Презентація "Павло Тичина"

ПІДГОТУВАЛА учениця 4-А класу. Лубенської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 ГЕРАЩЕНКО ПОЛІНА2020 Павло ТИЧИНА Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч

Ранні роки. Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походив зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). В цій хаті народився поет

Батько Павла, Григорій Тимофійович Тичина (1850 —1906), був сільським дяком і одночасно вчителем у «школі грамоти». Мати Марія Василівна Тичина (уроджена Савицька; 1861 —1915) була на 11 років молодша від батька поета. Сім'я була багатодітна, жили впроголодь, зате гарно співали. Змалку Павло виявив хист до музики, малювання і віршування. Марія Василівна. Григорій Тимофійович

Ранні роки. Початкову освіту хлопчик здобув у сільській школі. Від своїх однокласників він відрізнявся музичними та вокальними здібностями, а любов до музики і художнього слова прищепила Павлусеві його учителька – Серафима Миколаївна Морачевська. Оцінивши чудовий голос і слух хлопця, вона порадила батькам віддати Павла в один із монастирських хорів Чернігова.

1900 року 9-річний Тичина, повторно й успішно пройшовши проби голосу, став співаком архієрейського хору при Єлецькому монастирі. Одночасно він навчався в Чернігівському духовному училищі. Регент хору виділяв Павла з-поміж інших хлопчиків-співаків, доручав йому навчати нотній грамоті новачків. У такий спосіб Тичина навчав нот свого брата Євгена, а також майбутнього хорового диригента Григорія Верьовку . Павло Тичина, 1901 рік

1907 року Павло закінчив училище. Також отримав музичне виховання: грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та інших. Після цього, у 1907–1913 роках, продовжив освіту в Чернігівській духовній семінарії. У старших класах він пройшов ґрунтовну художню школу у викладача малювання Михайла Жука. У 1913–1917 роках Павло Тичина навчався на економічному факультеті Київського комерційного інституту, але не закінчив його через початок революції. Тичина в юнацькі роки

У 1918 році вийшла друком перша поетична збірка «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ». «Душа моя сонця мріяла», – казав Тичина, і цей образ як наскрізний у творах поета є ключем для розуміння самобутності його стилю. Творчість

Ось так презентує себе молодий поет, залюблений у свою сонцесяйну Україну. Блакить мою душу обвіяла,Душа моя сонця намріяла,Душа причастилася кротості трав - Добридень я світу сказав!Струмок серед гаю як стрічечка,На квітці метелик мов свічечка. Хвилюють, маюють, квітують поля - Добридень тобі, Україно моя! Блакить мою душу обвіяла!

З-під пера поета виходять збірки: 1920 р. – «Плуг», «Замість сонетів і октав», 1921 р. – «В космічному оркестрі» , 1923 р. – «Сковорода. Уривки з симфонії», 1924 р. – «Вітер з України», з посвятою М. Хвильовому, які закріпили за письменником славу одного з найвизначніших українських поетів ХХ ст.

Не бував ти у наших краях! Там же небо — блакитні простори.,. Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш. Серце б'ється і б'ється в грудях... Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся! Чув про степ, що ген-ген простягнувся? — Єсть там люди — й зросли у степах, — Що не люблять, не вміють ридати. Що не можуть без пісні і нивки зорати! Тебе ж завжди я бачу в сльозах... — Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях!

У літературному доробку Павла Тичини є чудові вірші адресовані дітям: «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків» та багато іншіх. Поет успішно виступив і у ролі казкаря. Написані ним казки «Івасик-Телесик», «Кожум'яка», «Дударик», «Як дуб із Вітровієм бився», «Дума про трьох вітрів» досі залишаються улюбленими книжками української дітвори. Ці твори для дітей друкувалися в багатьох збірниках, а також виходили окремими книжками.

Гаї шумлять…Гаï шумлять. Я слухаю. Хмарки біжать. Милуюся. Милуюся-дивуюся,Чого душі моїйтак весело. Гей, дзвін гуде. Iздалеку. Думки пряде. Над нивами. Над нивами-приливами,Купаючи мене,мов ластiвку. Я йду, іду. Зворушений. Когось все жду. Співаючи. Співаючи-кохаючи. Під тихий шепіт травголублячий. Щось мріє гай. Над річкою. Ген неба край. Як золото. Мов золото поколото,Горить-тремтить ріка,як музика.

За життя Тичина працював у редакціях газет і журналів, у статистичному бюро, помічником хормейстера у театрі Миколи Садовського, завідувачем літературної частини Першого державного драматичного театру УРСР. Із часом став доктором філологічних наук, академіком Академії Наук УРСР, головою інституту літератури Академії Наук України, міністром освіти України, головою Верховної Ради УРСР. Завдяки його діяльності фактично на кілька десятиліть було припинено русифікацію України.

Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади. Павло Тичина, перекладач Хачатуряна Абовяна, біля портрета класика вірменської літератури. Збереглися переклади Павла Тичини на українську мову з сорока мов світу.

Останні роки свого життя Павло Григорович прожив у КиєвіКиївський музей-квартира Павла Тичини. Одна з останніх світлин поета

Пам’ять українців про митця. Павло Григорович Тичина помер 16 вересня 1967 року і був похований на Байковому кладовищі в м. Києві. Надгробок над його могилою був зроблений відомим українським скульптором В. Бородаєм за проектом архітектора О. Ігнатенко. Творча спадщина Павла Григоровича Тичини, талановитого поета, ученого-літературознавця, публіциста, перекладача, як і раніше, не залишає байдужими численних шанувальників, а ліричні вірші поета, пронизані тонким почуттям прекрасного, назавжди увійшли в скарбницю світової літератури.

Дякую за увагу!