.«Педагогіка партнерства» є одним із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу Робота з учнями будується на використанні у викладанні нових підходів, які переносять акцент не на накопичення знань, а на формування технологій розумової праці учнів. Одним з методів які сприяють розвитку партнерських відносин є розвиток критичного мислення в учнів. Відмінністю уроків розвитку критичного мислення учнів є те, що навчальний процес здійснюється шляхом інтерактивної взаємодії між ними. Презентація містить приклади використання таких технологій на уроках біології та в позааудиторній роботі.
Педагогіка партнерства – чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків, вчителів), яка: – організовується на принципах добровільності й спільних інтересів; – ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись визначених норм (права та обов’язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін; – передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за їх результати. 2
«Якщо учитель став другом дитини, Якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, в серці дитини ніколи не з’явиться зло» В. Сухомлинський До реалізації ідей педагогіки партнерства ведуть два шляхи. По-перше, шлях, який можна назвати «романтичним» – «віддавши серце дітям». Учитель наближується до дитини за рахунок великої любові і поваги до неї, «схиляється до її рівня». Слідом за В. Сухомлинським цей шлях пропонував і відомий грузинський педагог Ш. Амонашвілі. На жаль, не всі педагоги готові до такого стилю стосунків, і далеко не всі діти повірять у свою «рівність» з учителем. 3
«Якщо учитель став другом дитини, Якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, в серці дитини ніколи не з’явиться зло» В. Сухомлинський По-друге, – це шлях розподілу функцій вчителя та учня і організація їх співпраці. У функції вчителя входить ретельно підготувати вдома для дитини навчальне завдання (задачу), продумати в деталях хід його вирішення різними групами учнів тощо. Функція учня – на добровільних засадах прийняти запропоновану вчителем задачу як свою і самостійно її вирішувати. 4
В умовах партнерського навчання кожен учень може: розвинути здібності критичного мислення й незалежного висловлювання; поповнити знання у сферах, які цікаві учневі й розкривають перед ним нові горизонти пізнання; розвивати спроможність приймати самостійні рішення; оволодівати необхідними навичками з базових та профільних предметів; навчитись радіти навчанню й поважати освіту; розвивати свій емоційний інтелект та самосвідомість; отримати необхідну індивідуальну підтримку; зберегти і зміцнити моральне, фізичне і психічне здоров’я 5
Розвиток критичного мислення навчальний процес здійснюється шляхом інтерактивної взаємодії між усіма учасниками . Між ними відбувається не тільки діалог, а й полілог, коли кожний може взяти участь в обговорені, послухати думку іншого, спробувати довести власні міркування і бути почутим. 6
Найгірший ворог для учнів – сам педагог. Під час уроку вчитель нерідко поспішає і відповідає на поставлені питання самий, економлячи час – допомагає учневі знайти відповідь. Це тільки шкодить дитині. Свого часу Авраам Лінкольн зауважив, що неможливо допомогти людині, роблячи за неї те, що вона повинна і може зробити сама 10
Сучасні тенденції розвитку освіти в світі гуманістичній спрямованості освіти (її індивідуалізація, врахування можливостей кожної конкретної людини, сприяння її самореалізації та розвитку); діалогічність навчання; затребуваність нових професійних орієнтирів у роботі учителя (не фахівця в предметній області, а професіонала, який вміє працювати з процесами утворення і розвитку, організовувати навчальну роботу з вирішення творчих завдань, проявлення ініціативи, самостійності). 16
Нові ролі педагога роль фасилітатора (від англ. facilitate – полегшувати, сприяти), той, хто підтримує дитину в її навчальній діяльності через педагогічну взаємодію, допомагає, надихає; роль тьютора (від англ. tutor — учитель), той, хто індивідуально працює з інтересом дитини – виявляє освітні запити, проектує освітню діяльність, організує рефлексію, проектує наступні кроки в освіті 17
Завдання соціально-педагогічного партнерства встановлення партнерських відносин з сім'ями учнів; визначення ціннісних орієнтирів спільної діяльності та шляхів їх досягнення; залучення батьків до організації навчально-виховного процесу та управління життєдіяльністю школи; науково-методичний та інформаційний супровід психолого-педагогічного навчання батьків з метою підвищення їхньої компетентності; проведення діагностичних досліджень з метою визначення освітніх запитів й задоволення освітніх потреб батьків та учнів. 19
Показниками готовності батьків до взаємодії є: позитивне ставлення до педагогічного колективу та своєї участі в життєдіяльності школи; бажання відвідувати обов'язкові заходи для батьків; зацікавленість у справах дітей, класу, школи; здатність здійснювати конструктивне спілкування і взаємодію з педагогами і адміністрацією школи; бачення свого місця і ролі у взаємодії зі школою. 20
На що треба звернути увагу педагогу, впроваджуючи принципи педагогіки партнерства у свою практичну діяльність? 1. Шкільне освітнє середовище – це простір дитинства, який будується на засадах: рівності, діалогізму, співрозвитку, прийняття. 2. Переосмислення ролі вчителя вимагає від нього оновлення професійного мислення і відповідних цілеспрямованих дій: постійний аналіз власної педагогічної діяльності; орієнтацію на самоосвіту; відстеження результативності своєї роботи через систему моніторингу та самомоніторингу. 21
На що треба звернути увагу педагогу, впроваджуючи принципи педагогіки партнерства у свою практичну діяльність? 3. Школа має ініціювати нове, ґрунтовне залучення родини у побудові освітньої траєкторії дитини; учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями й прагненнями, є добровільними та зацікавленими прибічниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. 22