Психологічна адаптація це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні й у розвитку.
це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного. Біологічна адаптація
Високий рівень адаптації Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко оволодіває програмовим матеріалом,чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.
Середній рівень адаптації Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом з тим потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків ; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.
Низький рівень адаптації Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, в нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань з боку вчителя; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу потребує значної допомоги вчителя ; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.
Ознаки дезадаптації • Труднощі у навчанні аж до стійкої неуспішності; • Порушення у відносинах з однокласниками, батьками, вчителями; • Небажання ходити до школи; • Соматичні прояви: головний біль, порушення сну, біль у животі, порушення апетиту, пригнічений настрій, підвищена стомлюваність; • Емоційні порушення; • Зниження товариськості, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості та підвищені показники емоційної збудливості, тривожності, браку уваги на уроці, нездатності до тривалого зосередження, замикання у собі.
Ознаки адаптації: • Діти перебувають у спокійному,врівноваженому стані; • На уроках стримані та уважні; • На перервах жваві та рухливі; • Виявляють інтерес до нових людей. Як дорослих, так і однолітків; • Зацікавлено оглядають інтер’єр школи, вивчають розташування приміщень; • Спостерігають за старшокласниками; • Через тиждень вже добре орієнтуються в школі, демонструють свою орієнтаційну обізнаність батькам;
• Добре розуміють і з готовністю виконують вимоги вчителя, не очікуючи заохочення; • Водночас позитивне оцінювання дитини, її дій, вчинків, результатів навчання є стимулом для підвищення її активності; • Негативна оцінка сприймається адекватно; • Навчальна діяльність, спілкування мають ініціативний характер; • Активні на уроках, самі відповідають і ставлять запитання; • Заводять знайомства з учнями інших класів; • Проявляють різні види активності (мовленнєву, пізнавальну, рухову тощо) • Успішно засвоюють навчальний матеріал.