З досвіду роботи " компетентнісна спрямованість уроків історії в умовах реформування школи"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Бердянський державний педагогічний університет

 

 

 

ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

 

На тему:

 

 

«РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

 

 

 

 

                      Проценко Поліна Іванівна

(вчитель історії та основ правознавства)

загальноосвітня школа 1-2 ступенів №13

           16.04-16.05.2018

 

 

 

 

 

 

 

Бердянськ – 2018

ЗМІСТ

1. Вступ.

2. Опис досвіду роботи, його складові:

•  2.1 Актуальність і перспективність досвіду
•  2.2 Теоретичне обґрунтування проблеми
•  2.3 Характеристика умов у яких формується досвід
•  2.4 Об’єкт, предмет, мета
•  2.5 Науково-педагогічна ідея досвіду
•  2.6 Сутність досвіду, його технологія
•  2.7 Практична значущість досвіду, результативність
•  2.8 Перспектива подальшої роботи
•  3. Методичні додатки

4. Список використаної літератури

У міжатестаційний період я працюю над такою педагогічною проблемою, як: «Компетентнісна спрямованість уроків історії в умовах реформування школи".

В процесі своєї роботи я дійшла простого висновку: мозок людини не може надовго запам'ятати те, чого не розуміє. От і виникає потреба проводити урок так, щоб діти з різними розумовими здібностями опанували новий матеріал. Як саме?   

Не кожна дитина нормально сприймає  навчальний матеріал під час звичайного уроку. Учні різні за темпераментом, деякі можуть сприймати інформацію лише в невимушеній обстановці.

Для того, щоб бути сучасним, цікавим, успішним та, звичайно, потрібним вчителем, ми мусимо постійно розвиватися, удосконалюватися, а, отже, самоосвіта, курси підвищення кваліфікації, семінари, конференції повинні бути обов'язковою складовою педагогічної діяльності. Не є таємницею, що успіх будь-якої країни залежить від стану освіти в ній.

 Моє педагогічне кредо: «Дай чоловікові рибу, то нагодуєш його на день, навчи його ловити рибу, то нагодуєш його на все життя».

 Актуальність  теми обумовлена сучасними тенденціями в освіті. Сьогодні школа повинна забезпечити формування і розвиток  інтелектуальної, творчої і ініціативної особистості, здатної жити в  принципово нових  умовах, реалізувати себе  у житті, бути  успішною і сприяти  розвитку  суспільства. Школа повинна  не лише дати учням певний обсяг знань і вмінь, але й сформувати людину, здатну  творчо мислити, приймати рішення, мати свою  позицію, брати  на себе відповідальність, адаптуватися до умов життя, здатну до мобільності, швидкої зміни соціальних ролей, тобто бути людиною компетентною.

2.1 Актуальність  педагогічної проблеми полягає в тому, що  у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження таких технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльністний підхід до навчання і дають суспільству людей,які здатні приймати нестандартні рішення, вміють об’єктивно та творчо  мислити.

2.2 Головною метою своєї педагогічної діяльності вважаю наступні аспекти:

1) навчити учнів знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних потреб;

2) використовувати набутий досвід та результати навчання у своєму житті.

Вчитель повинен пам'ятати «золоте правило»: «Дитина чує – засвоює близько 8% навчального матеріалу, дитина бачить – засвоює близько 13-15%, чує і бачить – 53%, а коли дитина пробує – засвоює 94% навчального матеріалу». Тому необхідно використовувати такі методи навчання, які дають можливість дітям якнайбільше запам’ятати та зрозуміти .

Використовуючи інноваційні технології навчання, переконалася, що новітні технології навчання передбачають не просто отримання знань, а творче відношення до них, сприяють формуванню і вихованню освіченого, творчого, історично-свідомого школяра. 

Історична свідомість є найбільшою життєтворчою основою будь-якого суспільства, а також – складовою масової суспільної свідомості. Її формування – фундаментальна та взаємопов’язана мета історичної освіти. Від її досягнення залежить формування у  школярів та молоді ціннісних орієнтацій, виховання громадянськості та патріотизму, уміння самостійно добувати інформацію, оцінювати минуле та розуміти сучасне. Тому, викладаючи курс  історії, я передбачаю визначення таких суттєвих складових історичної свідомості особистості, як

- знання основного змісту цілісного історичного процесу (його диктує чинна редакція навчальних програм із вітчизняної та всесвітньої історії);

- самовідчуття причетності до історії свого народу;

- закріплення позитивного історичного досвіду в нормах поведінки, критеріях моральної самооцінки, ціннісних орієнтаціях та ідеалах.

- розвиток духовності та культури (людина - культура).

2.3 Зміст кожної з наскрізних ліній складають такі структурні елементи шкільного історичного знання, наявність яких є безумовною в контексті кожного уроку:

- історичні факти (насамперед головні – у вигляді подій, явищ, процесів);

- історичні зв’язки між ними (локальні або просторові, хронологічні або часові, причинно-наслідкові);

- історичні категорії (історичного часу, історичного простору, історичного руху), головні поняття (окремі, загальні, наскрізні) та терміни;

- тенденції історичного розвитку (найзагальнішого напряму розвитку історії людства у добу, що вивчається).

На мою думку, методичними умовами формування історичної свідомості  є такі компоненти :

- відповідна побудова (структура) уроку;

- організація навчального процесу як дослідження учнями навчального матеріалу теми;

- розробка спеціальної системи запитань і завдань, розв’язання яких  вимагає певних мисленнєвих операцій – аналізу, синтезу, оцінки;

- стимулювання власних суджень і оцінок учнів.Створюючи в пізнавальній діяльності учнів ситуації успіху та відчуття правильності виконання задачі, що досягається наявністю відповідної мотивації, певним рівнем емоціонального збудження я будую свої уроки так , щоб в учнів був стійкий інтерес до предмету та процесу пізнання, навчальна активність, бажання творити і пізнавати.

Завжди бачу  в учнях особистості, шаную їхні думки, почуття, право на свободу вибору, визначаю їхню неповторність, право на співтворчість.

2.4 Метою освіти є: розвиток в учнів самостійності та здатності до самоорганізації; вміння відстоювати свої права, формування високого рівня правової культури; готовність до співпраці, розвиток толерантного відношення до чужої думки; вміння вести діалог, знаходити змістовні компроміси. Тому, об’єктом дослідження я вважаю навчально-виховний процес на уроках історії, а предметом дослідження – формування мовленнєвої компетентності через інформаційну та комунікативну компетенції. Мета  досвіду —  за допомогою впровадження інноваційних методів сформувати і пробудити на­ціональну, історичну свідомість ди­тини, виховати людину, яка вміє са­мостійно мислити, людину, яка зможе зробити свій внесок у розви­ток суспільства і держави та буде озброєна необхідними для цього знаннями, вміннями. Проблема спілкування, діалогу має велику теоретичну і практичну значущість в формуванні особистості дитини. Нові технології і підходи розвивають мовленнєву комунікацію. Спілкування, в свою чергу, можна назвати двигуном життя, без якого людина просто не зможе жити.

Завдання:

1. Охарактеризувати сутність історичної свідомості та інноваційних технологій навчання;

2. Показати на основі власного досвіду практичне досягнення мети;

3. Довести , що використання інноваційних технологій навчання  сприяють об’єктивному формуванню історичної свідомості учнів на уроках.

2.5 Компетентнісний підхід дає змогу не тільки засвоїти окремі один від одного знання та вміння, а й оволодіти ними в комплексі. У зв’язку з цим змінюється система методів навчання. Дослідження суті комунікативної компетенції знайшли своє відображення в працях сучасних дидактів, психологів, а саме А.В.Хутірського, О.Є.Лебедєва, Д.А.Іванова, Т.В.Іванової, І.О.Колеснікової. Питання педагогічного спілкування і комунікації вивчали В.С.Кукушкін, М.С.Байматова. Діалогове спілкування на уроках вивчається в роботах П.О.Баранова, М.П.Вороніної, Є.Захарченко. Педагогічні умови комунікативної компетенції виявляли В.В.Гузеєв, Є.В.Прозорова. Проблеми комунікативної культури вивчав О.В.Мудрик. 

Мета компетентностей – допомогти дитині адаптуватися в соціальному світі. Цього можна досягти при використанні нових інноваційних технологій, які спрямовані на розвиток розумової діяльності, де вчитель виступає як вчитель-сценарист, режисер, партнер. Ключові компетенції формуються лише за власним досвідом, тому освітню діяльність треба будувати таким чином, коли дитина опиняється в ситуації, спрямованій на її становлення, пізнавальна активність формує в учня  особисті знання. Нова парадигма сучасної освіти знайшла свою значущість в ідеях компетентнісного підходу, в якому значне місце відводиться соціалізуючій функції освіти. Це обумовлено тим, що головним аспектом в педагогічній діяльності стають духовно-моральні взаємовідносини учителя і учня, які можуть бути реалізовані тільки в процесі ефективного спілкування. Розкриття особистості учня і педагога в навчальному процесі, створити доброзичливе середовище, виховати потребу в освіті і духовному збагаченні не можна без спілкування учасників навчального процесу.  

Виходячи з цього, я сформувала для себе основну ідею: процес активізації навчально-пізнавальної діяльності на уроках історії, права, етики є основою у формуванні ключових компетентностей учнів. У технологічному розумінні пізнавальна активність забезпечується за рахунок:

– упровадження ефективних педагогічних технологій;

– постійним використанням міжпредметних зв’язків, збільшуючи науковий рівень освіти;

– використання інформаційно-комунікативних технологій;

– організація процесу особистісного осмислення історичного досвіду.

Компетентність, як  нам відомо, базується  на предметних  знаннях та вміннях, але  стосується  життєвих умінь людини, необхідних  будь-кому. А кожному в житті  для досягнення успіху  треба вміти займатися самоосвітою, працювати з документами, критично оцінювати інформацію, співпрацювати в колективі, вміти братися за справу, вміти домовлятися.

 

2.6 Як я впроваджую ці складові на своїх уроках.

Упровадження ефективних педагогічних технологій – є однією з умов формування ключових компетентностей. Інтерактивні технології дають змогу учням навчитися на власному досвіді, обмінятися ним з іншими, використовувати соціальне моделювання в атмосфері співпраці, поваги, вільного вибору особистого рішення.

Одним із пріоритетів інноваційного  навчання є групова та індивідуальна форми навчання. Саме тут я бачу поле для власної творчої імпровізації, до взаємодії з учнями. Довіра, повага, спілкування, стимуляція почуття гідності, здатності відповідати за себе – все це є головними факторами групової ті індивідуальної форм роботи.

Наприклад, при вивченні нової теми у 8 класі з історії України «Українська  Гетьманська  Держава» я застосовую метод «Ажурної пилки». На попередньому уроці учні одержують випереджальні завдання за групами (утворюючі так звані «домашні групи»):

1.Охарактеризувати діяльність Хмельницького у розбудові Гетьманщини;

2.Визначити  вищі органи влади Української Держави в середині  17 ст.;

3'ясувати політичний, адміністративно-територіальний устрій Української Гетьманської Держави.

Після актуалізаційного моменту діти 5 хвилин працюють у «домашніх групах», де обговорюють домашнє завдання, діляться одержаною інформацією. Надалі складається «Експертна група», до якої входить один учень з «домашніх груп», там вони обмінюються своїми знаннями із зазначених питань. Потім повертаються до своїх групп, де систематизують отриманий матеріал і демонструють результати своєї роботи. Так, кожна з груп отримає знання із всіх зазначених питань уроку.

За допомогою методу «Ланцюжок» учні 7 класу з теми «Київська Русь за часів роздробленості. Утворення Галицько-Волинське князівства »   називають основні дати і події з вивченої теми, що систематизує і формує розуміння історичної послідовності подій у  учнів, наприклад:

1097р.– перша згадка назви «Україна»;

1125-1132 рр.– Мстислав Великий - останній київський князь;

1199р. – виникнення Галицько-Волинського князівства;

1170-1205рр.– правління Романа Мстиславовича;

 1205-1238рр.– період «великої смути».

При вивченні  теми  з учнями  7 класу  «Візантійська імперія» було застосовано метод «Шапка питань». Учні на листочках записують по два питання, листочки перемішуються в спеціальній шапці і кожен  має відповісти на питання, яке йому дісталося, наприклад:

1. Назвіть ремесла , які були розвинені у Візантії  (відповідь: гірська справа, виробництво зброї, сільськогосподарських знарядь, шовку, папірусу, скла).

2. Назвіть  одну з найбільш відомих архітектурних пам’яток  Візантії (собор Святої Софії).

3. Де відбулося протистояння партії зелених із синіми?  Чим закінчилося це протистояння? (Під час циркової вистави зелені підняли повстання проти синіх – прихильників Юстиніана. Повстання, що отримало назву «Ніка», було жорстоко придушене).

4. Що вважають найбільшим здобутком Юстиніана? (складання збірки законів).

5. Чому територія Візантії скорочувалася? (через постійні напади кочовиків).

Використання міжпредметних зв’язків. Формування мовленнєвої, інформаційно-комунікативної компетентностей неможливе без використання літературних творів у вигляді епіграфів, складання словесного портрета історичного діяча тощо. Епіграфом до уроку «Давній Рим та життя його мешканців» (всесвітня історія, 6кл.) написала учениця Воцко О.: «О, Вечный город, Рим-краса, Ты – гордость итальянского лица, Твой Форум, о семи холмов простор – великой славы мир и дом. Твой Колизей и Пантеон и арки триумфальной звон дорога меж прошедшим днём и будущим, где ты рождён».

Впроваджуючи інтерактивні  методи  навчання „Мозковий штурм, „Мікрофон, „Робота в групах,  формую у дітей  уміння  точно, повно,  емоційно  висловлювати  судження про прочитане,  робити  висновки,  підтримую бажання читати і пізнавати нове , створюю умови для  активної  участі дітей у навчанні,  розвиваю  читацькі інтереси,  використовуючи такі види  мовленнєвої  діяльності, як  аудіювання, діалогічне та  монологічне  мовлення, читання  вголос і  мовчки,

приділяю велику  увагу  культурі усного та  писемного  мовлення, тобто розвиваю мовленнєві  здібності  учнів. Важлива роль у цьому плані відводиться читанню  –одному із важливих засобів формування особистості. Це робота з підручником, різного роду документальними джерелами, до яких відноситься і народна казка.

Приклад 1. Створення стимулюючих умов. Робота з казкою.

Чудодійним методом розвитку здатності до словесної творчості учнів є казка. Казки сприяють розвитку в дітей творчої уяви, логічного та образного мислення.

 Як історичні події відображені в усній народній творчості? Порівняйте події історичного документу з казкою «Про Микиту Кожум'яку» за планом:

1.     Як відображено набіги печенігів на Русь в казці?
2.     Якими рисами наділено Микиту Кожум’яку?
3.     Кого давньоруський народ мав на увазі в образі Микити?
4.     Який заклик цієї казки? (7-й кл., історія України. Тема уроку: «Внутрішня і зовнішня політика князя Володимира»).

Казка – це духовне багатство народної культури, пізнаючи яке, учні пізнають серцем життя народу.

 На уроках з цієї теми можна використовувати й інші завдання для мовленнєвого розвитку.

Приклад 2.:Внесок князя Володимира в розвиток Русі можна визначити низкою дієслів, а щоб картина була повнішою, доповніть їх іменниками та прикметниками:

Князь Володимир: завершив………, підкорив……,переміг……, побудував……, заснував……, впорядкував……, прийняв…, укріпив……, карбував…….

Приклад 3. Вставте пропущені слова в речення: «Влітку … року князь … «охрестити Русь», тобто оголосив християнство державною релігією Київської Русі. Визначте причини, що призвели до цього.

Мовленнєвий розвиток  учнів є головним інструментом, за допомогою якого вони встановлюють контакт із довкіллям, іде соціалізація дитини. Цьому допомагає робота з картинами, малюнками, слайдами.

Приклад 4. Ефективною є методика сприймання зображеного на картині різними органами чуттів. Послідовність вправ за цією методикою може бути такою:

– Виокремлення об’єктів, зображених на картині.

– Установлення різного рівня залежностей між об’єктами.

 Уважно роздивіться картину художника В.Шаталіна «Оборона Києва в 1240р.»:

 1. Що відображено на картині?

2. Опишіть картину, використовуючи слова: зліва, справа, на передньому плані, на задньому плані.

3. Що на картині свідчить про:

а) жорсткий опір киян загарбникам?

б) Про перевагу сил монголів над киянами?

4. Яке спорудження було останнім притулком захисників? Ким і коли було його споруджено?

5. Чому монголам вдалось оволодіти Києвом?

 (7 кл., історія України. Тема: «Вторгнення хана  Батия на українські землі. Утворення Золотої Орди»).

– Уявлення об’єктів через сприймання їх різними аналізаторами.

«Уявіть, що наша картина незвичайна, і до неї додаються спеціальні навушники (або рукавички), через які можна почути всі звуки (або доторкнутись до будь-чого) на картині. Тож «послухайте» уважно і скажіть, що ви почули (або відчули)?»

Останній етап можна використати як самостійний, запропонувавши дітям зосередитись на окремих об’єктах картини, придумати уявні варіанти «почутих» звуків і слів (аналогічно ароматів, відчуттів тощо), імітувати їх, придумати діалоги від імені персонажів. Виконання цих творчих завдань забезпечить високий рівень інтелектуальної, емоційної, мовленнєвої активності, дасть змогу підтримувати протягом усього заняття інтерес дітей до процесу сприймання і, що важливо, бажання розповісти про свої враження.

Мовленнєва компетентність є однією з провідних базисних характеристик особистості. А своєчасний і якісний розвиток правильного мовлення – важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку учня. Тому в 5-му класі часто проводжу уроки вивчення нового матеріалу, як уроки-подорожі, уроки - екскурсії до віртуального музею, коли діти стають екскурсоводами і виступають з захистом своїх проектів.

Приклад 5. Умови успішного розвитку мовленнєвих здібностей

 В 6-му класі при вивченні нового матеріалу використовую уроки-конференції. Прикладом може бути урок «Місто Рим та життя його мешканців».

 В конференції приймають участь вчені: історик, археолог, етнограф, а також психолог, журналіст. Учні класу не просто слухачі, вони – журналісти бердянських ЗМІ, підготували запитання до «науковців».

1. «Я – кореспондент газети «Південна зоря». Найкрасивішими місцями в нашому місті є проспект Леніна та Приморська площа. Чи були такі місця в Давньому Римі, розкажіть» (Слухаємо доповідь історика про римський Форум та тріумфальні арки, показуючи слайди на мультимедійній дошці).

2. «Я – журналіст газети «Бердянські відомості». В давнину люди сповідували язичництво. Назвіть священні місця Риму. (Слухаємо про римських богів Юпітера, Януса, Весту, про храм «всіх богів» Пантеон).

3. «Я – представник телестудії «Містечко». Влітку в нашому місті проходять чудові фестивалі, які стали улюбленими святами і бердянців, і гостей міста. Назвіть улюблені розваги римлян». (Доповідь журналіста про бої гладіаторів в Колізеї).

4. Питання кореспондента дитячої газети «Дзендзик»: « Ми вважаємо необхідністю мати в домі туалет, гарячу і холодну воду. Чи був благоустрій в помешканнях римлян?» (Про знаменні римські терми, акведуки розповідає археолог).

5. Оператора Бердянського телебачення цікавить питання: «Чим відрізнялось життя багатих римлян від життя бідноти?» (Доповідає етнограф).

6. А журналіст «Бердянська ділового» запитує психолога: «В сучасній Україні питаннями виховання та навчання опікуються сім'я та школа. Як в Римі навчали та виховували дітей?»

Для того, щоб учні краще запам’ятали та правильно називали визначні місця Риму пишемо історичний диктант: Допишіть слова в реченнях: «Країна Італія розташована на півострові …. Місто Рим стоїть на річці ….В центрі міста розташована площа ….На початку вулиць стояли…….З гір тягнулись водопроводи - ….По водопроводах йшла вода до лазень - ….Близько від Марсового поля знаходився храм всіх богів - ….Самою великою спорудою був ….».

 На початку уроку перед учнями було поставлено проблемне питання: «Порівняйте місто Рим часів республіки з містом Римом часів імперії. Які зміни сталися і чому?» Для перевірки використовую метод – «Пресс». (Припущена відповідь: «Я вважаю, що Рим за часів імперії був більш населеним, красивішим, тому що, по-перше, в роки імперії було багато війн; по-друге, імператори – переможці хотіли залишити пам'ять про свої перемоги і будували в Римі тріумфальні арки, пам’ятники, колони; по-третє, місто Рим був центром розваг, тут відбувалися гладіаторські бої, змагання на колісницях, театральні вистави»).

Використання інформаційно-комунікативних технологій. Серед ключових компетентностей (соціальна, полікультурна, інформаційна, самоосвітня, мовленнєва)  значна роль належить саме комунікативній компетенції, тому що, комунікативна компетентність означає не лише  вміння спілкуватися рідною та іноземними мовами, а ще й характеризується  умінням взаємодіяти  з людьми, навичками  роботи у групі, умінням володіти  різними соціальними  ролями у колективі. Комунікативна компетентність характеризується цілою низкою  інших здібностей людини, що виявляються  у швидкості, глибині та міцності оволодіння  засобами і прийомами діяльності, таким як:

– умінням слухати, сприймати і відтворювати інформацію;

– вести діалог;

– брати участь у дискусіях;

– вести переговори;

– уміння переконувати  і відстоювати  свою точку зору, тобто спілкуватися.

Важко переоцінити роль та значення комунікативних здібностей у формуванні якостей  особистості – лідера. Розвиток мови, уміння вести діалог є одним з основних факторів  становлення особистості в дитинстві  і позначаються  на всіх видах активності,  на ставленні дитини  до інших людей,  до рукотворного світу природи,  а також до себе.

Діалог (з грецької – розмова, бесіда) – форма мовлення, коли здійснюється обмін думками між двома чи декількома особами. Діалог є формою мовленнєвої комунікації, обмін висловлюваннями, які пов’язані однією темою. В.Н.Петрова вважає, що «діалог на уроці – це той місток, на якому учень і учитель зустрічаються як рівноправні учасники педагогічного процесу, освітній діалог змушує учня мислити».

Психологи вважають, що для спілкування необхідні такі умови:

– швидко і правильно орієнтуватись;

– планувати свою мову, згідно з умовами, часом, ситуацією;

– правильно обирати зміст спілкування;

– забезпечувати зворотній зв’язок;

– слідкувати за мовою, жестами тощо.

 В науці існують такі рівні спілкування:

1) низький,

2) маніпуляційний,

3) стандартизований,

4) конвенціональний,

5) ігровий, діловий,

6) духовний.

Використовуючи діалог, як метод навчання, необхідно визначити його тему, спрогнозувати результат, підготуватися до нього. Навчальний діалог виникає на базі навчальної мовної ситуації, він вирішує навчальні задачі. В цей час іде обмін інформацією, врегульовуються відносини.

Тому на кожному уроці розвиваю усну мову учнів, навчаю правильно ставити питання, змінювати свою комунікативну поведінку. Дуже важливо мати контакт з класом, Це сприяє розвитку комунікативних та розумових здібностей учнів та засвоєнню ними законів людського спілкування.

Такі уроки, як бесіда, диспут, евристична бесіда, дискусія, навчальна гра, сюжетно-рольові ігри, проблемні ситуації, урок – історичний портрет, вікторини активно використовую для формування комунікативної, мовленнєвої компетентностей.

У формі діалогу (вчитель – учні) будую уроки вивчення нового матеріалу для того, щоб актуалізувати знання учнів. Це вимагає майстерності. Намагаюсь проводити такі уроки у невимушеній бесіді, самі учні оголошують тему уроку, разом знаходимо асоціації з теми. Діалогізація відносин розвиває дух партнерства. Учні самостійно роблять висновки.

В 6-7 класах проводжу сюжетно-рольові ігри, «занурювання в епоху», невеличкі сценки тощо. В 7 класі на уроці всесвітньої історії використовую сюжетно-рольові ігри «Справа Яна Гуса», «Народна героїня Жанна д’Арк». З захопленням учні складають діалог Робін Гуда. Пропоную учням тему для дискусії: «Хто ж він – Робін Гуд: захисник народу чи розбійник?», «Чи може розбійник бути благородною людиною?», «Сучасна школа і школа Середньовіччя: спільне і відмінне».

На своїх уроках використовую елементи ділової гри, дидактичні ігри, які вчать правильній постановці питання, вдало оперувати інформацією. Це: «Відгадай термін», «Відгадай героя», «Словарне лото», «Хронологічне лото», «Словарна дуель»; під час повторення матеріалу, для логічного мислення. розвитку мовленнєвої компетентності, використовую вправи «Закінчи оповідання», «Текст з помилками» та ін.

При вивченні теми «Гуситський рух в Чехії» (всесвітня історія,7кл.) можна зробити  «живою» картину Констанцького собору і розіграти її по ролях. На мій погляд така рольова вистава дасть змогу учням більш глибоко засвоїти поняття: католицизм, єретик, відлучення, церковний собор. Гра «Ромашка» дає змогу без зусиль. З допомогою учнів вивести поняття, наприклад, «натуральне господарство». На дошці малюю квітку, пропоную учням висловитися з чим асоціюється натуральне господарство. Отримую визначення, що натуральне господарство – це господарство, в якому все необхідне для життя виробляється в середині самого господарства, не на продаж, а для власного споживання.  Визначення записуємо в зошит.

Робота з історичними джерелами сприяє формуванню мовленнєвої компетентності. Документи наближують і допомагають учням зрозуміти епоху, сприяють розвитку аксіологічної компетентності: вмінню аналізувати, синтезувати і оцінювати ситуацію. І все це через мову. Використання історичних джерел допомагає учням  засвоїти абстрактні історичні поняття. Працюючи з документом, кожен учень може висловити свою думку, знаходити і обробляти інформацію. Щоб надати уроку більшої емоційності, на уроці «Боротьба Київської Русі з кочовиками» (вступ до історії України, 5кл.), учень читає фрагмент оповідання «Ярослав Мудрий» з книги Олеся «Княжа Україна».

Навчальна дискусія розвиває в учнів розумові, комунікативні здібності, культуру спілкування, знання термінології з предмету. Така форма уроку не тільки не втратила актуальності на уроках, але стала різноманітною. В своїй практиці елементи дискусії починаю впроваджувати в 5 – 6 класі, а в 7-х класах використовую такі форми дискусії як «Дебати», «Круглий стіл», «Диспут», а також імітаційно-моделюючі ігри: «За і проти», «Увійди в образ», «Конкурс на кращого виконавця». Такі вправи розвивають мову учнів, навички слухати, встановлювати контакт.

Вирішуючи проблемні питання, учні набувають ораторських здібностей, мистецтво полеміки, що є важливим надбанням для дорослого життя. Наприклад, на уроці, присвяченому князю Володимиру (історія України, 7кл.) я використовую матеріал з «Памятников литературы Древней Руси 11 – начала 12 в.»: «Неоднозначен был князь Владимир. Он убил будущего тестя Рогволда и его двух сыновей. По его приказу был убит Ярополк. Его грехи долго можно перечислять. Но вот что любопытно: в памяти народной он остался князем Владимиром Красное Солнышко, а христианской церковью был канонизирован». А історик  М. Карамзін так писав про нього: «Владимир с помощью злодеяний и наемников овладел государством. Но скоро доказал, что родился быть государем великим. Главное право его на вечную память и благодарность состоит, конечно, в том, что он поставил россиян на путь истинной веры, но имя Великого принадлежит ему за дела государственные». Незрозумілим стає такий стан речей: князь вбиває родичів, був жорстокою людиною, але історики і народ називають його Ясним Сонечком, а церква – Святим? Проблемне викладання цікаве для мене тим, що має творчий характер, вимагає від учнів самостійного мислення, пошуку рішень. Проблемні питання ефективні, якщо учні мають деякі знання і прийшов час, коли їх треба активізувати. Таким чином, вдало можна використовувати проблемні задачі під час закріплення вивченого, повторення, як домашнє завдання, для вирішення в класі.

Часто використовую кросворди: учні заповнюють кросворд за вивченою темою або складають самостійно. Мотивую діяльність учнів таким завданням: Увага! Якщо правильно заповниш кросворд, то у виділеному стовпчику прочитаєш ім’я київського князя.

Для розвитку мовленнєвої компетентності, більш емоційного сприйняття нової теми, активізації пізнавальної діяльності використовую метод складання синквейну. Синквейн – це вірш-мініатюра, який емоційно завершує урок. Алгоритм написання синквейну:

1-й рядок: Хто? Що? (1 іменник)

2-й рядок: Який? (2 прикметника)

3-й рядок: Що робить? (3 дієслова)

4-й рядок: Що автор думає про тему (фраза з 4 слів)

5-й рядок: Хто? Що? (1 іменник - синонім)

Наприклад, на уроці етики в 6кл. при вивченні теми «Що означає бути громадянином і патріотом України» учні склали такий синквейн:

1. Батьківщина

2. Суверенна, незалежна

3. Захищає, любить, охороняє

4. Батьківщина у людини єдина

5. Україна – мати

Роблю висновок: Батьківщина, як рідна мати, її потрібно любити, берегти, захищати.

Урок з теми «Перші князі Київської Русі» (історія України, 7кл.), синквейн про княгиню Ольгу:

1.     Княгиня
2.     Хитра, Свята
3.     Помстилася, охрестилась, впорядкувала
4.     Провела реформу збирання данини
5.     Ольга

Робимо висновок: Княгиня Ольга зміцнила Київську Русь реформою данини: встановила час, норму, місце збирання данини.

Синквейн про князя Ярослав:

1.     Князь
2.     Мудрий, цілеспрямований
3.     Воював, будував, захищав
4.     Склав першу збірку законів
5.     Ярослав

Висновок: За князювання Ярослава київська Русь досягла розквіту.

Метод навчання, коли питання ставить учень, називається методом евристичного діалогу. Оригінальність методу полягає в тому, що учень самостійно здобуває інформацію, має навички правильно ставити питання, логічно мислити. Комунікативна компетентність цього методу полягає в коректності діалогу, пошуках компромісу, позитивні навички спілкування в полікультурному і полі етнічному суспільстві. Цей метод має актуальність, тому використовую його в 5-7 класах. Починаючи з 7-го класу, дуже актуальним стає урок-історичний портрет з елементами дискусії. Учнів знайомлю з пам’яткою оцінювання історичного діяча. Сприйняття історії іде через конкретну історичну особу: князів Київської Русі, королів Англії, Франції, Жанну д’Арк, Яна Гуса, Яна Жижку та ін.

Останнім часом актуальною у формуванні мовленнєвої компетентності стає проектна дискусія – учні набувають знань через планування та виконання конкретних завдань. Цей метод базується на захисті заздалегідь підготовленого проекту. Наприклад, на уроці з теми «Технічні нововведення та винаходи» в 7-му класі вивчаємо середньовічні рицарські герби, пропоную учням намалювати та захистити герб своєї родини. Майже всі учні прийняли участь у цьому проекті, дискутували, пояснювали і дуже були горді за своїх батьків. 

Своєю діяльністю на уроках, учні доводять, які форми і методи їм найбільш до вподоби. Наприклад, їх дуже цікавлять рольові ігри-суди. Ці уроки потребують багато часу для підготовки, але це того коштує: розвивається здатність сприймати історичну подію, висловлювати своє відношення до історичної особи. Наприклад, в 8-му класі провела урок-гру «Суд над Петром I». Учні були обвинувачами та адвокатами царя, виконували роль свідків. На завершення уроку діти виконували творче завдання: складали напис до пам’ятника Петру у Петербурзі.

На різних етапах уроку я використовую тестові завдання. На мій погляд, тести активізують пізнавальну діяльність учнів, розвивають вміння аналізувати, узагальнювати найбільш важливі зв’язки, ознаки, наслідки різних історичних явищ. Цікавий елемент ділової гри дає взаємоперевірка виконаних завдань. Це вимагає від учнів розумової активності, привчає до самостійності, робить навчання особистісним для учня. Використовую комп’ютерне тестування для індивідуального та колективного опитування. Таким чином можна здійснити контроль великого блоку вивченого.

Використання електронних комп’ютерних ресурсів на уроках історії – один з ефективних засобів активізації пізнавальної активності учнів на уроках історії, в позакласній, виховній роботі. Використання комп’ютерних ресурсів полегшує вивчення нового матеріалу, поширюються та збагачуються дидактичні принципи навчання такі, як наочність, систематичність, послідовність, зацікавленість учнів., формуються навички роботи з інформацією (пошук, відбір, переробка, впорядкування).

Наприклад, зараз дуже популярна програма  Power Point. Мультимедійна презентація подає інформацію в максимально наочній формі. Використовуємо цю програму разом з учнями. За допомогою цієї програми складаю опорний конспект, залучаю відео фрагменти, ілюстрації, роблю висновки: на слайдах фіксую важливі етапи уроку. Це допомагає учням краще запам’ятовувати матеріал, бо працює візуальна та слухова пам’ять.

Важливим помічником на уроці є історична карта. Робота з картою формує просторову компетентність. Інтерактивна карта робить навчання наочним, дає змогу від слідкувати просування війська, зміну кордонів держави; даю завдання скласти оповідання від імені мандрівника. Діти набувають навичок ораторської майстерності, досвід публічних виступів, підвищується самооцінка, розвивається логічне мислення, а це вже творчість.

Організація самостійної роботи учнів – це складання презентацій, підготовка повідомлень, рефератів, підготовка до конкурсів, проектів, олімпіад, виконання  практичних робіт. Тут учитель стає організатором навчання, так званим  учителем-менеджером.

Чітка мотивація навчання, широке використання наочності, дидактичних  ігор, застосування  інтерактивних  форм  навчання (робота в групах, проведення  круглого столу, прес конференції) сприяють  формуванню та розкриттю  творчих та  комунікативних здібностей:  уміння слухати, висловлювати свою думку, переконувати, підвищувати рівень  мовленнєвої культури, з  зацікавленістю виконувати соціальні ролі. Саме  таке  викладання  -  це  вимога часу, якісно новий  підхід до навчання і виховання.

приділяє  велику  увагу  культурі усного та  писемного  мовлення, розвиваю комунікативні  здібності  учнів.

Досягнення  комунікавтиної  компетентності  не можливе без  оволодіння  певним  обсягом  культурної інформації. Приділяю увагу формуванню країнознавчої компетентності на уроках історії рідного краю. Учням подобаються ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість проявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості.

2.7. Творчій  самореалізації , розвитку  комунікативних умінь, звичайно,  сприяє  участь  вихованців у роботі МАН, залученні  до написання  конкурсних творчих та наукових  робіт. Таку  можливість  учні мають : в конкурсі творчих робіт «Об’єднаймося ж, брати!» у 2016р. на міському рівні відмічено, як кращу роботу учениці 9-Б кл. Трофименко Є. за темою «А Бог дарував їм учительську долю», у 2017р. – роботу учня 9-Б кл. Боброва І. «Музей виховує юних". Цілеспрямовано  вчу учнів  говорити вільно, відверто, публічно висловлюючи свої думки та обстоюючи їх.

Головний екзаменатор наших  вихованців – життя. Наскільки вони будуть  адаптованими  до соціального  середовища,  здатними оперативно приймати правильне рішення  в  нестандартних  ситуаціях,  вмітимуть  аналізувати  і  контролювати власну  діяльність,  тобто успішно її виконувати, залежить насамперед від школи, від того,  в якій мірі у них  будуть  сформовані ключові компетентності, в тому числі, комунікативні.

Говорячи   про формування  комунікативних  здібностей учнів,  необхідно виходити з  потреби  виховати  громадянина, підготувати  молоду  особистість  до участі  в розв’язанні  нагальних і перспективних  завдань  держави, до  управління  її  справами, ролі  керівника та виконавця,  громадського  діяча.

Вирішення  проблеми формування  комунікативної  компетенції ґрунтується на таких  пріоритетних  принципах, як  гуманізація, демократизація навчально – виховного процесу, заміна  авторитарної педагогіки педагогікою толерантності, щоб із стін школи  виходили люди  самодостатні, підготовлені до свідомої та ефективної життєдіяльності, тому  що лише  такі  особистості здатні  брати  на себе  відповідальність і бути  діяльними в ринковій  економіці.

Успішному вирішенню проблеми, що  розглядається  також  сприяє психологічний  мікроклімат на уроці; мотивація навчання, як передумова  успішного  уроку; психологічна культура  учителя; реалізація особистісного підходу у навчально-виховному  процесі:  створення ситуації успіху, забезпечення  педагогічної  підтримки  школяра,  адже  до кожної  дитини є  десятки ключів, і все  залежить  від того, як  повернути  той  чи  інший ключ; впровадження  сучасних  інтерактивних  технологій, тому що творчу особистість  може виховувати  творчий вчитель.

На своїх уроках, в роботі гуртка «Музеєзнавство» прагну  виховувати свідомих  громадян України, формувати особистість учня, розвивати його здібності та  обдарування, науковий світогляд, комунікативну  компетентність , тобто  виховувати людину  з позитивним  мисленням, оптиміста, добре  підготовленого  до життєвих  випробувань, який  упевнено дивиться  вперед.

На мою думку, існує три рівні сформованості мовленнєвої здатності школярів.

Високий і достатній рівень визначаються оригінальністю задуму, чіткою розгорнутою відповіддю на питання, яка передбачає логічність, хронологічну послідовність, висловлення власного ставлення учня до історичних подій і явищ, використання різноманітних мовних засобів (епітетів, метафор, висловлювань історичних діячів тощо).

Для середнього рівня характерними є невеликий діапазон використання мовних засобів, учень вміє працювати з історичними джерелами та документами – отримувати інформацію з джерела щодо часу, місця та учасників описаних у ньому подій.

Низький рівень мовленнєвої здатності характеризується спробами учнів побудувати відповідь, фактично учні намагаються вибрати відповідь із запропонованих, невеличкий словарний запас тощо.

 

 

 

 

 

 

2.8 Таким чином, можна зробити висновок, що система сучасної освіти змінюється: змінилися пріоритети в діяльності вчителя: не навчити, а створити умови для самостійного творчого пошуку учня. Добрим помічником у цьому стають сучасні інтерактивні методи навчання. На мій погляд сучасний учитель – це високопрофесійний педагог, який правильно використовує і традиційні, і інформаційні технології, включає дитину в рольові ігри, розвиває здібності вивчати події, визначати своє відношення до них, виховує громадянина і патріота своєї держави.

 Якими ж  здібностями  повинен володіти  вчитель, щоб  виховати  таку особистість?  

Комунікативні здібності вчителя

Це: уважність, урівноваженість, лагідність, почуття такту, терплячість, емоційність, комунікабельність, справедливість, оптимістичність, інтерес до людей, мобільність, доброзичливість, скромність, вимогливість до себе, організованість, самовладання, толерантність.

Список використаних джерел

1.Бабанов К. Методика викладання історії: традиції та інновації/ К. Баханов // Історія в школах України. - 2002. - № 6. - С.9-12;

2.Баханов К.О. Методичний посібник з історії України. 7 клас. Традиції та інновації у навчанні історії в школі. – К.: Генеза, 2001. – 296 с.

3.Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: Монографія. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 160 с.

4.Баханов К.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі: Дидактичний словник-довідник. – Запоріжжя: Просвіта, 2002. – 108 с.

5.Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі. – Запоріжжя, 2000.

 6.Баханов К.О. В пошукух інноваційних технологій викладання історії // Історія в школах України. – 1996. - №1. – С.20-25.

7. Бирзул О. Реалізація форм та методів розвивального навчання на уроках історії в системі особистісно-орієнтованої освіти // Історія України. - 2005. - N42 (11 листопада). - С.9-15;

8. Бондар В.І. Теорія, методика, технологія і педагогічна техніка: сутність, зв'язки, взаємозбагачення/ Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім.М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. -- К.: НПУ, 2000. -- 4.1. -- 278 с.

9. Демиденко Т. Удосконалення змісту і методів викладання шкільних історичних дисциплін // Історія України. - 2001. - № 41 (Листопад). - С.3;

10. Комаров В. До питання про систему методів навчання історії в школі // Історія в школах України. - 2003. - N5. - С.26-29;

11. Кравченко Д.Г. Історична свідомість: поняття та структура // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць. Випуск 11. - Київ, 2003. - С.307-316;

 12. Кравченко Д.Г. Історична освіта в школі: проблеми оновлення // Вища освіта України. Теоретичний і науково-методичний часопис. - К.: Інститут вищої освіти АПН України, №2 (12). - 2004. - С.59-65;

13. Методика викладання історії в школі: Вказівки до вивчення дисципліни студентам ІV курсу, спеціальність "історія" / Укладач Терно С.О. - Запоріжжя: ЗНУ, 2005. - 21 с.;

14.Освітні технології: Навчально-методичний посібник /О.М.Пехота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За заг. ред. О.М.Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - 256 с.

15.Сучасний учитель та сучасний урок (методичні рекомендації щодо вивчення історії України  та всесвітньої історії в школі).: укладач Левітас Ф. Л. – 2-е видання, стереотипне. – К.: КМІУВ імені Б. Грінченка, 2002.