Презентація "Ольга Кобилянська. Творчий шлях"

Ольга юліанівна кобилянська Творчий шлях

Ольга Юліанівна Кобилянська — «велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх у нашому народі» (Василь Земляк); «Пишна троянда в саду української літератури» (Михайло Старицький). Перші свої твори О. Кобилянська писала німецькою мовою. Пізніше їй дорікали за німецький спосіб мислення, залежність від німецької класики. Але і в ранніх, німецько-мовних, і в пізніших, уже україномовних, творах простежується образ авторки, багатий світ її спостережень і почуттів, винесених з реальної дійсності.

У 1880 р. Ольга Кобилянська написала своє перше оповідання німецькою мовою «Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини». Цією першою спробою Ольга Кобилянська поділилася зі своїми друзями і маючи не дуже позитивний відгук, ніколи більше не згадувала про твір. У 1887 р. з’являється оповідання «Вона вийшла заміж», присвячене Наталії Кобринській - відомій у Галичині письменниці й громадській діячці, ініціаторові створення Товариства руських жінок, яке розгорнуло широкий феміністичний рух.

1891 р. родина переїздить на постійне проживання до Чернівців. На цей час припадає захоплення Ольги ідеєю жіночої емансипації та закінчення роботи над твором, який переріс в повість під назвою «Людина». Це була перша повість Ольги Кобилянської українською мовою. У 1894 р. повість вийшла в журналі «Зоря».

1895 р. вийшла друком повість «Царівна», яка принесла письменниці визнання. Іван Франко відніс героїню цієї повісті до високооцінених жіночих образів: «женские типы, стоящие выше своей среды и прокладывающие себе дорогу вне проторенной колеи». І. Франко не випадково поставив Ольгу Кобилянську на чолі «нової школи» в українській літературі: у її творах вперше поведінка людини пояснювалася внутрішніми, психічними імпульсами. Глибока таємниця людської душі відкрилася читачеві.

У 1898 р. письменниця побувала на святкуванні 25-річного ювілею літературної діяльності Івана Франка, познайомилась і потоваришувала з Василем Стефаником і їхня дружба вилилась в багаторічне листування.

У 1899 р. Ольга Кобилянська відвідує Київ і Канів, знайомиться з М. Коцюбинським, М. Старицьким, М. Лисенком. Того ж року вийшла перша збірка «Покора», окремі твори якої перекладалися польською і російською мовами.

У 1901-1903 pp. Ольгу Кобилянську відвідує Леся Українка, між ними зав’язується дружба і творча співпраця. Усі наступні роки були для письменниці роками втрат: пішли з життя її друзі — Коцюбинський, Леся Українка, Франко.

«Valse mélancolique»Як і багато інших творів Ольги Кобилянської, новела має значною мірою автобіографічний характер. Письменниця порівнювала своє життя з життям однієї з героїнь твору Софії Дорошенко. У листі до Осипа Маковея від 17 лютого 1898 р. вона писала: «Прочитайте «Valse mélancolique» і взнаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не скажу нічого. Уперше твір надруковано 1898 року в «Літературно-науковому вістнику»

«Impromptu phantasie»Своє розуміння позитивного образу жінки Ольга Кобилянська чітко окреслює в листі до Осипа Маковея від 11 серпня 1898 року: «Образовані і тонко відчуваючі жінки є для мене ідеалом». Саме такою постає героїня новели«Impromptu phantasie». Молода жінка, смілива й нетерпима до будь-якого упокорення або приниження, приваблює читача своєю духовною красою. Наділена правдивим талантом і надзвичайно тонкою та ліричною душею, вона відчуває образи в тонах і барвах, увесь світ сприймає через звуки мелодій, і навіть майбутнє постає в її уяві радісною піснею, чарівною симфонією чи сонатою.

У щоденнику Ольга Кобилянська писала: «Все що я пишу належить тільки українським жінкам». Ці слова – ключ до розуміння творчості письменниці. Ольга Кобилянська жваво цікавилася й переймалася проблемами жіноцтва, свідчення тому – її твори, де тема емансипації й жіночого самовдосконалення та самовираження є наскрізною. У творчості письменниці постала ціла галерея нових жіночих образів, через які авторка, яка вдумливо ставилася до життя, всюди шукаючи гармонії та втілення вищих ідеалів краси, відображала й виражала власні думки, прагнення і почуття.

Героїні Ольги Кобилянської часто є проєкціями її власного «Я», доповненими й здебільшого ідеалізованими. Письменниця насамперед сама була однією з тих «нових жінок»,які сенс свого життя вбачали не лише в завоюванні чоловічих сердець, а прагнули нарівні з ними здобути освіту, віднайти й реалізувати себе в суспільнокорисній діяльності, щоб мати незалежне становище. Ці мотиви притаманні багатьом творам Кобилянської, проте саме в новелі «Іmpromptu phantasie»(«Фантазія-експромт») письменниця показує становлення й формування сильної, незалежної особистості, цілеспрямованої й цілісної натури, яка прагне до самовдосконалення.