Презентація "«Парадокс як специфічна форма художнього мислення у драматургії Бернарда Шоу »

«Парадокс як специфічна форма художнього мислення у драматургії Бернарда Шоу »

Бернард Шоу – реформатор світової літератури межі XIX – XX ст., творець «інтелектуального театру»

Актуальність теми – показ неординарності творчості та парадоксальності творів Б. Шоу Предметом дослідження є вивчення та узагальнення парадоксу у драматургії Б. Шоу Мета наукового дослідження полягає у вивченні парадоксу як одного з прийомів дотепності.

Відповідно до об’єкта та предмета дослідження поставлено такі завдання:• проаналізувати творчість Б. Шоу як реформатора світової літератури межі XIX-XX століття;• визначити сутність парадоксу;• дослідити вживання парадоксу на прикладах творів Б. Шоу.

Новаторство Б. Шоу в царині театру:1. Персонаж2. Театр як засіб виховання свідомості людей3. Парадокс - основний засіб постановки проблеми в п’єсах автора4. Проблема жанру - змішування комедії і трагедії. 5. Втручання автора в дію6. Театр і політика.

Специфіка парадоксального мислення. Парадокс– це думка, що розходиться із загальноприйнятою, а іноді навіть суперечить здоровому глузду. Але у Шоу це протиріччя часто є тільки удаваним. Парадокс у Б. Шоу – засіб оголення протиріч життя, знаряддя соціальної критики. Він є улюбленою формою мови письменника. У п’єсах Б. Шоу парадокси діляться на: соціальний; моральний; сатиричний; гумористичний. Кожен із них має свою специфіку.

Комедія «Пігмаліон» - парадоксальне висвітлення проблеми багатства та реалізації духовного інтелектуального потенціалу особистості. Жанр соціальної п’єси-дискусії надає характеру пристрасної полеміки висловлюванням і вчинкам персонажів «Пігмаліона»Театр Б. Шоу – інтелектуальний, він мусить привчати людей мислити,тому драматичний конфлікт «Пігмаліона» свідомо завершено відкритим фіналом.

«Дім, де розбиваються серця» як соціально-філософська трагікомедія буржуазно-капіталістичного суспільства. У драмі – дискусії драматург звертається до символіки, філософської алегорії, фантастики, політичного гротеску. П’єса пронизана символікою, що допомагає глибше зрозуміти зміст, вкладений автором в образі. «Дім, де розбиваються серця» – це не лише назва п’єси, а вся культурна і зманіжена передвоєнна Європа.

«Візочок з яблуками» як гостра, сатирична, пародійна дискусія в державних інститутах влади. У центрі п’єси – дискусія про політичну владу, демократії і парламентаризм та хто ж насправді керує країною. Б. Шоу широко використовує в цій п’єсі прийоми гротеску та парадокса. Драматичний конфлікт виявляється в Б. Шоу гострим зіткненням фальшивих уявлень про життя, вигаданих ідеалів, створених суспільством для приховування правди, із справжнім розумінням життя. Обговоренню підлягало все – проблеми, характери та вчинки дійових осіб. Б. Брехт високо оцінив пізню драматургію Б. Шоу і назвав англійського драматурга «творцем інтелектуального театру XX століття».

ВИСНОВКИТворчість Б. Шоу відкриває нову сторінку в літературі ХХ століття. Основною зброєю своєї боротьби з соціальною несправедливістю Б. Шоу обирав сміх. Парадокс є одним з істотних атрибутів ораторського мистецтва,дійовим прийомом полеміки, сатири, пародії. Парадокси служать серйозній меті: вони щохвилини примушують думку читача працювати, викликають почуття сумніву і недовіри до усього банального, загальноприйнятого, дотепно викривають стереотипи мислення і соціального життя, провокують читача до полеміки. Б. Шоу без сумніву вважається майстером створення парадоксів.

Інтелектуальна драма Бернарда Шоу збагатила світовий реалістичний театр ХХ ст. глибиною соціально-філософської проблематики, гуманістичним пафосом. Бернард Шоу як соціальний реформатор вважає, що реформу кожен повинен починати з себе. Парадоксальність, гуманізм, оптимізм, особливий конфлікт ідеологій, дискусії між героями – все це присутнє в творах Б. Шоу. Твори не дають читачеві правильних відповідей, але допомагають ставити правильні запитання, що і дало змогу назвати Б. Шоу творцем «інтелектуального театру»

Дякую за увагу!!!