Презентація "Пантелеймон Куліш. Педагогічна спадщина та життєвий шлях""

ПЕДАГОГІЧНІ ЧИТАННЯ «Пантелеймон Куліш. Педагогічна спадщина та життєвий шлях»Підготувала: вчитель біологіїНавожко О. П. Турбівської ЗШ І – ІІІ ст №1

Пантелеймон Куліш Український письменник, поет, драматург, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Народився: 7 серпня 1819 містечко Вороніж, нині Шосткинського району Сумської області Помер: 14 лютого 1897 

Пантелеймон Куліш. У 1857 р. Пантелеймон Куліш створив і видав «Граматку». І хоча алфавіт у ній ще не виправлений навіть на перший варіант «кулішівки», вона стала помітною подією для свого часу, оскільки була першим підручником українською мовою для народної школи. «Граматка» містила соціально підібраний матеріал для читання, який мав пізнавальний і виховний зміст: повчання, псалми, історичні оповідання. 1861 р. Пантелеймон Куліш перевидав «Граматку», доповнивши її короткою історією України. Обидва видання широко використовувались у недільних школах у другій половині XIX ст. Вони відіграли позитивну роль у розвитку національної освіти.

Пантелеймон Куліш. У народно-педагогічному плані П. Куліш говорить про природне виховання, про батьківський обов'язок перед дитиною, про приклад батька і матері, про сім'ю та рідну хату, які є «першою школою». П. Куліш закликає батьків до того, щоб їх діти шанували чуже і своє право, не були заздрісними, немилосердними, шанували людей, батьків, природу, розуміли такі великі святині, як любов, повага, піклування, глибока душевна шана батька і матері.

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ПРО ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ: ЗА СТАТТЕЮ “ВИХОВАНЄ І НАУКА”

Стаття “Вихованє і наука”у 1865 році, більш зрілий П. Куліш пише важливу статтю “Вихованє і наука”. У цій праці він чітко розмежовує процес навчання й виховання дитини вдома і в школі. А головне, на чому наголосив тоді письменник: “Все залежить від вихованнянашої душі...”

Стаття П. Куліша “Вихованє і наука”складається з таких підрозділів:

тому виховання дітей вдома, на думку П. Куліша, повинно бути особливимоскільки саме в родині дитина вперше дізнається про основні принципи добротворення злотворення

П. Куліш пропонує у вихованні дитини дотримуватися такого важливого принципу:“Коли дитина попросить того, що треба їй дати, зараз давай, а ні, то не дай ні разу. Слухатиме тоді дитина одного киву, як скажеш: не можна, і ростиме, шануючи своє і чуже право”

Особливо письменник звертає увагу на стосунки батьків і дітей в родині. Так, він зазначає: “Часом дитина бовкне що-небудь проти батька-матері – усі сміються, а воно тоді ще гірше ляпає дурним язиком. Іноді скубне батька за чуба, а він і голову наставить, зіб’є з матері очіпок, а всі кругом шуткують, який з його розбишака!”Внаслідок всього цього П. Куліш приходить до одного з його важливих принципіввиховання: батьки повинні знати до чого ведуть своїх дітей.

Підрозділ “Викохування дітей (за підмогою школи)”письменник розпочинає таким реченням: “Щасливий той народ, що має добрі школи”. На думку П. Куліша, батьки з острахом віддають дітей до школи тому, що “...учителі... вважають домівку своїх учнів якимся вертепом зла, котре вони б то отсе мають повикорінювати в своїх учнях”.

Тогочасні вчителі, твердить письменник, нехтували принципами виховання дитини вродині, нав’язували свої, які не завжди були високодуховними, а тому руйнували те, щозакладала дитині родина. Це дало підстави П. Кулішеві зробити ще один важливий висновок:“...між сім’єю і школою лежить якась безодня, що дитині страшно її переступити”

Сьогодення. Ця проблема й сьогодні хвилює педагогів, пошук шляхів спрямованих на знищення“безодні” між сім’єю та школю триває донині. Школи різних типів розробляють йвпроваджують програми “Школа-родина”, де родина має стати опорою моралі й духовності школи.

Проблемне питання: Які причини “безодні” між школою і родиною?

Причини “безодні” між школою і родиною, на думку П. Куліша,в тому, що самі батьки нерідко нав’язують дитині думку: “...учитель вельми розумний чоловік, а тому його треба боятися...” [а це призводить до того, що “...дитина і серцем, і умом жахається свого учителя, замість того, щоб любити, а любивши розуміти”. А далі письменник подає ще один принцип виховання: “Учитель мусить бути учнямза батька серед шкільної сім’ї і за матір серед шкільної малечи” , тобто вчитель має бути мудрим і справедливим у середній та старшій школі, і ніжним та терплячим до дітей молодшого шкільного віку.

Говорячи про розвиток особистості після школи, П. Куліш категорично заявляє:“Не гімназія і університет мусять бути головними ступенями до того, щоб кохана дитина ваша сталась чоловіком достойним, а перш усього – рідна хата, початкова школа” – це та проблема і той необхідний спосіб виховання, який ліг в основу системи виховання В. Сухомлинського, який також твердив, що саме батьки повинні стати основними вихователями своєї дитини (“Батьківська школа”).

Закінчує письменник цей підрозділ зверненням до батьків: “Знайте ж, батьки і матері, знайте кожне чисте і благе серце, що школа не мусить лякатися дитини”, що можна розглядати як один із принципів виховання.

Таким чином, П. Куліш у статті “Вихованє і наука” чітко сформулював засади виховання дітей:по-перше, батькам потрібно завжди пам’ятати про те, що заохочуючи прояви в дитини байдужості у ставленні до інших, безпощадності, жорстокості – вони не тільки дитині шкодять, а й собі теж завдають ще більшої шкоди;по-друге, батьки повинні чітко усвідомити на що саме вони будуть спрямовувати своїх дітей у вихованні на творення добра і блага собі та іншим людям, чи навпаки – зла;по-третє, саме від виховання душі (внутрішнього світу) дитини батьками залежить її майбутнє, а відповідно й їх самих;по-четверте, дітей потрібно виховувати так, щоб вони шанували батьків в душі, тобто прагнули жити для них, бути вдячними не тільки за своє народження, а головне – за батьківську турботу про них;по-п’яте, родина повинна стати опорою для школи у вихованні дітей;по-шосте, зусилля родини і школи повинні бути спрямованими в одному напрямку;по-сьоме, вчитель повинен стати для учня духовним наставником, таким як і батько з матір’ю.

Як бачимо, майже всі ці принципи – це основи формування особистості, які вивчала і вдосконалювала українська педагогіка ХХ століття

ПЕДАГОГІЧНІ РОЗВІДКИ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША

Пантелеймон Куліш. Творчу спадщину Пантелеймона Куліша поряд із історичними, художніми, публіцистичними та етнографічними працями становлять педагогічні розвідки, які містять цікаві роздуми про виховання дітей у сім'ї та школі. Він вважав сім'ю найпершою школою виховання. У педагогічній розвідці «Як викохувати дітей» автор зазначає: велике зло буває через недобрий догляд маленьких дітей та через нерозумне виховання їх з самого малечку. З прикрістю він пише, що багато мре дітей у сповиточку і стільки ж виростає невдах, недотеп, калік тілом або честю.

Псування дітей…Коли дитина уже трохи підросла, деякі батьки починають псувати її, потураючи усім бажанням. Усе, що попросить, дають у руки. А якщо не дадуть, вона зайдеться криком. Щоб позбутися верещання, дають іноді дорогу річ або шкідливу в руки дитині. Так поступово дитина стає хатнім деспотом. Та чи ж завжди батьки думають про те, що роблять? «А хата ж — перша наша школа і перше сідало розуму».

Виховання …Пантелеймон Куліш звертає увагу на те, як часом батьки роблять дітей завидливими, немилосердними, а через те самим собі й іншим шкідливими. Наприклад, дитина їсть молоко чи там який книш, чи вареник. Наїлось, не хоче вже. Але нерозумна мати каже : «їж, а то киці віддам або цюці» — і дитина їсть через силу, аби нікому іншому не дісталось. Чи не краще було б, зауважує автор, «якби дитина зарані взнала, що й киця, й цюця мають свою заслугу і своє право в хаті, та що вони — приятелі, а не вороги чоловікові».

Є ще й такі матусі, які лякають свою дитину:«Ось зараз сама з'їм». Вони не розуміють, що «учать її змалечку, як у матері виривати з рота насущний хліб». Так само недосвідчені батьки чи нянька, як дитя впаде або заб'ється, звертають вину на кота, собаку або на лавку та й учать вдарити тварину або бездушну річ. Це все таке дрібне в очах дорослих, що й думати ніхто не хоче, «а воно більшого стоїть, ніж курс прав університетських». «Розбери, до чого воно йдеться, в кого є хоч крихта не позиченого розуму!» — закликає педагог.

Помилки, яких припускаються батьки у вихованні дітей. Пантелеймон Куліш наводить цілу низку поширених батьківських помилок, через які, не замислюючись, вони псують «честиву й материнську природу дітську». «У кожній речі найбільше діло: пам'ятай кінець, — повчає він. — Отак і в цьому разі, пам'ятай, до чого доведеш своїх дітей».

Вседозволеність…Якщо дитина виховується в атмосфері вседозволеності і не має змалку ніякої заборони своїм забаганкам чи пустощам, вона перестає шанувати своїх батьків, виростає надміру вимогливою, жорстокою, байдужою до чужого болю. «На все життя рветься через те нитка честивості, що зв'язувала б молодших зі старшими. Нарікають старші на молодих опісля, але ж самі, не хто інший сіяли своє гірке жниво», — зауважує педагог.

Підсумовуючи свої роздуми над проблемами сімейного виховання,автор наголошує: «Хто хоче з своїх дітей діждати собі втіхи, той учи їх релігії хатньої з самого малечку, вчи тоді ще, як вони немовлята, та не одними словами, а також і самим ділом. Коли бажаєш бути святинею в очах у твоїх дітей, то нехай вони будуть святинею тобі. Не скверни їх ока і вуха ділом і словом ледачим. Нехай діти звикнуть бачити в тобі не одну силу, а також благость і правду. Хата мусить бути першою школою і першою церквою чоловіка. Тільки тому буде праведна користь із шкільної науки і церковної, хто вийшов з хорошої хати».

Отже,В умовах відсутності цілісної системи суспільного дошкільного виховання П. Куліш важливого значення надавав сімейному вихованню і ролі батьків у формуванні морально здорової молоді. Він не лише критикував хибні кроки дорослих та незадовільні умови зростання малечі, а й пропонував слушні і цілком обґрунтовані з педагогічних позицій рекомендації.

Виростайте, дітки,В щасливу годину,Ой рятуйте-визволяйте. Ще раз Україну! Пантелеймон Куліш

Дякую за увагу!

ЛІТЕРАТУРА:1. Антонюк Т. Педагогічні погляди П. Куліша / Творчі та ідейні шукання П. О. Куліша вконтексті сьогодення: Зб. наук. праць до 180-річчя від дня народження П. Куліша. Інститутукраїнознавства Київського національного університету імені Т. Шевченка. – К.: ЛЕСЯ, 2000 –117 с.2. Веркалець М. Освітницько-педагогічна спадщина (П. Куліш) // Рад. школа. – 1989. – № 8. –С.86–88.3. Історія української школи і педагогіки / За ред. О. О. Любара, М. Г. Стельмаховича,Д. Т. Федоренка. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 450 с.4. Куліш П. “Вихованє і наука” / Твори П. Куліша: В 6-ти томах. – Т.6: Гісторія, література йінша проза. – Львів: Просвіта, 1910. – С. 551–565.5. Куліш П. Листи до М. Білозерського. – Львів – Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 1997. –224 с.6. Лазарєва В. Українознавча спадщина П. Куліша в розбудові національної освіти //Українознавство. – 2002. – Число 3. – С.102–105.7. Терлецький В. Пантелеймон Куліш і Костянтин Ушинський / Творчі та ідейні шукання. П. О. Куліша в контексті сьогодення: Зб. наук. праць до 180-річчя від дня народження. П. Куліша. Інститут українознавства Київського національного університету іменіТ. Шевченка. – К.: ЛЕСЯ, 2000. – С.217–220.