Термін “ імпресіонізм ” народився випадково. Це відбулося на виставці імпресіоністів 15 квітня 1874 року в Парижі на бульварі Капуцинок. Це був перших виступ 30 молодих художників, що об`єдналися навколо Едуарда Мане. Творчість молодих художників була сприйнята офіційною буржуазною критикою насмішками та цькуванням. Картини їх були засуджені та не прийняті офіційним журі Салону. Картина Клода Моне була центральним твором цієї виставки. Один з репортерів, яких було безліч на цій скандальній виставці, Луї Леруа, співробітник “Шаріварі”, презирливо назвав Моне та його товаришів «імпресіоністами» . Згодом це іронічне ім`я закріпилося за художниками і швидко втратило свій негативний зміст.
Імпресіонізм в музиці. Клод ДебюссіЗасновником імпресіонізму в музичному мистецтві став Клод Дебюссі. Він починав з творів, у яких відчувався вплив російської школи, зокрема Мусоргського та Римського-Корсакова. Дебюссі виступив як яскравий новатор у таких творах для оркестру, як «Післяполудневий відпочинок фавна», «Ноктюрни», «Образи», опері «Пеллеас і Мелізанда», фортепіанних п`єсах. Композитор створив музику витончених образів, яким, за словами одного з критиків властиві “ полутона настроїв, вишуканість гармоній, що виникають із зовсім іншого звукосприймання, ніж гармонія нинішньої музики ”.
Характерні риси імпресіонізмузображується не сам предмет, а враження від нього („Бачити, відчувати, виражати - в цьому все мистецтво”); орієнтир на почуття, а не на розум;відмова від ідеалізації: ставлячи перед собою завдання зафіксувати реальні моменти, імпресіоністи найчастіше заперечували поняття ідеалізації й ідеалу, адже ідеал відсутній у конкретній реальності;часопростір ущільнюється і подрібнюється, предметом мистецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій і явищ (фабула), не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя героя, а уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа;герой імпресіоністичного твору цікавий не так своєю активністю, спрямованою на перетворення зовнішнього світу, як саме „пасивною” здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть колекціонером вражень;