Презентація. Осип Турянський "Поза межами болю"

Осип Турянський«Поза межами болю»

Осип Турянський. О́сип Васи́льович Туря́нський (псевдонім — Іван Думка; 1880–1933) — український письменник і літературний критик, поліглот, учитель середніх шкіл Галичини. Більш за все відомий як автор психологічних оповідань та повістей. Антивоєнна психологічна повість-поема часів Першої світової війни «Поза межами болю» (1917–1921), що вперше була видана у Відні 1921 року німецькою мовою, воднораз принесла Осипу Турянському світове визнання. До інших його творів належать повісті «Дума пралісу» (1922), «Син землі» (1933); збірка оповідань «Боротьба за великість», комедія «Раби» (1927); літературно-критичні нариси. За мотивами «Поза межами болю» 1989 року було знято однойменний художній фільм

Значення в українській та світовій літературіПовість Осипа Турянської «Поза межами болю» – це один з найяскравіших та, напевно, найстрашніших експресіоністичних творів в українській літературі періоду 20-30х років ХХ століття, актуальність якого не підлягає сумнівам. Твір зумів зробити свого автора загальновідомим письменником в Україні, а також прославив його й за кордоном, спричинивши масове визнання Турянського як мастера психоаналізу, який детально зображує особистість кожного героя. Як підкреслив колись німецький критик Роберт Плєн, «Поза межами болю»… своєю ідеєю і своєю могутньою силою зображення переходить межі свого народно-українського походження і стає незвичайно цінним здобутком загальнолюдського духу»

Історія написання повістіВосени 1914 р. О. Турянського мобілізували до австрійської армії і відправили на сербсько-австрійський фронт, де він потрапляє в полон. Разом з іншими 60 тисячами австрійських вояків його було відправлено етапом через гори Албанії. Це був важкий шлях. Мало кому вдалося вижити, від голоду і холоду гинули й самі сербські конвоїри. Лише 15 тисяч полонених врятувалися від смерті. Сербські лікарі серед семи замерзлих полонених помітили якісь слабкі руки О. Турянського. Його повертали до життя, помістивши в холодну воду,- це запропонував лікар-українець Василь Романишин. Так Осипа Васильовича було врятовано від смерті. Однак пережите не давало йому спокою

Сюжет та його особливостіУ центрі сюжету — поневіряння військовополонених, колишніх солдатів австрійської армії, сімох друзів у нещасті. Утікши від охоронців, чоловіки опиняються наодинці з дикою природою, де лише сніг, холод, голод і жодної живої душі. Найбільша небезпека для втікачів — замерзнути в лютий зимовий мороз. Письменник досить точно використовує оксюморон, щоб передати весь жах ситуації, в яку потрапили герої твору: «Ідуть живі трупи по трупі природи». Раптом ніби саме собою назріває страшне рішення: хтось із них мусить померти, а решта розпалить вогнище з його вбогої одежини й таким чином урятується. Добровський зауважує: «Прокляте те життя, в котрому слабкий мусить згинути, щоб дужчий міг жити». І це стосується не лише їхньої ситуації, це проектується на весь недосконалий світ…

Персонажі твору. Оглядівський — однин із полонених (уособлює самого автора). Передає свої страшні відчуття, думки про критичну ситуацію, в якій він опинився, а також про саму війну як найбільше зло проти людства, про відповідальність кожного за участь у ній. Штранцінгер — 24-річний юнак, осліплий та онімілий від горя. Саме його дух «ширяє вже далеко від нас… поза межами болю», бо він втратив матір, а його дівчина наклала на себе руки. Бояні — один із полонених, що його одежу як паливо використали інші. Протягом твору його опановує лише одна думка: блискавична смерть. Сабо — один із полонених, з ознаками злобної нетерплячки, чекає найслабшого у танці; Сабо ніхто не чекає з війни. Добровський — полонений, що намагався відсіяти винуватця несправедливості життя. Пшихульський — полонений. Ніколич — полонений, жалкує, що не зміг виконати свою місію у цьому житті

Жанрові особливостіІснують теоретичні роздуми літературних критиків стосовно генеалогічної самобутності твору, що увінчався найрізноманітнішими тематичними та жанровими ореолами: «поема», «повість», «повість-поема», «модерна епопея», «поема-симфонія», «роман». Така концепція взаємозв'язку індивідуально-авторської творчості з категорією жанру зумовлена проблемою еволюційної самосвідомості культури XX ст., власне самим мистецьким життям з його намаганням відшукати власну форму вираження. Найчастіше визначають жанр твору «Поза межами болю» як антивоєнна психологічна поема в прозі. У долю цього незаперечного факту вплітається технічна письмова оздоба твору: майже кожне нове речення, обрамлене поетичною ритмізованою прозою, починається з абзацу й має вигляд віршових рядків. Дослідження графічного аспекту ліричної форми «Поза межами болю»

Ідейно-тематичний зміст

Образи-символи Твір Осипа Турянського багатий на символічні образи: син, дружина – символи життя, родини різдвяні свята, як натяк на те, що Оглядівський має вижити; символ верхівства добра над зломвогонь – віра, добробут. «Поза межами болю» — назва також символічна: опинившись у неймовірно трагічних ситуаціях, на межі виживання Оглядівський вірить у силу любові дружини і сина, які в його очах є світлою зорею, що веде його до перемоги. Він долає тяжкі обставини і виходить переможцем у двобої зі смертю, утверджуючи активний гуманізм, людські цінності

Презентацію підготувала учитель вищої категорії Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 імені генерал-полковника. Геннадія Воробйова. Мартиненко Г. Г.