Презентація "перша Січ. Дмитро Вишневецький"

Запорізька Січ – це центральне укріплене поселення козаків, де перебувало також військове й адміністративне управління.

Причини появи Запорозьких Січей: 1) необхідність оборони українських земель від нападів татар; 2)прагнення відстояти козацькі території від захоплення магнатами й шляхтою.

Назва «Січ» походить від слова «сікти», «рубати» і використовувалася спочатку для позначення оборонного укріплення з дерева і хмизу. Пізніше Січ перетворилася на місто – фортецю. Її розташовували на річковому острові, щоб було важко дістатися її ворогам. Природні укріплення підсилювалися 10 – 13 – метровим валом і ровом. Вал зміцнювався частоколом із баштами, де містилися бійниці.

Перша з відомих Запорозьких Січей існувала у 1553-1557 рр. на острові Мала Хортиця; зведена відомим українським князем Дмитром Вишневецьким .

Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця (нині на території міста Запоріжжя). Вона була зведена 1556 р. українським православним князем Дмитром Вишневецьким і слугувала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра. Звідси протягом 1556 р. було організовано численні походи запорожців у володіння кримського хана й на турецькі фортеці. Одначе восени 1557 р. запорозьку фортецю зруйнували кримські татари. Від 60-х рр. XVI ст. по 1593 р. Запорозька Січ розташовувалася на острові Томаківка, у 1593-1638 рр. - на острові Базавлук, у 1638-1652 рр. - на Микитиному Розі, у 1652-1709 рр. - на річці Чортомлик, у 1709-1711 і 1730-1734 рр. - на річці Кам'янка, у 1711-1728 рр. - в Олешках, у 1734-1775 рр. - на річці Підпільна (Нова Січ). Відомо вісім дніпровських січей.

Дмитро Вишневецький (1516-1563) походив із давнього українського князівського роду. Народився в м. Вишневці на Волині. Вперше згадується в джерелах під 1545 р. Замолоду покинув батьківський дім задля лицарської слави. Рано виявив неабиякий хист полководця: вже 1550 р. король Сигізмунд-Август призначив його старостою черкаським і канівським. Потім він отримав посаду прикордонного стражника на Хортиці. Там, на Малій Хортиці, за його ініціативою запорожці збудували фортецю, яка стала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра. Протягом 1556 р. організував численні походи запорожців у володіння кримського хана і на турецькі фортеці. Згодом був запрошений до Москви і як московський воєвода здійснював походи на татар. Останній похід Дмитра Вишневецького розпочався влітку 1563 р. Із загонами козаків князь рушив до Молдавії. Там потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам, які стратили його у Стамбулі. Народна пам'ять береже про князя-звитяжця численні легенди, перекази, пісні, у яких він діяв під іменем Байди.

Про обставини смерті Вишневецького залишилися свідчення і на чужих землях: «Його… скинули з вежі на гаки, вмуровані в стіни біля морської затоки дорогою з Константинополя до Галати. Зачепившись ребром за гак, жив у такому стані три дні, поки турки не вбили його з лука». За легендою, султан Сулейман І, вражений його винятковою мужністю, запропонував українському князеві свою милість, якщо той зречеться християнської віри й перейде в мусульманство. Але Вишневецький ладен був краще загинути, ніж зрадити свою віру.

Уривок із народної пісні про Байду Ой крикнув цар на свої гайдуки: «Візьміть Байду добре в руки, Візьміть Байду і зв’яжіте, На гак ребром зачепіте!» Ой висить Байда та й не день, не два, Не одну нічку та й не годиночку; Ой висить Байда та й гадає, Та на свого джуру споглядає, Та на свого джуру молодого І на свого коня вороного: «Ой джуро ж мій молодесенький, Подай мені лучок та тугесенький, Подай мені тугий лучок І стрілочок цілий пучок!

Дмитро Вишневецький Пам’ятник Д.Вишневецькому на Хортиці