Презентація "Освідчений абсолютизм"

ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ

Освідчений абсолютизм. Володіння Австрійських Габсбургів. Марія Терезія. Йосип ІІ. Фрідріх ІІ. Єлизавета І. Катерина ІІ

Абсолютизм в Європі Спирається на розгалужений бюрократичний апарат і потужну армію. Необмежена влада государя Відмова государя від скликання станово-представницьких установ  Церква повністю інтегрується в державну систему https://www.youtube.com/watch?v=p_papewHwKU

Шляхи досягнення свободи, рівності та братерства просвітителі вбачали в діяльності Освічених монархів Мудреці на троні, які, користуючись своєю владою, сприятимуть справі освіти суспільства і встановлення справедливості Епоха Просвітництва Освічений абсолютизм

Др. ІІ. XVIII ст. абсолютизму, парламентаризму, англійська революція Спроба пристосувати абсолютизм до капіталістичних умов “Освічений абсолютизм” знищення або перетворення "зверху" найбільш застарілих феодальних порядків.   , які здійснювали цю політику, зображували своє правління як союз королів і філософів.

ІІ пол. XVIII ст. абсолютизму, парламентаризму, англійська революція Спроба пристосувати абсолютизм до капіталістичних умов “Освічений абсолютизм” знищення або перетворення "зверху" найбільш застарілих феодальних порядків.   , які здійснювали цю політику, зображували своє правління як союз королів і філософів. Австрія, Пруссія, Росія: Помірковані реформи Сприятливі умови для розвитку власних позицій Меркантилізм – створення сприятливих умов для власного виробника Віротерпимість в релігійній політиці

Вольтер і король Пруссії Фрідріх II

«Освічений абсолютизм» — політика абсолютних монархів XVIII ст., побудована на використанні деяких ідей просвітителів.

Австрія

Рис. Австрійська монархія Габсбургів і Бранденбурзько-Прусська держава.

Австрія Марія – Терезія (1740 - 1780) 1740 – 1748 за “австрійську спадщину”: Карл VІ змінює закон о престолонаслідуванні – трон може зайняти донька Марія-Терезія Карл VI Габсбург (1 жовтня 1685 — 20 жовтня 1740)

Австрія Марія – Терезія (1740 1780) Донька імператорі Карла VІ, з 14 років брала участь у засіданнях Державної ради. Після вступу на престол зіткнулася з претензіями європейських країн на “австрійську спадщину” Втративши Сілезію, вона пообіцяла, що поверне її навіть якщо “доведеться віддати останню спідницю”. Марія-Терезія мала 16 дітей.

Австрія Марія – Терезія (1740 - 1780) 1740 – 1748 за “австрійську спадщину”: Карл VІ змінює закон о престолонаслідуванні – трон може зайняти донька Марія-Терезія Баварії, Франції, Іспанії + втручається Пруссія, яка захоплює Сілезію Угорці допомагають Марії–Терезії, збирають кошти, військо Затверджує свою владу, але втрачає Сілезію

Марія Терезія  Із метою посилення центральної влади було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці. Австрія і Чехія були об’єднані під владою одного канцлераобмежили трьома днями на тиждень. Для успішного ведення війни було здійснено військову реформу. Вербування найманців замінили рекрутськими наборами, що дало можливість збільшити армію зі 108 тис. до 278 тис. воїнів Було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, який сплачували всі верстви суспільства. Ліквідовано внутрішні митні кордони. Селянам надали право викуповувати їхні наділи, панщину Було видано цивільний «Терезіанський кодекс» і кримінальний кодекс «Терезіанська Немезіда». Здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлено школу від церкви. https://video.novashkola.ua/8-klas/istoriya-8-klas/urok-21/

Початок реформ Контроль податків, скасовує пільги дворян і духовенства Перший перепис населення панщини до 3-х днів Військо з довічних рекрутів Заборона тортур Шкільна реформа – система освіти від початкової школи до університетів 1756-1763 Семилітня Австрія, Росія, Франція Пруссії і Англії Мета – повернути Сілезію Майже виграє, але Росія виходить з війни і Сілезія залишається у Пруссії

Коаліції суперників у Семилітній війні

О.Коцебу “Куненсдорська битва”

О.Коцебу “Взяття фортеці Кольберг у Семилітній війні”

Палац Бельведер у Відні (був викуплений Марією Терезією). Сучасний вигляд. Герб Габсбургів

Йосиф ІІ (1780-1790) Син і співправитель Марії-Терезії Працелюбність Багато подорожує країною, проводить ревізії, вивчає життя Втручається у всі сфери життя, іноді його спіткає нерозуміння людей, чиє життя він хотів покращити Невдалі війни наприкінці життя та смертельна хвороба змушують його скасувати майже всі нововведення

Йосип II (самостійне правлення 1780—1790 рр.). . був освіченою і розумною людиною, вихованою на ідеях Просвітництва. Він вдався до подальшого посилення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу канцлерів, яких призначав імператор, зрівняно в правах усі землі, у судах та адміністраціях запроваджено німецьку мову. Йосип ІІ прагнув підкорити собі церкву й послабити її вплив на суспільство. Він постановив, щоб папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; зменшив кількість монастирів і ченців. Церковні школи було переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано «Вищій навчальній комісії». Зрештою, він наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви і навіть змінив деякі обряди. У 1781 р. було скасовано особисту залежність селян. Проведені Йосипом II реформи викликали широкий опір у суспільстві. Селянською реформою були невдоволені поміщики, особливо угорські; релігійна — спричинила конфлікт із Папою та повстання в Бельгії; адміністративні — загострили суперечності між народами імперії. Зрештою наприкінці свого правління Йосип II скасував свої реформи, крім селянської та введеної віротерпимості. «Я мав нещастя бачити, як усі мої плани занепадають», — сказав перед смертю Йосип II.

Йосиф ІІ оре у полі

Йосиф ІІ (1780-1790) “Одне право для всіх” – спроба права і привилеї дворянства і духовенства = всіх перед законом Віротерпимість, переслідування, розпуск орденів і монастирів Обов'язкова безкоштовна початкова освіта Реформи не до кінця продумані “мрійник на троні” Не враховує інтересів народів “клаптикової імперії” 1781 скасовує кріпацтво

Реформи мали демократичний характер, але часто мали тимчасовий характер Не змогли пристосувати старий державний устрій до нової буржуазної епохи

Пруссія

Пруссія Фрідріх ІІ (1740-1786) Старший син Фрідріха Вільгельма, відомого як “король-солдат”. З дитинства цікавився літературою, музикою, філософією і танцями. Конфлікт з батьком – втікає до Англії “Король-філософ”, “Король-музикант” Фрідріх був поліглотом, окрім своєї рідної німецької мови, король володів французьким, англійським, іспанським, португальським і італійським; читав на латині, грецькому і старогрецькому, івриті. У побуті любив простоту, порядок, помірність, був бережливий до скупості. Вставав рано (не пізніше 6 годин ранку). З дитинства любив музику. Кожен вечір він відводив одну годину і для гри на флейті. У вільний час він писав книги: «Листи про любов до вітчизни», «Міркування про різні образи правління і про обов'язки государів», «Історія розділу Польщі», «Історію свого часу» і «Історичні записки будинку Бранденбургського». У спілкуванні інколи був занадто уїдливий. Також він був завзятим собаківником. На війні був хоробрий і ніколи не падав духом. Він особисто водив своїх солдатів в атаку.

Пруссія Фрідріх ІІ (1740-1786) Поч. XVIII ст. Пруссія = Бранденбург + прусські землі

Пруссія Фрідріх ІІ (1740-1786) Поч. XVIII ст. Пруссія = Бранденбург + прусські землі військо

Пруссія Фрідріх ІІ (1740-1786) Поч. XVIII ст. Пруссія = Бранденбург + прусські землі військо Листування з Вольтером

Пруссія Фрідріх ІІ (1740-1786) Поч. XVIII ст. Пруссія = Бранденбург + прусські землі військо Листування з Вольтером “Філософ на троні”, “король-музикант”

Пруссія Фрідріх ІІ (1740-1786) Поч. XVIII ст. Пруссія = Бранденбург + прусські землі військо Листування з Вольтером “Філософ на троні”, “король-музикант” дворянства, утиски селян, але обмежує панщину виробництва, мануфактури, банки, дороги Реформа освіти: початкова школа, професійна освіта Судова реформа: тортури, кодифікація права – приведення законів до єдиного зразку Свобода друку, цензура Свобода віросповідання, = всіх релігій

Пруссія Фрідріх ІІ (1740-1786) військових потреб “Фельдфебель на троні” Палац “Сан-Сусі” (“Без турбот”) у Потсдамі біля Берліну Пам'ятник Фрідріху ІІ у Берліні

Палац часто називають німецьким суперником Версаля. Хоча Сансусі збудований у скромнішому стилі рококо та набагато менший, ніж його французький суперник. Палац був збудований між 1745 і 1747 роками з метою створення приватної резиденції, де король міг би відпочити від церемоній берлінського двору.

Сан-Сусі — палац Фрідріха II. Сучасний вигляд.

Сан-Сусі

Пруссія Фрідріх ІІ (1740-1786) військових потреб “Фельдфебель на троні” Палац “Сан-Сусі” (“Без турбот”) у Потсдамі біля Берліну Самотність і хвороби наприкінці життя. “Я вже давно став історією самого себе”

Єлизавета І Петрівна Російська імперія у XVIII ст. Реформи Петра І дали могутній поштовх розвитку Російської імперії. Особливим досягненням країни у другій половині ХVIII ст. стала металургія: наприкінці століття Росія вийшла на перше місце у світі з виробництва та експорту продукції залізоробних заводів. Іншою важливою галуззю промисловості було кораблебудування. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі зріс у 5 разів, при цьому вивезення переважало над ввезенням. Незважаючи на успіхи, країна залишалася переважно аграрною. Більшість населення (95,9 %) жила в селах, де майже половина (48,7 %) перебувала у кріпосній залежності від поміщиків.

У січні 1725 р. Петро І помер, не залишивши законного наступника престолу. Це дало привід до низки державних переворотів. Узагалі другу чверть ХVIII ст. нерідко називають епохою палацових переворотів і правління фаворитів. На престолі змінилося декілька правителів: Катерина І (1725—1727 рр.), Петро II (1727—1730 рр.), Анна Іванівна (1730— 1740 рр.), Іван V (1740—1741 рр.). Нововведення царя ще не встигли вкорінитися. Це зумовило гостру боротьбу між новими дворянами, які здобували собі звання відданою службою, та нащадками бояр, князів, які прагнули відновити колишній вплив і цим обмежити владу царя. Після вступу на престол доньки Петра І Єлизавети (1741—1761 рр.) влада нарешті стабілізувалася.

Скасування у 1753—1754 рр. внутрішніх митни х кордонів, що сприяло розвитку торгівлі. Водночас Єлизавета здійснила низку заходів, спрямованих на зміцнення становища дворянства. Так, поміщикам дозволялося збирати подушне, продавати своїх селян для здачі в рекрути. Свідченням зміцнення Російської держави стали її перемоги у Семилітній війні. Наступником Єлизавети став її племінник Карл-Петро Ульріх, онук Петра I і Карла XII, що правив Російською імперією під іменем Петра III (1761 —1762 рр.). Він був при владі лише 186 днів, але встиг видати указ про перехід церковних земель до держави, послабив гоніння на старообрядців. Найважливішою його справою став Маніфест про вольності дворянства, яким скасовувалася обов’язкова служба для дворян. Петра III було усунуто від влади 28 червня 1762 р. внаслідок останнього у XVIII ст. палацового перевороту

Катерина II (1762—1796 рр.) Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербтська походила з роду небагатих німецьких князів. Її батько був генералом в армії прусського короля Фрідріха II. За протекцією короля її одружили з Петром Федоровичем (Петро III, племінник Єлизавети Петрівни, онук Петра І). Після прийняття православ'я принцесу охрестили Катериною Олексіївною. На відміну від свого чоловіка, розумна й честолюбна Катерина швидко вивчила російську мову та особливості менталітету (національного характеру, способу мислення) народу. Діяльність цариці виявилася настільки активною і «зрозумілою», що незабаром забулося німецьке минуле «государині-матушки».

Катерина II продовжила реформи, спрямовані на подальше зміцнення самодержавства. Отримавши владу з рук дворянства, вона діяла винятково в його інтересах. Так, Катерина II остаточно перебрала на себе право видавати закони (укази). Своїми указами Катерина II заборонила кріпосним селянам подавати скарги на поміщиків до урядових органів; дозволила поміщикам засилати селян за провини до Сибіру, продавати їх без землі; у 1783 р. поширила кріпосне право на Лівобережну Україну, Слобожанщину. Вершиною дворянських привілеїв став Маніфест від 21 квітня 1785 р. про жалувані грамоти дворянству й містам. За дворянами юридично закріплювали селян із нерухомим майном; дворян звільняли від податків, повинностей, тілесних покарань, обов’язку нести військову й державну службу тощо. У містах створювалися міські думи, а міщани поділялися на шість розрядів за майновим цензом. Для роздачі земель дворянам у країні було проведено секуляризацію монастирських земель. Відбувалася подальша централізація та бюрократизація державного апарату. Катерина II зосередила в своїх руках усю повноту виконавчої влади.

У 1775 р. було здійснено адміністративну реформу, за якою територію Росії переділено на 50 губерній (замість 23), які, у свою чергу, складалися з повітів. Імператриця скасувала «особливий прибалтійський порядок», реорганізувала управління Донським краєм. Було ліквідовано гетьманство на Лівобережній Україні та козацький устрій у Слобідській Україні (1765 р.). 3 серпня 1775 р. царським маніфестом було оголошено про ліквідацію Запорозької Січі. У 1781—1783 рр. на Гетьманщині скасовувався полково-сотенний адміністративний устрій і вводився повітовий, замість Гетьманщини утворювалося Малоросійське генерал-губернаторство. Самобутня Україна була перетворена на пересічну частину Російської імперії — Малоросію.

Посилення кріпосного гніту, свавілля землевласників, важке становище уральських приписних робітників, утиски козацтва спричинили Селянську війну 1773—1775 рр. під проводом донського козака Омеляна Пугачова (1742—1775). Війна охопила величезну територію — Південний та Середній Урал, Західний Сибір, Башкирію, Пермський край, Прикам’я, Поволжя та Дон. Незважаючи на ряд перемог над урядовими військами, повстання було жорстоко придушене, а кріпосницькі порядки проіснували аж до 1861 р.