорових можливостей, надія на покращення зору в майбутньому позитивно позначаються на формуванні особистості в цілому, перешкоджає виникненню під впливом сліпоти негативних рис характеру. У дітей підвищується рухова активність, комунікабельність, потреба в громадській праці.

Вихователь повинен дуже уважно ставитися до використання зорових можливостей дітей з гостротою зору 0,05-0,08. Насамперед необхідно зазначити, що вони, не будучи сліпими, водночас як за характером порушення зору, так і за окремими особистісними якостями відрізняються від слабозорих дітей із гостротою зору 0,09 - 0,2 (0,4).

Наукові дослідження та практичний досвід дозволяють виділити такі напрями роботи тифлопедагога з розвитку зорових функцій у дітей:

       дотримання режиму охорони зору;

       застосування оптичних засобів корекції зору;

       проведення заходів корекційно-тренувального характеру;

       застосування спеціального лікування, за рекомендацією лікаря.

Робота з охорони зору являє собою комплекс лікувальнопрофілактичних, гігієнічних і педагогічних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов функціонування порушеної зорової системи з метою стабілізації наявного зору і створення бази для його подальшого покращення. Вихователь повинен володіти знаннями гігієнічних вимог до організації навчальної роботи в класі, занять у навчальних майстернях, до участі дітей у позакласних заходах, до використання зору в домашніх умовах.

Важливим завданням вихователя є опрацювання заходів із запобігання травмуванню органу зору. Одним із заходів може бути роз’яснювальна робота лікаря-окуліста. Вихователь зобов’язаний не допускати ігор дітей з використанням колючих предметів, ретельно інструктувати їх перед роботою з ножицями, шилом, голкою під час праці із самообслуговування.

Робота вихователя з охорони зору учнів у позаурочний час не має визначеного регламенту. Вона така ж різноманітна, як і життя учнів. Вихователь зобов’язаний контролювати зорові навантаження учнів під час їх занять за інтересами, при читанні книг, перегляді телепередач, у процесі суспільно корисної праці тощо. Оскільки вихователь особисто неспроможний проконтролювати кожного учня, він повинен за допомогою лікаря-окуліста добитися того, щоб самі діти знали гігієнічні вимоги з охорони зору і не порушували їх.

Важливим обов’язком вихователя є інструктаж батьків з питань охорони зору дітей в домашніх умовах. Батьки повинні бути добре поінформовані про стан зору своїх дітей, допустимі зорові навантаження, протипоказання до трудових занять у домашніх умовах тощо.

Забезпечення вихователем умов для збереження та розвитку зору учнів в школах для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором передбачає дотримання правил організації освітнього процесу. Так, враховуючи особливості зорового сприймання дітей, важливо, щоб під час занять, на самопідготовці при природному освітленні в класній кімнаті не було жодних перешкод для проникнення денного світла. Віконні шиби повинні бути чисті, підвіконня вільні від квітів, наочних посібників та інших предметів. Під час занять при штучному освітленні вихователеві необхідно слідкувати за роботою світильників, що забезпечують освітленість робочої поверхні парти не менше 150 люкс. Світильники необхідно очищати від пилу не рідше, ніж два рази на місяць. При недостатності природного освітлення слід користуватися змішаним освітленням. Світло має падати на робочу поверхню парти з лівого боку, а очі мають перебувати в тіні. Вихователь зобов’язаний слідкувати за відповідністю розміру парт росту учнів. Це одна з найважливіших гігієнічних умов зорової роботи. При відсутності парт потрібного розміру слід посадити учня за парту більшого розміру, при цьому спорядивши робоче місце підставкою для ніг. Важливо, щоб учень сидів прямо, плечі були на одному рівні, ноги впиралися в підлогу, а відстань від очей до книги становила 25- 30 см.

Однією з умов досягнення успішних результатів є чітке виконання режиму. При плануванні кожного заняття вихователь повинен чітко визначити, які корекційні завдання будуть вирішуватися з врахуванням індивідуальних особливостей і зорових можливостей кожної дитини.

Важливими елементами режиму дня сліпої дитини та дитини зі зниженим зором є:

Таким чином, учні спеціальних загальноосвітніх шкіл для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором мають суттєві для організації з ними виховного процесу своєрідності порівняно з учнями масової школи. Виховання дитини з порушеннями зорової функції має бути поєднаним із оздоровленням, корекційними заняттями з розвитку зору, по необхідності – із лікуванням, логопедичними заняттями, психокорекцією. Виховний процес у школі для сліпих дітей та дітей і зниженим зором має спиратися на збережені можливості цих дітей, в тому числі і залишки збереженого зору.