Презентація "Оптичний телеграф"

Оптичний телеграф Клода Шаппа

Клод Шапп - французький механік, винахідник оптичного телеграфу. У 1791 році Клод сконструював лінію оптичного телеграфу. Сигнал передавали пристрої, які Клод назвав «тахіграфамі», зовні вони нагадували величезні часові циферблати.

 З історії створення  1792 у Франції Клод Шапп створив систему передачі інформації за допомогою світлового сигналу, яка отримала назву «Оптичний телеграф»

Оптичний спосіб передачі інформації відомий з незапам`ятних часів. Сигнальними багаттями користувалися первісні племена. Відомо, що у стародавньому Китаї димові сигнали використовувалися у військових цілях. Проте зручний, швидкий та надійний оптичний телеграф з`явився у Франції лише наприкінці XVIII ст. і справно відпрацював понад 50 років.

У 1780 Клод Шапп запропонував цілком придатну для практичного використання систему передачі повідомлень, і, що ще більш важливо, добився її широкого застосування. Проект був представлений в  1792 національному конвенту і був схвалений багато в чому завдяки впливу його брата

 У найпростішому вигляді це був ланцюг типових будівель, з розташованими на покрівлі жердинами з рухомою поперечиною, яка створювалася в межах видимості одне від іншого. 

В оптичному телеграфі використовують семафори, встановлені на вежах уздовж лінії зв`язку. Перша лінія, що з`єднала Париж та Лілль, мала довжину 225 км. Передача сигналу (одного символу) займала 2 хв. Саме під час створення семафорних ліній виник термін телеграф. Діяльність братів Шапп була успішною. Семафорні лінії зв`язку покрили усю Францію. Для роботи вночі використовувалися ліхтарі. Загальна довжина ліній становила близько 4800 км та обслуговувалась 556 станціями. Фактично це була перша система телекомунікації.

Незабаром семафорні лінії зв`язку набули поширення по всій Європі. Найдовша лінія була побудована між Петербургом та Варшавою (1200 км). Вона була введена в дію у 1839 році. На трасі було розташовано 149 проміжних станцій з вежами висотою близько 16 м. У системі використовувалися семафори з дзеркалами, що відбивають, і світильниками. Лінію обслуговувало майже 2000 людей. Передача 45 умовних сигналів з Петербурга до Варшави за ясної погоди займала 22 хвилини. Лінією оптичного телеграфу могли скористатися прості громадяни. Можна було надіслати «оптичну» телеграму в будь-яку точку на її шляху. Але це коштувало досить дорого, і популярності у городян такий вид зв`язку не набув. До того ж він сильно залежав від погоди

Шапп створив спеціальну таблицю кодів, де кожній букві алфавіту відповідала певна фігура, утворена семафором, залежно від положень поперечних брусів щодо опорною жердини. Система Шаппа дозволяла передавати повідомлення на швидкості два слова в хвилину і швидко поширилася в Європі. У Швеції ланцюг станцій оптичного телеграфу діяв до 1880 року.

Наприкінці XIX ст. до семафорів пройшли і на залізниці. Залізнична семафорна абетка спочатку не відрізнялася особливою складністю. Однак, з роками необхідність у ній збільшувалася, що призвело до розробки власної системи умовних світлових сигналів і створення залізничного світлофора. З розвитком автомобільного руху світлофори стали використовуватися в організації вуличного руху.