Урок 3 Організм людини як біологічна система.

Різноманітність клітин організму людини. Тканини.

8 клас

Різноманітність клітин організму людини

Основною одиницею його будови та функціонування є клітина — найменша біологічна система, здатна до самовідтворення та розвитку.

Геометричні форми клітин: а — кулясті (яйцеклітина, більшість клітин крові); б — дископодібні (червоні кров’яні клітини); в — плоскі (епідерміс), г — циліндричні (слизові оболонки шлунку, трахеї, бронхів); ґ — веретеноподібні (м’ язові клітини); д — видовжені (м’язові клітини); е — з відростками (нервова клітина); є — зірчасті (клітини кістки)

Клітини різних розмірів: а — яйцеклітина (Ø120-150 мкм); б — сперматозоїд (завдовжки до 70 мкм); в — клітина кісткового мозку (Ø100 мкм); г — червоні кров’яні клітини (Ø7,5 мкм); ґ — кров’яні пластинки (≈3 мкм)

ТКАНИНА — сукупність клітин і міжклітинної речовини, які подібні за будовою, функціями та мають спільне походження.

В організмі людини, як і у тварин, розрізняють чотири основні типи тканин: епітеліальну, сполучну, м’язову та нервову. Клітини, що входять до складу кожного з типів тканин, є спеціалізованими для виконання певних функцій.

Епітеліальна тканина

Ця тканина покриває тіло зовні, вистилає слизові оболонки порожнистих органів травної системи, дихання, виділення , а також утворює залози — сальні, потові, слинні тощо.

Розміщуючись на поверхні тіла й органів, епітелій виконує захисну функцію, а також забезпечує обмін речовин між організмом і навколишнім середовищем (трофічна функція). Наприклад, епітелій кишечнику бере участь у всмоктуванні поживних речовин, епітелій органів виділення — у виведенні з організму продуктів життєдіяльності, епітелій легень — у газообміні. Для клітин залозистого епітелію характерна секреторна функція — у них утворюються потрібні організму речовини — секрети (слиз, ферменти, гормони).

Мікроскопічна будова епітелію: А — покривний: а — одношаровий кубічний; б — одношаровий призматичний; в — одношаровий війчастий; г — багатошаровий незроговілий; Б — залозистий

Сполучна тканина

Сполучна тканина утворена значною кількістю клітин і добре розвиненою міжклітинною речовиною, яка складається з основної речовини та волокон (еластичних, колагенових). Залежно від функцій та особливостей будови виділяють різні види сполучної тканини.

В організмі людини ці тканини, окрім сполучної, виконують й інші функції: опорну (утворюють скелет людини); пластичну — є основою структури різних органів, забезпечують регенерацію тканин, загоєння ран; трофічну — беруть участь в обміні речовин, забезпечують живлення інших тканин; захисну — захищають органи та організм від впливів навколишнього середовища.

Сполучна тканина

Пухка сполучна тканина заповнює проміжки між органами, формує основу органів, забезпечує їх живлення.

Щільна сполучна тканина утворює сухожилки та зв’язки. Жирова сполучна тканина розміщена в підшкірній клітковині, навколо деяких органів, захищає їх від ушкоджень, виконує терморегуляційну, запасну функції.

Кісткова тканина утворює кістки скелета й вирізняється високими механічними властивостями. Хрящова тканина утворює суглобові поверхні кісток, міститься в міжхребцевих дисках, з неї побудована вушна раковина.

Кров і лімфа посідають в організмі людини особливе місце, виконуючи трофічну й захисну функції. Вони складаються з рідкої основної речовини (плазми) та певних клітин

М’язова тканина

М’язова тканина утворена клітинами — м’язовими волокнами. У їхній цитоплазмі містяться міофібрили (від грец. myos [міос] — м’яз; лат. fibrilla [фібріла] — волоконце) — спеціальні органели ниткоподібної форми. Вони тягнуться від одного кінця м’язового волокна до іншого та забезпечують здатність скорочуватися.

Розрізняють непосмуговаиу (гладеньку) та посмуговану м’язові тканини.

Клітини непосмугованої м’язової тканини  веретеноподібні, одноядерні. Їхні міофібрили не мають поперечної посмугованості. Із гладенької м’язової тканини побудовані стінки внутрішніх органів (шлунку, кишечнику, сечового міхура, кровоносних судин).

Нервова тканина

Основними властивостями цієї тканини є збудливість і провідність (здатність нейронів проводити збудження). Нервова тканина складається з нервових клітин — нейронів і клітин, що їх оточують, — нейроглії.

У нейроні виділяють тіло й відростки. Довгий відросток — один, його називають аксоном, а коротких відростків — дендритів — багато. У нейронах під впливом будь-якого чинника зовнішнього чи внутрішнього середовища виникає збудження (нервовий імпульс). Через відростки воно передається до нервових центрів спинного та головного мозку, а від них — до органів. Нейроглія заповнює проміжки між нервовими клітинами, через неї до нейронів надходять поживні речовини й кисень.