Презентація "Опіки. Характеристика термічних та хімічних опіків"

Опіки. Характеристика термічних та хімічних опіків. Урок №4

Опік (лат.– combustio) – пошкодження шкіри чи слизових оболонок, часто з тканинами, які підлягають, внаслідок дії на них високої температури (термічний опік), хімічно активних речовин (хімічний опік) чи фізико- 4 хімічних чинників, таких як електричний струм та радіація (електричні та променеві опіки).

Розрізняють такі опіки: термічні, хімічні, електричні, променеві, комбіновані, термохімічні, електротермічні.

Термічні опіки хімічні опіки

Променеві опіки радіаційні опіки

Нині широко використовують класифікацію опіків, прийняту хірургами у 1960 р. (Москва). На ХХ з′їзді хірургів України (вересень 2002 р.) до неї були внесені такі зміни:І ступінь – епідермальні опіки (колишні І і ІІІ ступінь); ІІ ступінь – дермальні поверхневі опіки (колишній ІІІа ступінь); ІІІ ступінь – дермальні глибокі опіки (колишній ІІІб ступінь); IV ступінь – субфасціальні опіки (колишній IV ступінь). Класифікація за глибиною ураження відповідає міжнародній.

Опіки І ступеня виявляються почервонінням та набряком шкіри (стійка артеріальна гіперемія та запальна ексудація). Опіки ІІ ступеня характеризуються появою пухирів, виповнених прозорою жовтуватою рідиною. Під злущеним епідермісом залишається оголений базальний його шар. Опіки ІІІ ступеня ділять на два види: на опіки ІІІа ступеня та ІІІб. Опіки ІІІа ступеня (дермальні) – це ураження саме шкіри, але не на всю її глибину (товщину), часто ураження обмежується ростовим шаром епідермісу, іноді настає змертвіння поверхні дерми при збереженні більш глибоких її шарів, елементів та шкірних придатків. При опіках ІІІб ступеня мертвіє вся товща шкіри і утворюється некротичний струп. Опіки IV ступеня супроводжуються змертвінням (некрозом) не тільки шкіри, а й глибоко розташованих тканин – підшкірної клітковини, фасцій, сухожиль, м′язів, кісток. Опіки І-ІІ-ІІІа ступеня – поверхневі (дермальні), можлива самостійна епітелізація за рахунок епітеліальних кліткових елементів шкіри, що збереглися. Опіки ІІІб-IV ступеня – глибокі, відновлення цілісності шкірних покровів може бути досягнуте лише оперативним шляхом.

Опікова хвороба. Опікова хвороба – це симптомокомплекс, який розвивається при глибоких опіках ІІІб-IV ступеня (понад 10–15 % поверхні тіла). При цьому виникають функціональні та морфологічні зміни з боку різнихорганів і систем, порушення обмінних і нейрогуморальних процесів, розвивається опіковий шок. У клінічній картині опікової хвороби розрізняють чотири періоди: - І – опікового шоку (24–72 год); - ІІ – гострої опікової токсемії – 3-тя–12-та доба); - ІІІ – опікової септикотоксемії (з 13-ої доби до відновлення шкірного покриву); - ІV – реконвалесценції (від відновлення шкірного покриву до відновлення функцій органів і систем).

Опіковий шок – патологічний процес, спричинений опіками ІІ та ІІІа ступенів (20 % площі поверхні тіла) або ІІІб–V ступеня (10–15 %), які призводять до тяжких розладів життєво важливих функцій організму (порушення гемодинаміки, дихання, обміну речовин і нейрогуморальної регуляції). Опіковий шок.

Лікування при опіках.

Усуньте джерело опіку. В першу чергу потрібно усунуту джерело опіку, і чим швидше ви це зробите тим краще. Якщо на потерпілому горить одяг, потрібно його як найшвидше зняти, або накинути на людину ковдру, плащ або будь яку іншу тканину, щоб перекрити доступ кисню до полум’я. Якщо у вас немає підходящого матеріалу, потерпілого можна облити водою. Після усунення джерела опіку необхідно звільнити пошкоджуючи ділянки від одягу і гарячих частинок. Проте ні в якому разі не відривайте прилиплі до тіла частини одягу і предметів. Видаляйте тільки ті елементи, які зможете без зусилля. Охолодження уражених ділянок. Якщо у потерпілого опік першого або другого ступеня, ушкоджену ділянку потрібно підставити під струмінь холодної води на 15-20 хв. При цьому не рекомендують використовувати лід, остільки ви можете тільки погіршити ситуацію. Охолодження не дозволить опіку поширитися в глибокі шари ураженої ділянки. Якщо мова іде про опіки 3 або 4 ступеня, то в якості охолоджуючого агента потрібно використовувати змочену у воді тканину, яку потрібно прикласти на ушкоджену ділянку. Закриття опікової поверхніПісля охолодження опікову поверхню потрібно закрити для обмеження її контакту з навколишнім середовищем. Так ви знизите вірогідність розвитку інфекційного процесу, особливо якщо на ушкодженій ділянці відкрилась рана.

Для закриття ушкодженої ділянки можна використати бинтово-марлеву пов’язку (як суху, так і оброблену антисептичним розчином). Такі пов’язки не повинні подразнювати рани і посилювати больові відчуття. Знеболення. Якщо у вас є знеболюючі препарати, можна дати їх потерпілому. В даному випадку можна використати як таблетовані, та і ін’єкційні форми знеболюючих препаратів. Для цих цілей підійдуть нестероїдні протизапальні препарати, наприклад, кеталгин, диклофенак, німесулід ,дексалгін, парацетамол і інші. Транспортування хворого. Потерпілого потрібно як найшвидше доставити в найближче стаціонарне відділення хірургічного або травматичного профілю. В медичній установі проведуть всі необхідні заходи, направленні на попередження розвитку інфекційного процесу і якнайшвидше загоєння ураженої ділянки. Чого не слід робити. Найбільш розповсюдження помилка при опіках  - це змазування ушкодженої ділянки маслом, кремом, маззю, яєчним білком і іншими подібними засобами. Це категорично не можна робити, оскільки такі засоби  утворюють плівку на поверхні шкіри, що тільки погіршить теплообмін, а значить, опік пошириться вглиб тканин. Крім того не можна відривати прилиплу до рани одяг і проколювати утворені пухирі. На тільки,що обпечене місце не можна наносити про опікову піну. 

Дякуємо за увагу!!!