Презентація ПАНТЕОН СЛОВ'ЯНСЬКИХ БОГІВ - ТО НАШЕ НЕБО.

Пантеон слов’янських богівто наше небо

«Правда така, що ми Дажбожі внуки ко уму,а ум великий божий є єдиний з нами,і тому творимо і говоримо з богами воєдино».«Велесова книга»

Слово "Бог" у всіх слов’янських мовах має загальний індоєвропейський корінь: "Богават", "Бог-вана" - вічна істота. Поява пантеону богів у слов’янському язичництві стала наслідком його тривалої еволюції. У найзагальнішому вигляді еволюцію слов’янського пантеону дослідники уявляють так: спочатку у праслов’ян були поширені давні анімістичні культи, потім (у трипільський період) настала черга аграрних культів, пов’язаних з боги нею Матір’ю-Землею; з II тисячоліття до н.е. почали формуватися культи чоловічих божеств, що уособлювали собою Всесвіт.

Пантеон богів, який безпосередньо передував хрещенню Русі, сформувався, ймовірно, після VI ст. н.е. Він органічно увібрав у себе як поклоніння духам, яким знайшлося місце на його нижчих ступенях, так і поклоніння богині-землі, богам Всесвіту, що зайняли в ньому не досить високе, однак підлегле становище. Очолили цей пантеон боги, яким поклонялася князівсько-дружинна верхівка тодішнього давньослов’янського суспільства.

Про слов'янських язичницьких богів нам зараз відомо, звичайно ж, не усе. Багато знань про них загублені, закриті віками і навряд чи вже будуть відвойовані у часу. Дослідникам доводиться по крупинках збирати відомості, добуваючи їх в літописах, записках мандрівників, фольклорі. Релігія древніх слов'ян — це, по суті, жива, натхненна природа. Кожне природне явище тут олюднене, назване власним ім'ям. Кожен бог або дух виконує конкретні, дуже потрібні і важливі для людей функції. Пантеон слов'ян дуже стрункий і детальний. Тут є єдиний верховний бог, якому підкоряються усі інші. Є боги, що управляють кожною стихією, життям і смертю, світом і війною.

Род і РожаниціДавні пам´ятки не раз згадують про Рода та Рожаниць, як про Богів, але не окреслюючи їх значення. В найдавніших колядках Род виступає як Бог-Творець світу, який породив також і усіх інших Богів. За легендою Бог-Творець Род з’явився як Сокіл із Світового яйця. До того моменту існував тільки Хаос – суцільне Ніщо, яке об’єднувало в собі все і нічого одночасно. Род злетів на верхівку Дерева Життя у вигляді білого Сокола Рарога і споглядаючи звідти почав процес Творення. Тобто, верховний бог Род втілює собою і увесь Всесвіт, і пращура, предка. Йому підкорялися усі інші боги. Бог Род (Святовид) і пов’язані з ним старші рожаниці – Мати Лада і Дочка Леля - в образі зоряного неба і зірок уособлювали собою Всесвіт, а щодо кожної окремої людини виступали як бог і богині долі, що при народженні дитини визначали її долю.

Білобог. Білобо́г — бог, який створив світло, землю та воду, уособлював добрі («білі») сили, вважався джерелом та покровителем всього позитивного для людини: світлого дня, щастя, добра, багатства, здоров’я, плодючості, удачі тощо. Син Рода, чоловік Правди, батько Світовида (світла). У фольклорі образ Білобога набув вигляду дідуся з довгою білою бородою, в білому одязі, з білою палицею, який вдень мандрував дрімучими лісами та виводив звідти на вірний шлях заблукалих подорожніх. Уявляли, що Білобог мешкає у золотому сонячному храмі, посеред якого стоїть золота чаша, по вінця сповнена усілякими благами. Його твариною була бджола, а сам Білобог харчувався лише медом та покровительствував пасічникам, які і були його жерцями.

Світовид Світовид — син Білобога і Правди, батько Хорса, бог минулого, сучасного і майбутнього, якому доручено пильнувати, щоб на землі, в небі і в підземнім царстві здійснювалися закони добра. Світовид — бог моралі, мудрості, найвищого всевідання, чеснот та вірувань у земній тайні Любові і Краси, Безмежності і Вічності. Світовид завжди у золотому шоломі із сімома мечами, а восьмий у руці, виїжджає на білому, як і в його батька коні, воювати з темним мороком зла в години ночі. Для демонів ночі він божество жаху, для людей — бог перемоги світла над тьмою. Вдень Світовид стає невидимим, відпочиває, готується до нових поєдинків.

Хорс Сонячне божество давньоруського язичницького пантеону, друге за вагомістю після Перуна, син Світовида. Одночасно згадки про Хорса дослідники зустрічають поряд із Дажбогом – автентичним слов’янським божеством, що мало б пояснити значення їхніх функцій. У цій же парі богів Хорсу відведено роль «місяця» (персонаж наділений здатністю до перевтілень і метаморфоз, що перегукується з поширеними легендами про магічну силу «перевертнів», вовкулаків), а Дажбогові – «сонця». Хорс був деяким доповненням образу Дажбога-Сонця

Чорнобог. Чорнобог – це давньослов’янський бог, який відігравав важливу роль в пантеоні слов’янської міфології, син Рода, чоловік Кривди, брат Білобога, батько Яги і Кощія. Цей бог був пов’язаний зі смертю, темрявою, жахом та злою силою. Він мав вигляд сильного та могутнього чоловіка з чорними волоссям та глибокими синіми очима, які сяяли злом. Його шкіра була чорною, як ніч, а його одяг складався зі шкіри, що підкреслювала його жорстокість і силу. Чорнобог символізував протилежність білого бога Білобога. У своєму пантеоні богів слов’яни вірили, що світ утворюється від боротьби між цими двома богами, які уперто протистоять один одному. Чорнобог відображав все, що негативне та зле, що стримується Білобогом.

Яга Дочка Чорнобога та Кривди Яга вважалась богинею війни, кровопролиття, людських сварок і суперечок, яка стерегла вхід до підземного світу і проводжала душі спочилих у царство мертвих. Вона також господарка диких тварин, світу мертвих і мороку, що знаходиться на півночі, сама живе у хатинці на курячих ніжках на межі двох світів, окрім того, є персоніфікацією дуже лютої зими. Найчастіше Яга мешкає в дрімучому лісі, який здавна вселяв страх у людей, оскільки сприймався як межа між світом мертвих і живих. Не дарма ж її хатинка обнесена частоколом з людських кісток і черепів.

Кощій. Кощій - сподвижник і син Чорнобога, який пішов разом з ним під час битви Світла і Темряви, що сталася в незапам'ятні часи. Кощій - воєвода раті, завданням якої є очищення від людей, що неправедно живуть; щоночі він виїжджає з Наві до Яви, щоб відновити справедливість і забрати душі для того, щоб у них була можливість почати жити заново. Слов'янський Бог Кощій - це справедливий, караючий Бог Смерті. Кощій – батько Мора, Карни, Желі, Обиди та Мсти.

Мор. Один із богів смерті, син Морани і Кощія, покровитель усіх хвороб і епідемій.

Суд. Бог правосуддя і справедливості в слов’ян. Син Рода, батько Числобога, Правди і Кривди, брат Чорнобога і Білобога, що мирить їх між собою. Володар Праві – магічного світу божественної рівноваги, охоронець існування нашого світу. Зображувався високим бородатим, із золотими ланцюгами на шиї, що символізували непорушність клятв і законів та завершення будь-якої справи. У західних слов’ян ще носив ім’я Прове. Звідси термін «право» у значенні «закон» та «справа» у значенні «заняття». Та й термін «справедливість» теж виходить з цього імені бога Суда.

Доля і Недоля. Дочки-близнючки Велеса і Макоші, дружини Суда, тому часто їх ще називали Суденицями. Богині Доля і Недоля – небесні пряхи, що розпоряджаються долями та життями кожної людини. Доля тримає в руках смарагдову прядку і пряде рівну золоту нитку долі людини. Вона пророкує людині долю на все життя, їй відомий час народження кожної конкретної людини та час її смерті. У Недолі в руках знаходиться кам'яна прядка з сірою, нерівною і неміцною ниткою. Іноді у Недолі обривається нитка життя людини, яка ще не закінчила урок, накреслений Богами. Тоді Недоля подовжує свою сіру нитку шматочком із клубка своєї молодшої сестри Долі. Людина отримує друге життя, другий шанс на виконання Божественних настанов. Сестра Долі – Недоля є повною протилежністю до всього, що робить Доля. Якщо Доля дарує щастя, то Недоля відразу ж пропонує нещастя, і якщо Доля пророкує успіх у справах, то Недоля прагне її усіляко зіпсувати. Доля - молода, прекрасна красуня зі світлим волоссям, а Недоля – рано постаріла, сива жінка.

Числобог Бог часу, місяця, чисел та календаря. Бог мудрості, він покровительствував математикам, астрономам, (та й взагалі — всім ученим). Вшановували його і сільські жителі — адже Числобог допомагав правильно порахувати час, що залишився до посівної (або до збирання врожаю — кому що на даний момент важливіше). Числобог опікується і ремісникам, наприклад - годинникарям. А ще він підраховував хороші і погані справи усіх людей.

Правда і Кривда. Богині-прародительки усіх богів Яві і Наві.

Сварог. Старший Син Рода. Він є батьком всіх слов'янських богів-Сварожичів (Перуна – бога блискавок і грому, Дажбога – бога сонячного світла, Семаргла – бога вогню і Стрибога – бога повітряної стихії) та дітей від богині Лади. Бог управитель світу, покровитель неба і небесного вогню, бог-коваль. Завершив розпочате Родом створення світу. Створив Синю Сваргу — країну в небесах, де живуть наші славні предки після смерті перед новим народженням. Кожен новий рік заново створює-оновлює у своїй небесній кузні нове Сонце.

Лада. Дружина бога Сварога і мати близнюків Лелі та Полеля (боги юності, любові та шлюбу), Морани, Макоші, Живи та прийомна мати богів-сварожичів, викованих Сварогом з іскр Небесного Вогню – Перуна, Стрибога, Дажбога і Семаргла. Богиня любові, злагоди, гармонії, світового порядку і благополуччя. Вона також є богинею весни, кохання і шлюбу, покровителька жіночої вроди і краси, щасливого подружнього життя. Верховна Рожаниця і Берегиня. Існує повір'я, що Лада після смерті збирає душі праведників, які стали іскрами, і йде у людський світ, вкладаючи їх у лоно жінкам, які прагнуть дитини. У слов'янській міфології Лада виступає в образі красивої жінки, уквітчаної квітами і колосками, променями сонця.

Полель Син Сварога і Лади. Брат-близнюк Лелі. Бог шлюбу, один з найдавніших і найбільш шанованих. Ім'я Полель означає «наступний за Лелею», адже шлюбові передує любов. Полель, на відміну від Лелі, не закохував молодь просто так, а співав пісні на веселих весіллях. Зображувався юнаком у дорогих золототканих шатах.

Леля Богиня краси та кохання. Берегиня, рожаниця та заступниця молодих дівчат. Дочка Лади і Сварога. Сестра Полеля, Морани, Макоші, Живи та сварожичів Перуна, Стрибога, Дажбога і Семаргла. Дружина Ярила. Леля дарує юнакам кохання та веселощі, господарям тепле літо та добрий врожай, а старим тепло та відпочинок. Леля разом з птахами приходить навесні з далекого Ірію, через Небесні ворота, де живуть душі предків, та звідки приходять ненароджені дітки. Лише вона може зривати з гілок Дерева Життя в Ірії його плоди – відогоні: душі для новонароджених.

Стрибог. Старший із Сварожичів. Бог вітру, цар всіх вітрів, владика грози, бурі, ураганів. Мав шість синів та доньок і ще безліч підвладних вітрів. Найвідомішими були чотири велетні які дули з чотирьох кінців світу: Сівер - холодний північний вітер, Літник - теплий літній вітер, Стрига - східний сонячний вітер, Вітрило - південний вітер. Також відомі: Морян, Легіт, Ласкавець, Дмухач, Степовий, Грозовий, Буревій, Смерч, Бирса, Вихор, Бігун, Верховик, Горішній, Долішній, Шарпун, Крутій, Помірок, Труба, Посвистач, Польовий. Стрибог вважається богом руйнівником, але водночас вказується, що діти Стрибога допомагають йому у битвах з демонами та іншим злом. Атрибути Стрибога - лук та стріли.

Діділія Дружина Стрибога, мати усіх його дітей. Одна з молодших рожаниць. Богиня дітонародження, росту, рослинності, уособлення місяця. У Діділії просили дати дітей. Також Діділія допомагала жінкам у їхній нелегкій жіночій долі, допомагала позбутися безпліддя, допомагала вагітним жінкам, пологам і немовлятам.

Макоша. Макоша - дружина Велеса, дочка Сварога і Лади, мати Ярила, Долі і Недолі. Богиня, що покровительствує ткацтву та прядінню. Також, вважалася божеством землеробства, врожаю та достатку, матір'ю всього живого. Її також шанували як покровительку ремесел. Одне з найдавніших божеств, яке за деякими версіями спочатку могло уособлювати собою Сиру-Мати Землю. Проте, згодом богиня поступово набувала нових різних функцій. Також, у давнину Макоша була богинею долі, яка пряла нитку долі.

Велес. Один із найбільших богів стародавнього світу, син Рода, брат Сварога. Його головним діянням стало те, що Велес привів створений Родом і Сварогом світ у рух. Велес — господар дикої природи, могутній чарівник і перевертень, повелитель знань, учитель мистецтв, покровитель мандрівників і торговців, поетів і співців, бог удачі. Щоправда, деякі джерела вказують на нього, як на бога смерті. Велес — це Бог багатства матеріального і духовного та всякого достатку. Він був не тільки охоронцем череди на землі, а й пастухом небесних стад, цебто хмар, і цим пов´язувався з Перуном, своїм вічним суперником.

Ярило. Син Велеса і Макоші Ярило являв собою весняну іпостась Дажбога. Ярило — бог любові й пристрасті, сили та хоробрості, бойової люті. Його вважають богом розквіту творчих сил природи, весняної плодючості. Взагалі Ярило був ще богом весни, а також богом дітородіння.

Дажбог. Бог-Сварожич. Батько Радогоста і Зорі. Бог Сонця, подавач тепла та світла, бог родючості та цілющої сили. Символом Дажбога споконвічно вважався сонячний диск. Його колір - золото, що говорить про шляхетність цього бога і його непохитну силу. На особливу повагу заслуговував Дажбог, оскільки від літнього становища сонця на небесному зводі для давніх слов'ян, народу землеробів, залежало дуже багато. При цьому Дажбог ніколи не відрізнявся крутою вдачею, і якщо раптово нападала посуха, то цього бога наші предки ніколи не звинувачували. У Дажбога наші предки просили сонця і дощу, благополуччя і доброго урожаю.

Жива Дочка Богині Лади і Сварога. Дружина Дажбога, від дітей її пішли роди слов'янські. Богиня Жива для слов'ян - як ковток живої води, що вливає в людину можливість жити, любити, народжувати собі подібних. Це уособлення потоку життєвих сил, які дозволяють немовляті вирости, юнакові та дівчині – стати батьком та матір'ю. Від звернення до Богини Живі затягуються рани, повертається здоров'я, вливається радість життя. Словом, це Богиня, що несе Життя.

Радогост. Син Дажбога і Живи. Радегаст блискавичний бог, убивця і пожирач хмар, і водночас світлий гість, що пов’язаний з поверненням весни. Земний вогонь, зведений у дар смертним, швидкою блискавкою, і тому з ним також поєднувалася ідея почесного божественного гостя, прибульця з небес на землю. Разом з цим він отримав характер бога-захисника всякого гостя, що з'явився в чужий будинок і віддався під захист місцевих духів (тобто вогнища), бога-покровителя купців, що приїхали з далеких країн, і взагалі торгівлі. Бог гостинності, торгівлі та мореплавства. Його зображали в шоломі та кольчузі, з віщим птахом на голові та намальованою бичачою головою на грудях.

Зоря. Зоря (Діва, Дивія) – у слов'янській міфології ім'я богині, дочки сонця-Дажбога, дружини бога-перевертня Семаргла. Часто в переказах вона і сама роздвоюється і постає як два персонажі – Ранкова зоря і Вечірня зоря, які завжди супроводжують батька Дажбога.

Морана. Богиня смерті, зміни сезонів та беззоряної ночі, дочка Лади і Сварога, дружина Кощія, мати Мора, Карни, Желі, Обиди та Мсти. Богиня здатна управляти абсолютно всім злом та темрявою в душах людей. Зовні Мара виглядає як висока красива дівчина з чорним волоссям у червоному одязі. Мара розсилає по всьому світу своїх посланниць, які з’являються людям у вигляді жінок з довгим чорним волоссям або у вигляді двійників людей, яким призначене їхнє застереження, і віщують про швидку смерть.

Карна і Желя Желя – у слов'янській міфології богиня скорботи, вісниця мертвих. Разом зі своєю сестрою Карною, Желя літала над полем лайки і сповіщала, кому в бою судилося загинути. А після битви Желя сиділа схиливши голову і оплакувала мертвих. За звичаями на той час загиблих воїнів спалювали, Желя розносила їх попіл у розі. Карна – у слов'янській міфології богиня скорботи та смутку, богиня-плакальниця, сестра богині Желі. Карна першою оплакувала воїнів, які загинули далеко від дому. Також, за переказами, Карна ночами оплакувала мертвих над полем битви.

Обида і Мста. Сестри-богині, що закликали до помсти ворогу, покровительки кривавої вири, яку закликали взяти з винних.

Перун. Наймолодший із Сварожичів, син Сварога і Лади, батько Ура, Магури і Девани. Бог грому, бог дощу, грози, блискавки, воєвода воїнства Сил Світла, покровитель воїнів. Перун посилав дощі, від яких залежав урожай, від яких залежало життя. Уявлявся в образі високого й немолодого бородатого чоловіка, який скаче на коні чи їде у вогняній колісниці. У правій руці в нього лук, а в лівій сагайдак зі стрілами. Також Перун - божество переможне, караюче, явище якого збуджує страх і трепет.

Додола. Богиня дощу, дружина Перуна, дочка Дани. В неї також був закоханий Велес, що привело до триденного поєдинку між ним і Перуном і подальшої вічної ворожнечі між ними.

Ур Бог битв, військових дій і кровопролиття. Син Перуна і Додоли. Цьому божеству слов'яни молилися про успіх в боях. Це люте божество зображено у вигляді страшного воїна, озброєного в слов'янську броню. На поясі мав меч, спис і щит в руці. У нього були свої храми. Збираючись у похід проти ворогів, слов'яни молилися йому, просячи допомоги і обіцяючи в разі успіху в військових діях рясні жертви.

Магура. Богиня перемоги, Перуниця - дочка громовержця Перуна, хмарна діва, у слов'янській міфології прекрасна, крилата, войовнича. На полі бою Магура підбадьорювала вояків войовничими криками. А полеглим воїнам Магура давала випити води із золотої чаші у вигляді черепа. Ті воїни, що випили води із золотої чаші, яку їм дала Магура, вирушали до Золотого Ірію, до райських небесних чертогів.

Девана Богиня полювання, дружина бога лісів Святобора та дочка Перуна. Слов'яни представляли богиню у вигляді гарної дівчини, одягненої в ошатну куничу шубу, оторочену білкою. Поверх шуби красуня надягала ведмежу шкуру, а голова звіра служила їй шапкою. Прекрасна богиня не тільки полювала на лісових тварин: вона сама навчала їх, як слід уникати небезпек і переносити суворі зими. Девану в першу чергу шанували мисливці та звіролови, вони благали богиню дарувати удачу в полюванні, а на подяку приносили частину своєї здобичі в її святилище.

Святобор. Святобор – бог лісу. Зовні він виглядає як богатир, являючи собою чоловіка міцної статури, що має густу бороду і одягнений в звірячі шкіри. Святобор люто охороняє ліси і нещадно карає тих, хто їм шкодить, у деяких випадках покаранням може стати навіть смерть чи вічне ув'язнення у лісі у вигляді звіра чи дерева. Одружений Святобор на богині полювання Девані, Діві-Перуниці тобто, дочці Перуна. Та шлюб їхній нещасливий, бо його дружина няньчиться з дикими звірятами, забуваючи про чоловіка.

Дана. Богиня небесної і земної вологи, - дощу, хмар, річок, будь-яких водойм. Всі річки – це її діти. За народними переказами від неї походять назви річок в Україні: Дніпро, Дунай, Донець, Дністер. Дана – дочка Рода, створена ним при творенні світу з початкового Хаосу, сестра Чорнобога, Білобога, Велеса, Суда і Сварога.

Семаргл. Одним із Сварожичів був бог вогню – Семаргл, якого іноді помилково вважають лише небесним псом, охоронцем насіння для посіву. У стародавніх книгах слов'ян розповідається у тому, як Семаргл народився. Сварог вдарив магічним молотом об камінь Алатир, висік із нього божественні іскри, що розгорілися, і в їхньому полум'ї став видимим вогненний бог Семаргл. Він сидів на золотогривому коні срібної масті. Густий дим став його прапором. Де проїжджав Семаргл, залишався випалений слід. Такий він був у силі, але частіше виглядав тихим та мирним.

Див Давні пам´ятки згадують про Бога Дива, в якому дослідники вбачають бога небесного світла та зоряного неба. А також це зловісна сила у вигляді птаха, що живе в лісі на верхів’ях дерев, а вночі опускається вниз і лякає своїм страшним виглядом і криками, це божество страху і смерті.

Володимировий пантеон. За свідченням Початкового літопису, Володимир розпорядився «поза княжим двором» звести 980 року пантеон шіс­тьом богам. На першому міс­ці мав стояти Перун, потім Хорс, Дажбог, Стрибог, Семаргл і Макоша. Від того, яке місце відводилося скульптурним зображенням, залежала духовна роль кожного верховника. У фаховій літературі утвердилася більш-менш чітка структура так званих сонячних богів: Перун опікувався блискавками і громом, Хорс – сонцем, Дажбог – вологою та світлом, Стрибог – вітрами, Семаргл зображувався крилатим божеством, а Макоша начебто була покровителькою жіночого рукоділля.

Висновок. Слов'янська міфологія зберігала в собі великий потенціал наповнення всього сущого живим духом поезії й здивування перед світом. Міфологія слов'ян у епоху романтизму була предметом особливого захоплення. Бо саме з її допомогою пізнавалося прадавнє і сокровенне слов'янства як певної спільноти, а в той же час входження його у світ старовинних культурних традицій інших народів. У славній минувшині проглядалося сподівання на майбутнє. А тому будь-яке звернення до глибинних народних джерел мудрості, творчості й краси у світобутті стародавніх слов'ян не було лише простим етнографізмом. У кожному живому паросткові містерійного духу предків вбачалася знаменна символіка життєстійкості слов'ян.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! Світлана МАЄВСЬКА