Урок + Презентація ГР. Тютюнник "Вогник далеко в степу"

Тема.  «Добро завжди сильніше злого,  дає наснагу,  щоб цвісти і світлу обирать дорогу...» (за повістю  Гр. Тютюнника «Вогник далеко в степу»)             

Мета: ознайомити учнів з повістю видатного українського прозаїка; розвивати вміння осмислено читати художній текст, культуру мовлення, удосконалювати вміння переказувати найбільш вражаючі епізоди повісті; визначати ідейний задум автора; виховувати почуття людяності, гуманізму, здатності до співчуття, товариськості.

Обладнання:  портрет Гр.Тютюнника, виставка книг письменника, опорні схеми, ілюстрації до твору.

Тип уроку:  позакласне читання.

                                             Хід уроку

                                                            Ідеалом для мене завжди були доброта,

                                                        самовідданість і милосердя людської

                                                       душі в   найрізноманітніших виявах.

                                                                                       Гр. Тютюнник

І. Актуалізація опорних знань.

•       Експрес-бесіда.

– Які художні твори про Велику Вітчизняну війну ви читали?

– Що вас найбільше вразило в цих творах?

– Чому, на вашу думку, письменники звертаються до цієї теми?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

•       Слово вчителя. У Другій світовій війні Україна з-поміж усіх країн заплатила за перемогу найбільшу ціну. Військові дії на території нашої держави тривали 1225 днів: з 22 червня 1941 року до 28 червня 1944 року. Втрати українського народу становлять 40 – 44 % від загальних людських жертв СРСР. З 41,7 мільйона мешканців України ( до війни ) на 1945 рік лишилося тільки 27,4 мільйона. На руїни було перетворено 720 міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент.

•       Робота з опорною схемою.

Коментар до схеми

Тему Великої Вітчизняної війни можна вважати однією із ключових у творчості Григора Тютюнника. Три повісті –  «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу» –  побудовані на автобіографічному матеріалі. Вони продовжують одна одну, відтворюючи певні часові періоди в житті українського народу –  початок війни, роки фашистської окупації, повоєнні  часи – і водночас розкривають етапи формування цілого покоління, дитинство якого припало на війну, а змужніння –  на нелегку відбудову.

Висновок. Отже, це не тільки автобіографічна трилогія (так з повним правом її можна назвати),  а високохудожня історико-психологічна хроніка певного періоду нашого життя.

•       «Мікрофон».

Методичний коментар:  учні почергово висловлюються, учитель акцентує увагу на важливості взаємопідтримки і милосердя, людяності в скрутні часи).

– Що ж допомогло нашому народові вистояти і перемогти в жорстокій боротьбі проти загарбників?

ІІ. Оголошення теми і мети уроку. Коментування епіграфу.

ІІІ. Формування нових знань, умінь і навичок.

•       «Анкета первинних вражень».

Методичний коментар: учні висловлюють свої враження від прочитаного твору.

– Яке враження справив на вас твір?

– Яка тема твору?

– Яким ви уявляєте собі головного героя твору?

– Чи можна цей твір назвати   автобіографічним?

– Який епізод справив на вас найсильніше враження? Чому?

•       Слово вчителя. Як ми вже сказали, це повість про дітей війни. Це твір про покоління, дитинство якого випало на початок війни, а змужніння – на нелегку відбудову. Закінчилася Друга світова війна. Країні потрібні були тисячі, мільйони трудових рук, потрібно було відбудовувати фабрики, заводи, будувати школи й лікарні, вирощувати хліб. Їхні батьки не повернулися з фронтів, і вони змушені були замінити їх.

•       Бесіда.

– Що ви можете сказати про життя дітей в післявоєнні роки з прочитаного твору?

– Від чийого імені ведеться розповідь у творі? Поміркуйте, чому автор використовує саме таку побудову оповіді.

– Хто з героїв вам сподобався найбільше? Розкажіть про його найзаповітнішу мрію.

•       Літературна гра «Впізнай героя». 

Методичний коментар:  за поданими висловлюваннями вказати, про кого з героїв твору  «Вогник далеко в степу»  йде мова.

√  «Казав уже їй раз: ідіть заміж, а я вже й сам якось. Плаче. ...Нічого, нарубаю дров, зваримо щось їсти, а далі воно покаже. Не плакатиме ж вона з ложкою в руках». (Павло про тітку Ялосовету).

√  «Він був у всьому військовому, з портупеями через плече. Тільки без погонів: на гімнастерці два ордени, а решта – планочки». (Директор училища).

√  «Слюсар-інструментальщик найвищого розряду. Крім того, він ще і слюсар-лекальщик, тобто вміє робити з металу все: від молотка до найдрібнішого годинникового механізму.  Зараз пенсіонер». (Федір Демидович, майстер п’ятої групи).

√  «Любить географію і розповідає про кожну країну так, наче він був там». (Василь Силка).

√ «Кам’яніє посеред садка – довгий, сухий і сивий – і свариться на нас пальцями». (Дід Штокало).

√ «Він і в ході, і в рухах, і з лиця млявий, аж кислий. І весь якийсь видовжений: руки довгі, ноги довгі, обличчя довге, навіть  лоб не можна сказати, щоб високий, а розтягнутий угору і звужений, де починається чуб; брови над переніссям двома клинчиками, теж угору пнуться, майже сторчма, і не розбереш, чи то він дуже здивований, чи ось-ось заплаче».  (Василь Кібкало).

√  «... його вбито під час бомбардування, коли він держав за поводи коней-гарматників. Щоб вони не злякалися вибухів та не забігли.» (Іван Іванович).

√ «Хлопці й дівчата співають. Гарно виходить: і весело , і жалібно трохи. Голос у неї не дуже дзвінкий і ледь-ледь тремтить, як вона високо бере». (Маня).

√ «Я колись орав уночі, як прицепщиком був. Ловко – страх.Фара світить, скиби попереду блищать, тракторист під скиртою спить, а я сам. Стану, прочищу плуги од бур’яну – і далі погнав...» (Василь Обора).

√ «... на ньому була жовта шкіряна шапка з козирком». (Шофер Фріц).

√  «... худощокий, суворий з лиця дитбудинківець, з рудим пушком  на верхній губі». (Староста група Гришуха).

√  «Він слухняненький, роботящий, не дивіться, що такий ото малий. Він підросте. І вчиться ловко, самі ловкі оцінки». (Тітка Ялосовета про Павла).

3. Робота  в творчих група.

•       Слово вчителя. Людина живе серед людей, вони впливають на її світогляд, характер. Дослідимо, які люди оточують Павла, чому він вчиться від них.

Методичний коментар:  учні характеризують персонажів, що оточують головного героя,  стосунки Павла з кожним із них, відповідають на питання та ілюструють відповіді цитатами. Результати учнівських досліджень узагальнюються в опорній схемі.

Група 1

                                   Павло і тітка Ялосовета

– Хто така тітка Ялосовета? (Тітка Ялосовета – мачуха Павла ).

– Які стосунки були між  Павлом та його мачухою? (Павло любить тітку Ялосовету,  як рідну людину, турбується про неї ).

– Якій житейській мудрості вчила Павла тітка Ялосовета? («Всі люди красиві, як добрі»).

Висновок. Павло ставиться до мачухи не тільки з повагою і любов’ю, а й зі співчуттям. Вони піклуються один про одного, прагнучи перебрати на себе труднощі життя. Тітка Ялосовета передає Павлові своє нехитре розуміння світу, мимохідь сконцентрувавши його у вислові: «...всі люди красиві, як добрі...».

Група 2

                                    Павло і три Василі

– Чому Павлові конче треба було вступити в училище?

– Чому хлопці недолюблювали Василя Кібкала? (Він був жадібний, трохи потайний і малотовариський).

– Як характеризує хлопців епізод крадіжки абрикос?

– Чому хлопці і дівчата обирають собі таке сумне місце для вечірок – біля могили солдата? (Це своєрідна данина пам’яті  про загиблих на війні, Іван Іванович ніби є частиною їхнього гурту, їхнім ангелом-хранителем).

Висновок. Для Павла, як і для багатьох його ровесників, обікрадених війною дітей, з голодними очима й важкими від болю серцями, хрещеними батьками стали ремісничі училища, що, як могли, взули й одягли їх, вивели у люди.

Група 3

                             Павло і Федір Демидович

– Яке враження справив на вас майстер Федір Демидович?

– Як ви думаєте, чому автор зображає майстра таким зовнішньо непривабливим? (Контрастом до зовнішньої непривабливості постає багатий духовний світ майстра, його вроджені доброта, співчутливість, чесність).

– Чи подобається він дітям і чому?

– Про що свідчить епізод, де майстер рве подорожники по дорозі до МТС? (Майстер, знаючи, що на першому практичному занятті його ще невмілі вихованці обов’язково поранять руки,  турбується про своїх підопічних).

– Як ви думаєте,  чому саме навчав  Федір Демидович своїх учнів? (Він учив своїх учнів пізнавати красу праці, зберігати людську гідність за будь-яких обставин).

Висновок. Автор, вірний своєму принципові правдивого зображення життя, створив близький до комедійного портрет старого майстра, контрастом до якого постає його багатий духовний світ, природний педагогічний талант, любов до своїх вихованців, вроджені доброта, співчутливість, чесність. Саме від Федора  Демидовича  Павло пізнав красу праці.

Група 4

Павло і Маня

– Чи щирою була Маня у стосунках з Павлентієм? (Так, вона зуміла відчути його надійність і доброту, його тактовність і щирість).

– Що спільного і чим різняться між собою Павло і Маня у своєму першому почутті? (Маня була надто жіночна, щоб не дозволити закохатися в себе ще й Василю Кібкалу. І Павло це розуміє, по-дорослому пробачаючи).

– Як письменник показує дорослішання Павла? (Він не дозволяє собі грітися на печі, а рубає дрова або відкидає сніг у дворі, старанно навчається в училищі, мріє вибудувати нову хату).

Висновок. У Павла з Манею зароджується перше кохання, з’являються мрії, надії. Мрія Павла збудувати нову хату – ще одне підтвердження його раннього дорослішання. Він рано починає розуміти, що таке життя і що йому пора вже ставати на ноги, що навчання в училищі допоможе йому в майбутньому.

Група 5

Павло і Фріц

– Яке враження справив на вас шофер?

– Чому  хлопці прозвали його Фріцем?

– Що подумав про нього Павло? («Що за людина? Вовк і той був смирніший»).

– Чому автор закінчує розповідь трагічним епізодом?

Висновок. Безглузда жорстокість шофера, прозваного Фріцем, виступає контрастом до всього ліричного внутрішнього світу підлітків. Таким є життя в усій його складності. Але порятунком стає безкорислива доброта, справжні дружні почуття великої Павлентієвої родини (він уже не почувається сиротою) – хлопців з училища, майстра, побратимів Василів.

4. Складання  асоціативного грона до образу головного героя.

Павло – співчутливий, відповідальний, роботящий, самостійний, добрий, товариський, витривалий, делікатний.

Висновок. Отже, образ Павла є ключовим у системі образів твору. Він – дитя війни, залишився без батька й матері. Живе з мачухою, дуже доброю людиною, від якої пізнав мудрість життя. Він стає учнем ремісничого училища, де від майстра-наставника пізнає красу праці. Павло – це щира, добра, душевно багата людина. Його життя було не легке, але він зберіг душевну чистоту,  завжди готовий подати руку допомоги тому, хто її потребує,  дуже старанно ставиться до праці й до навчання. Павло стає жертвою людської бездушності, її войовничий прояв мало не коштує йому життя.

5. Порівняльна характеристика Павла і Климка  (повість «Климко»).

Завдання. Схарактеризувати образ головного героя повісті Павла та порівняти його з образом Климка. 

Методичний коментар:  результати дослідження  оформити у вигляді графічного організатора «Кола Вена»

Висновок. Климко і Павло дуже схожі між собою і своїми моральними принципами, і шляхетністю душі, і навіть у чомусь самими вдачами. У них – пояснення вражаючої духовної сили і морального здоров’я нашого народу, який усупереч усьому зберіг у собі найкращі, найблагородніші якості.

6. Робота з ілюстраціями.

Завдання.

– Розгляньте ілюстрації до твору художника В. Євдокименка.

– Які епізоди твору вони відтворюють? Підберіть цитати до запропонованих для розгляду ілюстрацій.

7. Дослідження проблематики твору  з використанням прийому «Коло ідей». 

Методичний коментар:  результати дослідження узагальнюються в опорній схемі.

8. Дослідження жанрової своєрідності твору.

Робота з літературознавчим поняттям. Повість – один із видів епосу, розповідний художній твір, у якому досить широко змальовано життя одного чи кількох героїв протягом досить тривалого або важливого за подіями часу.

Робота в парах. Дослідити, які жанрові ознаки повісті є у творі «Вогник в степу».

9. Дослідження символіки  твору.

Словникова робота.

Символ – умовний знак, натяк, для якого характерні багатозначність і переносне значення.

10. Робота над назвою твору.

•       Бесіда.

– Яке слово у назві твору, на вашу думку, є ключовим?

– Поміркуйте, яке значення вкладає автор у слово «вогник» у назві твору.

 – Чому письменник використовує у назві твору слово із   зменшувально-ласкавим суфіксом?

– Складіть асоціативний ряд до слова «вогник». (Тепло, світло, надія, доброта…)

– Прокоментуйте  асоціативну схему. Підсумуйте, у чому полягає багатозначність назви твору.

     Тепло

Висновок. Вогник символізує  тепло людського серця, сподівання на краще життя. Хай він ще дуже далеко в степу, але він є, і тому завжди треба сподіватися на краще. Отже, «вогник далеко в степу»  є символом сподівання, провідною зіркою кожної людини, яка виводить її зі складних життєвих ситуацій.

IV. Узагальнення та підведення підсумків уроку.

Слово вчителя. Разом із героями повісті ми  відчули біль втрати і страх, беззахисність перед жорстокістю. Здається, що події та випробування, які випали на долю дітей повоєнного часу, могли б вміститися в ціле доросле життя.

Бесіда.

– Олесь Гончар назвав Гр. Тютюнника  «живописцем правди»:                                                     «Про життя повоєнних ремісничат, про цих  маленьких трударів нашого народу  писалося чимало, але в книжках  Гр. Тютюнника їм пощастило чи не найбільше, –  здається, ніде їх переживання не відтворені з таким  душевним щемом, з таким психологічним проникненням». Чи згодні ви з таким твердженням? Аргументуйте свою відповідь прикладами із повісті «Вогник далеко в степу».

– Які моральні уроки з цього твору можуть взяти наші сучасники? Чи актуальний він нині?

•       Слово вчителя. Життя людини схоже на вогник свічки. Дмухне  вітер часу – і вона погасне. Вогонь однієї – освітить шлях до добра та справедливості, зігріватиме душі людей, допоможе не заблукати, не збитися з вірної дороги. Інша – згорить, не принісши нікому ні тепла, ні світла. І тільки від самої людини залежить, яким буде її життя, що переможе в її душі – добро чи зло. Девіз життя Гр. Тютюнника – «Доброта – ось основа буття». Всі улюблені герої письменника – взірець високої гуманності і культури в поведінці і взаєминах. Доброта, як підкреслював митець, – давній естетичний ідеал народу, його визначна прикмета. Саме тому людяність, доброта, взаємодопомога у всі часи будуть одними з найкращих рис справжньої людини. Дуже вдало сказав про це у своєму вірші відомий український поет В. Крищенко:

Я вірю в силу доброти,                     

Добро завжди сильніше злого,

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Я вірю в силу доброти,

 Що на торжку не подається,

Що кривди розбива пласти,

 Красою тулиться до серця.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящих,

Що хоче, щоб і я, і ти,

І все було у світі кращим.

V. Домашнє завдання.

Для всіх учнів.

Написати твір-мініатюру на тему  «Всі люди красиві, як добрі…» (за повістю «Вогник далеко в степу», за бажанням – з використанням прикладів із власного життя).

Індивідуальне завдання.

Намалювати ілюстрацію до твору.