Презентація "Перший український національний хор"

Созарукова Настя10 клас. Перший український національний хор. Олександр Кошиця

18751944

Олекса́ндр Анто́нович Ко́шиць- країнський хоровий диригент, композитор, етнограф та письменник-мемуарист. У 1917 Українська Центральна Рада покликала його до Музичної Театральної Комісії, яка була зародком пізнішого Міністерства Мистецтв України. За часів Директорії УНР, спільно з Кирилом Стеценком став співорганізатором Української Республіканської Капели з якою, за дорученням Симона Петлюри, відбув концертову подорож Західною Європою та Америкою. Цей колектив, на той момент найкращий в Україні, засобами мистецтва інформував світ про боротьбу українського народу за незалежність. Після падіння УНР Кошиць уже не зміг повернутися з хором до України.

Під час виступів Республіканської капели у Празі , 1919  Олександра Кошиця успішно гастролювала європейськими столицями: їй з 1919  аплодували Чехословаччина , Австрія, Швейцарія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Велика Британія, Німеччина, Польща, Іспанія. У 1922  зі своїм хором виїхав у турне до Америки, де користувався ще більшим успіхом, ніж у Європі. Хор завоював і грандіозну славу в США, Аргентині, Уругваї, Бразилії; визначною подією був виступ хору Кошиця в Нью-Йорку в 1922 році, де вперше був виконаний «Щедрик» М. Леонтовича, який став популярним у всьому світі; з великим успіхом він концертував між роками (1923–1924) в Канаді, Кубі, Мексиці, Флориді, Каліфорнії.

Існує припущення, що у 1929 році Джордж Гершвін почув у виконанні хору Кошиця колискову «Ой ходить сон коло вікон …»  (Кошиць здійснив хорову обробку фортепіанної мініатюри Василя Барвінського), і мелодія цієї пісні лягла в основу арії Summertime з опери «Поргі та Бесс»; ця арія згодом стала одним з найпопулярніших джазових стандартів.«Нема на світі нікого іншого, хто б у такій високій майстерній мірі, як Кошиць, посідав мистецтво трактувати хор, як музичний інструмент або оркестр, з якого він з безмежним артизмом уміє видобути всі звукові проміння», — писала швейцарська газета «Basler Anzeiger» 14 жовтня 1919 року.[1

Хор імені Олександра Кошиця — український хор, що діє в Канаді, названий на честь першого диригента хору О. А. Кошиця. 1992 року хор був відзначений Шевченківською премією за популяризацію українського хорового мистецтва.

1919 року за рішенням уряду Директорії було створено Українську республіканську капелу у складі 80 осіб. Хоровим диригентом призначили О. А. Кошиця(1875–1944). Того ж року капела на чолі з Кошицем виїхала на гастролі у країни Європи й Америки. У зв'язку з встановленням на українських землях більшовицької влади хор після гастролів не повернувся на батьківщину.

Хоровий колектив неодноразово змінював назву та склад учасників: спочатку — Українська республіканська капела, у 1926–1927 — Український національний хор, з 1936 року — Злучений український хор околиць Нью-Йорка, пізніше — Слов'янський хор, у 1941–1944 роках — хор Вищих курсів у Вінніпезі (Канада). Колектив об'їздив з концертами багато країн Європи й Америки.

Хор імені Кошиця продовжує діяльність як хор молоді Українського національного об'єднання. 1967 року перейменовано на Хор ім. Олександра Кошиця. З 1951 року хором керував учень О. Кошиця — В. П. Г. Климків. Від 1978 року хор неодноразово виступав з концертами в УРСР. 1992 йому за популяризацію українського хорового мистецтва присуджена Державна премія України ім. Т. Шевченка.