Презентація "Олекса Стороженко "Скарб"

Олекса Стороженко "Скарб"

Олекса Стороженко народився у с. Лисогори (сьогодні - Чернігівська область). Дитячі роки минули в містечку Великі Будища Зінківського повіту на Полтавщині у маєтку, отриманому Олексою та його братом у спадок від діда по матері - грузинського князя Миколи (Ніколоза) Мусхелова. З 1821 року навчався у Харкові в приватному благородному пансіоні для хлопчиків. Під час навчання Олекса Стороженко зустрівся з Миколою Гоголем. Про зустріч він детально розповів у есе "Спогад". Наприкінці 1824 року Олекса Стороженко вступив у Ніжинський кінно-єгерський полк, а в травні 1825 року став юнкером. Олеса Стороженко

У 1838 році отримав чин капітана Новоросійського драгунського полку, а у 1841 році став старшим ад'ютантом штабу 3-го резервного кавалерійського корпусу. У 1846 році отримав штаб-офіцерський чин майора і був переведений на нестройову службу. Вродовж всієї військової служби Олекса. Стороженко збирав матеріали про історію України та побут українців, бо в його обов'язи входила закупівля коней, для чого він їздив по кінних заводах Росії і України. Зібрані матеріали, спогади очевидців, народні перекази та повір'я стали основою багатьох творів Олекси Стороженка. У травні 1854 року пішов у відставку з армії за станом здоров'я. Через місяць почав працювати виконуючимобов'язки чиновника з особливих доручень VI класу у Києві.

Як письменник Олекса Стороженко заявив про себе у 1857 році, коли на сторінках російських журналів і газет з'явився йогороман "Брати-близнюки". З 1861 р. став відомим і як україномовний письменник - творчий доробок Олекси Стороженка друкували в часописі "Основа". У 1863 році у Петербурзі вийшов твотомник "Українські оповідання". Впродовж 1873–1874 років Олекса Стороженко постійно листувався з одеським книговидавцем Василем Білим щодозавершення та подальшого видання повісті "Марко Проклятий". Помер Олекса Стороженко після того, як впав у холодну воду, переходивши річку несправним мостом, і застудився. На фоні інших захворювань та недоброго стану здоров'я після служби,це призвело до смерті. Поховали письменника на цвинтарі села Тришин (сьогодні - Тришинське кладовище у Бресті).

Стороженко був чоловіком величезної фізичної сили, він згинав двогривенні монети і міг тягти під гору 10 пудів, тобто 160 кг. Зустрічався з Миколою Гоголем. Ця зустріч запам’яталася йому на все життя. Вийшовши у відставку, останні роки провів на хуторі поблизу Берестя. Займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив. Олекса Стороженко одружений не був. Цікаві факти з життя автора

«Скарб»Рік написання -1870 Жанр: гумористичне оповідання з елементами фантастики. Тема «Скарб»: зображення щасливої долі Павлуся Лежня, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього.Ідея «Скарб»: засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно, ледачого, паразитичного життя.

Павлусь – головний герой оповідання. Він був сином заможних людей. Його занадто опікали, його руки були наче в панночки, цілими днями він їв та спав. Він ледачий; примхливий; байдужий; егоїстичний, самотній, безпомічний, нещасний. Його навіть парубки називали Лежнем.мати – надто опікала сина. Коли він лягав спати вона співала колискову про котика. Мати не пускала двадцятирічного Павлуся на вечорницю через те, що там збиралися там самі п’яниці та розбишаки.батько – хотів віддати сина на навчання до дяка у сусіднє село.наймит та наймичка – доглядали Павлуся після смерті батьків. Головні герої

роль праці у вихованні дитини, сліпа материнська любов, потворне і красиве в житті, лінь і працьовитість,вдячність і відповідальність, дотримання добіцянок. Проблематика

Експозиція: надмірна опіка матір’ю свого сина Павлуся. Зав’язка: смерть батьків Павлуся, його сирітське життя. Кульмінація: дохлий хорт у хаті Павлуся виявився дукатами. Розв’язка: роздуми автора про смисл життя, про щасливу людську долю. Композиція «Скарб»

Сюжет «Скарб»У заможній родині був син Павлусь, якого мати дуже опікала: годувала, не дозволяла йому працювати, ходити на вечорниці. Після смерті батьків Павлуся доглядали наймити, за яких він жив спокійним, розміреним життям. Павлусь цілими днями їв або спав. Одного разу хлопці вирішили піти шукати скарб і запропонували до цього залучити і Лежня (так парубки прозвали Павлуся). Той не захотів. Вважалося, що саме «якась пакость» може переутворитися на скарб. Побачивши край дороги дохлого хорта, вони принесли його до хати Павлуся і кинули йому через вікно. Хорт, впавши на поміст,перетворився у дукати. Ось який щасливий Павлусь!Незабаром Лежень одружився, були діти, але працьовиті, покірні, слухняні, всі в дружину. Так Павлусь спав, спав, спав, поки не заснув навіки.

Повчальний характер твору«Скарб»О. Стороженко у своєму оповіданні повчає читача, намагається йому прищепитириси доброти, чуйності, порядності, працьовитості, людяності, ввічливості і в той же час засуджує скупість, заздрість, підступність, жорстокість, егоїзм…

Так, у творі автор зазначає:«Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам жалується на свою недолю».«Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба».«Зовуть і скупого щасливим, бо у його багацько грошей; а він, неборак, увесь свій вік стереже тих грошей, як Рябко на ланцюгу, ніякої користі з них не має — і голодний, і холодний, ще гірше од якого-небудь бідолахи».«…Той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав…»«Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагадує і заспокоїть…»