презентація "Олена Теліга: велич духу і символ честі"

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, Та там, де треба, - я тверда й сувора. О краю мій, моїх ясних привітів Не діставав від мене жодний ворог. Олена Теліга

21 липня 1906 року під Москвою в сім’ї вченого-гідротехніка Івана Шовгенева. З 1911 р. довелося жити в Санкт-Петербурзі, де батько обіймав престижні посади на державній службі.

1918 року переїздить з родиною до Києва. Батько викладає в КПІ, невдовзі обирається міністром УНР, невдовзі емігрує до Чехо-Словаччини. Життя в Києві стає небезпечним і вона з матір’ю переїздить до батька.

У Празі вступає на історико-філологічний факультет Українського педінституту ім. Михайла Драгоманова.

У Празі знайомиться з представниками “празької школи” – Є. Маланюком, О. Ольжичем, Г. Мазуренко, Л. Мосендзом, який допоміг їй освоїти тонкощі українського слова. Йому поетеса присвятила вірш “Лист”

Після одруження з колишнім старшиною Армії УНР Михайлом Телігою переїжджає до Варшави, тут вона входить до угрупування “Танк”.

У жовтні 1941 року переїхала до Києва. Вона виступає в газеті “Українське слово”, редагує журнал “Литаври”, де друкують твори Є. Плужник, М. Хвильовий, О. Ольжич Г. Косинка. Створила Спілку українських письменників, що об’єднувала збірну молодь.

9 лютого о 15-ій годині на вулиці Трьохсвятительській Олену Телігу було заарештовано з іншими членами Спілки письменників. 21 лютого нескорену і горду Олену Телігу разом з її побратимами гітлерівці розстріляли в Бабиному Яру.

Скромний християнський хрест на околиці Києва – свідчення нерозривності Слова і Чину. Його встановлено поряд з пам’ятником жертвам єврейського геноциду до 50-річчя загибелі Олени Теліги на знак пам’яті про неї і тисяч знищених тут українців.

Старанням вцілілих друзів виходили посмертно її книжки за кордоном: “Душа на сторожі” (1946), “Прапори духу” (1947), “Олена Теліга. Вибране” (1977). Лише в 1999 р. у Києві була видана книжка “Олена Теліга. О краю мій…”, що вмістила твори, документи, біографічний нарис. У перші роки незалежності в столиці з’явилась вулиця її імені.

Моральний заповіт нащадкам (“Сучасникам”); Сила духу, незламність вибору (“Пломінний день”); Відчуття радості людського буття (“Радість”).

У тих, хто її знав, в їх пам’яті завше вона лишиться стрункою, рівновирізьбленою, вип’ятою вгору, - вся тремтяча життям постать чарівної жінки і пророчиці, яка в свою темну епоху била на сполох.

У 1994 році було створене Всеукраїнське товариство ім. Олени Теліги, яке заснувало Міжнародну літературно-мистецьку премію її імені. Першими лауреатами цієї престижної премії стали уславлена поетеса Ліна Костенко (2000), літературознавець Михайлина Коцюбинська (2001), педагог-філолог Ніна Марченко (2002).

З 1998 р. товариство щорічно проводить Всеукраїнський конкурс-фестиваль “Щоб далі йти дорогою одною” на краще виконання творів Олени Теліги. Товариство влаштовує виставки, наукові конференції, створює табори відпочинку для дітей, організовує зустрічі з лауреатами премії ім. Олени Теліги, випускає журнал “Жіночий світ”.

Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя. Цей безкомпромісно сформульований принцип… до снаги сповідувати тільки незламним духом.

Література Соя Б. Сильні духом // Дивослово. – 2005. - №4. – С.14-21. Ковальчук О. Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив… // Дивослово. – 2006. - №7. – С.30-35. Українська

Підготувала вчитель української мови та літератури Смілянської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 Шпильова Світлана Павлівна