Презентація "Пантеон давньогрецьких богів"

 Пантеон давньогрецьких олімпійських богів

 

 

     У давньогрецькій міфології містична гора Олімп вважалася священним місцем, де перебували головні дванадцять богів, які здатні були вершити долі і творити чудеса.

     Палаці на Олімпі були побудовані одноокими велетнями циклопами. А Гефест у своїй майстерні викував прикраси для приміщень.

     Прохід на вершину Олімпа простим смертним був заборонений. Його охороняли ори ─ богині пір року. Але люди могли селитися поблизу гірського масиву або біля його підніжжя.

     Античний поет Гомер зазначав, що на Олімпі не дув вітер, там не було дощу чи снігу, а лише неймовірне світло.

 

 

                                     Зевс

 

       

 

         Зевс ─ головний із богів-олімпійців, бог грому і блискавки. Найчастіше він зображувався із блискавкою в руках ─ зброєю, якою боровся зі своїми противниками і карав зло. Іноді тримав скіпетр ─ символ влади, або жертовну чашу, в яку жерцями клалися підношення.

          Основні атрибути Зевса: щит і двостороння сокира (лабрис), іноді орел, оскільки цей птах, за уявленням греків, літає вище за всіх інших і володіє гострим зором, подібно як Зевс знаходиться над усіма богами і багато чого знає.

          Твариною - символом головного бога  вважали бика.

 

                                   Гера

 

 

     Гера ─ дружина Зевса, тому володіла великою владою і за своєю волею могла наділити будь-яку істоту (звіра чи людину) даром пророцтва. Від Зевса народила Ареса, Гефеста і Гебу.

     Обов’язковим атрибутом Гери була діадема як символ того, що вона головна із богинь.

      Присвяченою їй твариною вважається павич; пара павичів везе її колісницю. В античні часи їй надавали ще два атрибути ─ гранат (символ родючості) і скіпетр, увінчаний зозулею (емблема шлюбу, який не витримав надій).

     Гера, цариця Неба, вважалася покровителькою жінок. Їй молилися дівчата в день шлюбу, вона опікувалася материнством і втішала вдів.

     Гера ─ покровителька міста Аргос.

 

                             Арес

 

   

 

     Спочатку Ареса вважали богом буревіїв і блискавок, пізніше ─ богом війни. Він отримував насолоду від воєн і боїв.

     У Давній Греції культ Ареса був поширений менше, ніж культ інших головних богів.

      Улюбленим місцем його перебування була «країна бур» Фракія. У Колхіді, в дуброві Ареса, на дубі висіло золоте руно. У Спарті біля храму Посейдона була зведена статуя Ареса. В Афінах його йменням назвали пагорб Ареопаг.

     Зображували Ареса молодим гарним чоловіком із щитом і списом або мечем.

 

 

 

                                        Гефест

 

       

 

     Гефест ─ бог вогню та ковальства, на відміну від інших богів, не цурався фізичної праці. Він відомий створенням чудесних речей для богів і героїв. Навіть зумів виготовити собі з металу прислугу, яка могла ходити, говорити, виконувати доручення. А ще викував триніжники на колесах, які самі їздили Олімпом, прислуговуючи на банкетах, розвозячи страви. Культ Гефеста був пов’язаний із культом Афіни, ці божества мали спільні храми й свята.

 

 

                               Афіна Паллада

 

     

 

     Афіна вшановувалася як покровителька військового мистецтва, мудрості та ремесел. На відміну від Ареса, вважалася покровителькою війни оборонної, котра допомагає своїм обранцям у хвилини крайньої небезпеки і веде їх до звитяги.

      У різних областях Еллади її як божество розуміли по-різному: покровителька осілого життя, ручної праці. Згодом Афіна стає божеством духовної діяльності, мистецької винахідливості й мислення. А ще була богинею Місяця.

 

                            Афродіта

 

     

 

     Афродіта ─ богиня вроди і кохання, цариця німф і грацій. Мала чарівний пояс, могла закохувати в себе будь-якого чоловіка. Часом давала пояс іншим богиням, але робила це неохоче, дорожачи своєю владою.

     Свято Афродіти відзначалося, як правило, весняної ночі в садах і супроводжувалося співом і танцями. Давні греки вважали, що богиня не любить кривавих жертвоприношень, тому для неї спалювали пахуче зілля й приносили троянди, яблука, гранати, мирт.

                                Деметра

 

    

 

     Деметра ─ богиня родючості, хліборобства та шлюбу. Хоча була відома як добра богиня, але за зневагу до себе вона могла суворо покарати.

     Деметра ─ об’єкт культу по всій Елладі. З її ім’ям виголошували й укладали договори, а урядовці й судді, перш як посісти на свої посади, складали присягу Деметрі, в якій обіцяли дотримувати складених законів і традицій. У жертву богині приносили биків, корів, свиней, овочі, бджолині стільники тощо.

 

                              Артеміда

 

            

 

     Артеміда ─ богиня тваринного й рослинного світу, богиня мисливства, лісів і гір. Улюбленим місцем її перебування вважалася гірська й лісиста Аркадія, де вона мала храми священних тварин і місця полювання. Щороку навесні відбувалися елафеболії ─ свята полювання на оленів, ─ на яких у жертву Артеміді приносили оленів або пироги у формі тварин.

     Як богиню родючості Артеміду вважали божеством дітонародження і покровителькою молоді.

 

 

                                  Посейдон

 

 

     Посейдон ─ один із наймогутніших і найшанованіших богів. Його вважали володарем світових вод.

      Посейдон здіймав або гамував на морі бурю, викликав землетрус тощо. Рибальською острогою підіймав кораблі, що сіли на мілині або між скелями; а тим, хто зазнав корабельної аварії, посилав швидкі течії, які несли їх до безпечних берегів.

     Владі Посейдона підлягали острови, узбережжя й гавані, там йому споруджували храми, вівтарі, статуї і приносили в жертву білого коня, дельфіна або соснові гілки.

 

 

 

                            Аполлон

 

    

 

     У глибоку давнину Аполлона шанували в постаті барана. З культурним і господарським  розвитком               Давньої Греції характер  Аполлона як бога змінюється. Він стає богом музики, проводирем муз (Калліопи, Евтерпи, Мельпомени, Талії, Ерото, Полігімнії, Терпсіхори, Кліо, Уранії), дістає від Гермеса кіфару. Згодом набуває дару насилати хвороби й виліковувати їх, провіщає майбутнє або виявляє свою волю через оракула. А ще Аполлона шанували як божественного воїна-стрільця, який вражав злочинців несхибними стрілами.

                                              Гермес

 

            

 

     Гермес ─ один із найдавніших еллінських богів. Спочатку був богом-заступником отар. У гомерівському епосі він є насамперед посланцем богів, провідником душ померлих у підземне царство Аїда. Також уявлявся покровителем мандрівників. Із розвитком торгівлі стає богом-заступником торгівлі, а також спритності, обману і навіть злодійства.

     Йому приписували винайдення численних наук і музичних інструментів. Крім того, Гермес ─ покровитель юнацтва, атлетів, бог гімнастики. Його статуї ставилися в палестрах і гімнасіях ─ закладах, де навчали боротьби, кулачного бою, метання диску, бігу, стрибків тощо.

                                Гестія

 

   

 

     Гестія ─ богиня вогню, покровителька домашнього вогнища, вона ніколи не залишала Олімпу. Єдина з олімпійських богів, котра ніколи не воювала і не встрявала у сварки. Вона була найменш відомою.

     Символом Гестії було коло, і тому вогнища, так само як і присвячені їй храми, мали круглу форму. Богиню шанували в кожному домі і в кожній святині. Під її захистом були діти, сироти й молоді сім’ї. У кожному місті палало священне вогнище Гестії.

 

                                  Аїд

 

 

     При поділі світу між богами-олімпійцями після перемоги над титанами Аїд отримав підземне царство і владу над тінями померлих ( воно містилося десь на краю світу або під землею ). За це він вважався суворим і страшним богом.  Не жив на Олімпі, хоч є одним із головних еллінських божеств.

     Місця вшанування Аїда розташовувалися, як правило, поблизу глибоких печер, біля розколин у земній корі, в яких забобонні люди бачили входи до підземного царства. Здебільшого  йому в жертву приносили чорну худобу.