Презентація "Особливості оцінювання навчальної діяльності учнів 1 - 2 класів"

Андрівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів. Відділ освіти Бердянської державної районної адміністрації

Виступ на тему:«Особливості оцінювання навчальної діяльності учнів 1 – 2 класів»Підготувала:вчитель початкових класів. Андрівської ЗШВ. Г. Рунчева

ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНЮВАННЯнавчальних досягнень учнів. В ПЕРШОМУ І ДРУГОМУ КЛАСАХ 

діапазон вікових особливостей молодших школярів У структурі початкової школи розрізняють два мікроетапи:І, ІІ класи ( 6 – 7- річні учні);ІІІ, ІV класи ( 8 – 10 – річні)

Роль позитивних емоцій. Шести-семирічний школяр емоційно переживає оцінку своєї діяльності. У дошкільному віці в нього сформувалося позитивне уявлення про себе. Під впливом різноманітних чинників шкільного життя ці уявлення піддаються серйозному випробуванню. Навчання, як правило, пов'язане з помилками й невдачами, а отже, й з низькою оцінкою. Дитина прагне утвердити себе в новій ролі, шукає опори в ставленні вчителя до неї, бажаючи, щоб учитель помітив її позитивні якості. Тому оцінка здатна викликати в учня гаму гострих переживань: радість, емоційне задоволення успіхом, сором за невдачу, внутрішній протест проти осуду тощо. Радість і задоволення досягненнями в навчанні підтримують рівень намагань учня та засвоєння знань, створюють позитивний емоційний фон стосунків з учителем і однолітками. Почуття гіркоти, невдоволеність невдачами можуть спричинити неусвідомлений конфлікт з оточенням, зниження самооцінки, зневіру в свої сили, небажання вчитися.

Місце негативних емоцій. Це не означає, що слід уникати негативних емоцій. Бо тоді довелося б або зовсім не помічати помилок у роботі учня, або щоразу пов'язувати їх з незалежними від нього причинами. Це звело б нанівець, знецінило б роль педагогічної оцінки в керуванні навчанням.

Негативний вплив емоційного благополуччя. Крім того, постійне емоційне благополуччя, захвалювання учнів може призвести до застою в розвитку. Завдання полягає в тому, щоб негативні й позитивні емоції, породжувані невдачами чи успіхами в навчанні, використовувати для активізації діяльності дітей. Треба створити такі умови, коли б невдоволеність від невдачі спонукала дитину шукати кращі способи навчальної діяльності. Важливо, щоб емоції, пов'язані з різними труднощами в навчанні, не переходили в емоційну напруженість. Вони не повинні бути затяжними, мають неодмінно змінюватися позитивними. Усе це підвладне оцінці, якщо вчитель управляє навчанням з позиції перспектив розвитку учня, пізнавальних можливостей, розглядає невдачі як закономірне явище, зумовлене необхідністю вдосконалювати знання. Це реалізується в оцінці, коли вчитель співчуває з приводу невдачі, визначає способи виправлення помилки й висловлює впевненість в успіху. Потрібний педагогічний такт, щоб запевнення не було формальним, співчуття не стало набридливим і не акцентувало увагу дитини на невдачі, а створювало сприятливий емоційний фон ля подолання труднощів. Тут важливі міміка, зміст, добір відповідних слів, мовний стиль учителя.

Роль заохочень у навчанні Розставляючи акценти в оцінці успіхів і невдач, учитель дбає про домінування позитивних переживань, пов'язаних із засвоєнням знань. Це важливо з двох причин: По-перше, тому що в найменшого учня самооцінка ще не диференційована, тож учительська оцінка її конкретних дій переноситься на особистість загалом. Негативна оцінка особистості учня, коли він так прагне до визнання, може призвести до затримки в розвитку. По-друге, нагромадження позитивного емоційного досвіду у зв'язку з оцінкою засвоєння знань є основою для розвитку навчально-пізнавальних мотивів. Шести-семирічний школяр діє в основному під впливом прагнення до спілкування з дорослим, бажання заслужити його похвалу. Оволодіння знаннями, тобто досягнення мети завдання, здійснюється заради реалізації цих спонукальних мотивів.

Оцінку роботу не варто підміняти похвалою. Було б помилкою оцінку робіт підміняти похвалою. Навіть за лаконічної форми її висловлення ціннішими є оцінки: правильно чи неправильно; я твоєю роботою задоволена, ніж молодець; я тобою не задоволена, оскільки в першому випадку оцінка пов'язана з аналізом того, що виконав учень, у другому — з його особистістю. Водночас потрібно, щоб учень розглядав оцінку як показник рівня знань і вмінь, розумів — оцінюються його конкретні дії. Під час оцінювання слід враховувати своєрідність впливу оцінки відповідно до особистих якостей дитини. Здебільшого варто заохочувати дітей сором'язливих, пасивних, з хворобливим самолюбством, рідше і стриманіше — самовпевнених. Важливо вловити той момент, коли молодший школяр в основному виправив свою помилку, щоб поставити його в однакові з іншими учнями умови.

Необхідність показувати динаміку руху вперед. Доцільно порівнювати роботи вихованця з тим, як він працював раніше, показуючи його рух уперед, проте не вдаватися до порівняння успіхів і невдач окремих учнів. Водночас доцільно вчити дітей здійснювати само- та взаємооцінки, колективну оцінку. Це активізує навчальну роботу, допомагає формуванню в школяра зацікавленого ставлення до критики, висловленої на його адресу, зміцнює відчуття своєї значущості в колективі, сприяє усвідомленню турботи про нього товаришів.

вчити дітей здійснювати само- та взаємооцінки. Водночас доцільно вчити дітей здійснювати само- та взаємооцінки,колективну оцінку. Це активізує навчальну роботу, допомагає формуванню в школяра зацікавленого ставлення до критики, висловленої на його адресу, зміцнює відчуття своєї значущості в колективі, сприяє усвідомленню турботи про нього товаришів.

Формування умінь об’єктивно оцівати свою роботу. Вміло користуючись у роботі з першокласниками і другокласниками педагогічною оцінкою, вчитель закладає основи для формування в них умінь об'єктивно оцінювати хід і результати своєї діяльності, стимулює розвиток навчальних мотивів, створює атмосферу доброзичливих взаємин у класі, що необхідно для підтримування в учнів почуття власної гідності, доброти і чуйності, бажання працювати разом з однолітками. Педагогічна оцінка має великий вплив на емоційний діловий настрій. Про це не можна забувати вчителю, особливо під час оцінювання (дискомфорт може виявлятися в тому, що дитина робить зайві рухи, завмирає, відводить погляд, переривчасто дихає тощо).

різноманітність форм і прийомів оцінювання навчальної діяльності шести-семирічних учнів у ході засвоєння змісту програмиа)Різні форми схвалення, погодження, підбадьорювання, виражені словесно й за допомогою міміки, жесту, модуляції голосу: справився; уже краще; чудово; видно, що стараєшся; задоволена твоєю роботою та ін. У такій же формі висловлюють зауваження, заперечення, осуд: спробуй не поспішати і довести до лінії; обведи зразок і напиши так само; як ти думаєш, що в тебе не так, як на зразку? тощо.

різноманітність форм і прийомів оцінювання навчальної діяльності шести-семирічних учнів у ході засвоєння змісту програмиб). Розгорнуте словесне оцінювання (вчитель аналізує хід роботи, її результат, коментує спосіб виконання, показує, що саме варте уваги, стимулює учнів наслідувати зразок відповіді, показує раціональніші способи роботи, пояснює можливість сказати ясніше, точніше).

різноманітність форм і прийомів оцінювання навчальної діяльності шести - семирічних учнів у ході засвоєння змісту програмив). Перспективна й відстрочна оцінка( вчитель пояснює , за яких умов учень може в перспективі одержати найвище схвалення.)

різноманітність форм і прийомів оцінювання навчальної діяльності шести-семирічних учнів у ході засвоєння змісту програми. Г. Аргументована само- і взаємоперевірка, самооцінка. Ретроспективна ( після виконання завдання)Прогностична ( до виконання роботи)Першочергово ведеться робота з формування ретроспективної самооцінки. Тільки тоді, коли здійснення контролю і оцінки стане звичною нормою для учнів, можна переходити до формування прогностичної самооцінки.

різноманітність форм і прийомів оцінювання навчальної діяльності шести-семирічних учнів у ході засвоєння змісту програмиг). Динамічна виставка дитячих робіт з будь-якого виду діяльності (малюнки, зошити, вироби) організовується у класі, шкільному коридорі для ознайомлення з нею колективу школи й батьків, учасником якої може бути кожен учень. Оцінювання здійснюється самими учнями, а також це можуть бути різноманітні оцінні висловлювання вчителів щодо засвоєння останніми навчального матеріалу в індивідуальних бесідах з батьками чи учнями.

різноманітність форм і прийомів оцінювання навчальної діяльності шести-семирічних учнів у ході засвоєння змісту програмид). Відзначення активності учнів на уроці умовними символами, фішками, геометричними фігурами тощо.

різноманітність форм і прийомів оцінювання навчальної діяльності шести-семирічних учнів у ході засвоєння змісту програмие). Ігрова оцінка — нагородження переможців, учасників гри різними ігровими атрибутами (книжки-розфарбовки, машинки, квіти, листівки ,тощо. )

Тематичне розміщення програмного матеріалу. У більшості предметів, що увійшли до навчального плану, переважає тематичне розміщення програмового матеріалу (трудове навчання, образотворче мистецтво, “Я і Україна”, “Навколишній світ”, фізична культура, музика, математика). Лише в навчанні грамоти (читання й розвиток мовлення, письмо і розвиток мовлення) домінує періодичність (підготовчий, букварний, післябукварний періоди). Тематичність дає змогу вчителю точніше контролювати засвоєння програмового матеріалу за певні проміжки часу, побачити, якими знаннями, вміннями й навичками оволоділи учні за відведений час, на які труднощі натрапляли, як долали їх.

Безбальне оцінювання навчання учнів у 2- 4 класах. Предмети: Музичне мистецтво;Образотворче мистецтво;Інтегрований курс «Мистецтво»;«Сходинки до інформатики»;«Основи здоров’я»;«Фізична культура»

Основні принципи безбального оцінювання. Критеріальність;Пріоритет самооцінки;Безперервність;Гнучкість і варіативність інтрументарію оцінки;Поєднання якісної та кількісної складових оцінки;Природність процесу контролю та оцінки.

Критеріальність. Кожному з критеріїв відповідають показники, які є зрозумілими для учнів. Наприклад, працюючи над написанням елементів літер. Роботу можна оцінити за наступними показниками:дотримання нахилу;висота елементів букв;дотримання відстані між елементами букв.

Пріоритет самооцінки. Одним з завдань безбального навчання є формування в учнів навичок самостійного оцінювання результатів власної навчальної діяльності: Умовою формування таких навчальних дій є дотримання послідовності: Спочатку учень сам оцінює свою роботу;Потім робота оцінюється однокласниками або вчителем.rrrrr

НЕперервність. Контролю підлягає не лише результат, але й сам процес. При цьому учень має право на помилку, яка може бути ним виправлена, що забезпечить прогрес у навчанні.

Гнучкість і варіативність інструментарію оцінки. Використовуються різні шкали, які дають можливість гнучко реагувати на динаміку навчальних досягнень і розвитку учня: Різні форми графіків;Таблиць;Листів індивідуальних досягнень;«Чарівні лінієчки»;«сходинки зростання»…Обов’язковими умовами використання будь – якої шкали є попередня самооцінка та участь учнів у визначенні показників кінцевої оцінки.

Поєднання якісної та кількісної складових оцінки Якісна складова оцінки відображає рівень особистого розвитку учнів: Самостійність;Відповідальність;Комунікативність;Уміння працювати в групі, парі;Рівень прикладених зусиль;Індивідуальний стиль мислення. Кількісна складова дозволяє вибудувати шкалу індивідуальних досягнень учнів, порівнювати сьогоднішні досягнення учнів з його попередніми успіхами.

Природність процесу контролю та оцінки. Контроль та оцінка повинні застосовуватися у природних умовах, які знижують стрес і напруження.

Види контролю( за місцем у процесі навчання)Попередній( дає можливість визначити вихідний рівень підготовки учнів з навчальних дициплін);Поточний (Носить навчальний характер і супроводжує процес засвоєння кожної теми, дозволяє визначити ступінь зростання учнів у засвоєнні матеріалу);Тематичний (Дозволяє здійснити перевірку результативності засвоєння учнями певного матеріалу).

Прогностичний ( плануючий ) контроль визначає послідовність виконання операцій, що входять до складу дії;Поопераційний контроль керує правильністю, послідовністю та повнотою виконання операцій, що входять до складу дії. Контроль за результатами здійснюється після виконання дій. Види контролю( за змістом навчання)

Види контролю( за суб’єктами контрольно – оціночної діяльності)Зовнішній контроль ( здійснюється учителем або однокласниками – взаємоконтроль та взаємооцінка. Внутрішній контроль – рефлексивний ( здійснюється учнем – самоконтроль і самооцінка)

Неприпустимою є заміна оцінокіншими зовнішніми атрибутами. При цьому функцію оцінки бере на себе цей предметний малюнок і ставлення дитини до нього ідентичне до оцінки в балах.

Перевірні роботи. Усі види перевірних робіт мають стосуватися конкретних розділів і тем, що забезпечуватиме системність у здійсненні контролю за засвоєнням програмового матеріалу. Для успішності контрольно-перевірної діяльності вчителю важливо глибоко осмислити кожну навчальну тему, продумати способи виділення в ній основних елементів знань, якими зобов'язані оволодіти наймолодші школярі. Перевірні роботи проводять на другому або третьому уроці в середині тижня. Завдання перевірних робіт у І півріччі пропонують учням переважно в усній формі, а в II можна записувати на дошці (до початку уроку). Учитель завжди виразно читає їх учням двічі (не більше). Якщо робота складається з кількох завдань, то їх виконують поступово. Учитель не ознайомлює школярів з наступним завданням, поки не буде виконано попереднє.

Переведення до наступного класу. На основі зібраних даних про засвоєння програмового матеріалу кожним учнем протягом року (щоденних спостережень, результатів перевірних і підсумкових робіт) учитель робить висновок про переведення вихованця до наступного класу. Атестація дітей, які не засвоїли програмового матеріалу, вирішується індивідуально в кожному окремому випадку.