Квіти – невід’ємна окраса нашого життя. Їх дарують друзям в урочисті дні, демонструють на виставках, вирощують в садах, парках, ними прикрашають житло. Весняні квіти особливі. Це передвісники тепла, надії і життя. Вони появляються першими серед іще не повністю розтопленого снігу. Проте, життя їх коротке – це ефемероїди. Ефемероїди – багаторічні трав’янисті рослини, з коротким, здебільшого весняним періодом розвитку. Їхні надземні органи живуть протягом кількох тижнів, а потім відмирають. Більшу частину року ефемероїди перебувають у стані спокою у вигляді бульб, бульбоцибулин, цибулин, та кореневищ. Розрізняють ефемероїди посушливих областей і ефемероїди лісових районів з достатньою вологістю. На території Львівської області поширені ефемероїди другої групи. Вони ростуть переважно у лісі і зацвітають рано на весні, як тільки розтане сніг й до появи листків на деревах швидко відцвітають. До таких рослин належать проліски, підсніжники, шафран, горицвіт, медунка, первоцвіт, білоцвіт та інші рослини.
ПЕРВОЦВІТ ЛІКАРСЬКИЙ (примула, баранчики, веснівка, лісове зілля)РОДИНА ПЕРВОЦВІТОВІ Морфологічна характеристика. Багаторічна трав’яниста рослина. Росте на луках і серед чагарників майже по всій території України. Своєрідною особливістю цієї рослини є те, що вона завжди має розетку прикореневих листків, які бувають овальної або яйцевидної , довгастої форми, сильно зморшкуваті, по краях хвилясті, зарубчасто – зубчасті. З середини розетки виростає одне або кілька безлистих квітконосних стебел з квітками, які вгорі зібрані в пониклий зонтик. Квітки запашні, золотисто-жовті, з трубчастим , коротшим за чашечку, віночком. Цвіте рослина з квітня до червня. Хімічний склад. Корені первоцвіту лікарського містять у собі сапонін та ефірну олію, а листки цієї рослини багаті на каротин та аскорбінову кислоту (вітаміни А і С ), яких найбільше буває в кінці цвітіння рослини. Лікарська дія. Найактивніший відхаркувальний, добрий сечогінний і вітамінний засіб; виявляє оздоровчу дію при хронічних запорах, при головному болі й при мігрені. З лікувальною метою використовують корінь і листя цієї рослини. Ця рослина не отруйна, і якщо препаратів з неї нема в аптеках, їх можна, не побоюючись, приготувати й самотужки.
ПІДСНІЖНИК ЗВИЧАЙНИЙРОДИНА ЛІЛІЙНІ Морфологічна характеристика. Зникаюча декоративна трав’яниста рослина, поширена в Лісостепу, Степу, Карпатах, Закарпатті, Передкарпатті. Підсніжник звичайний – це багаторічна цибулинна рослина . Росте у змішаних та шороколистих лісах, на галявинах, у чагарниках. Висота рослини від 8 до 20 см з поздовжніми цибулинами. Прикореневі листки лінійні, сіро-зелені. Стебло прямостояче. Квітки поодинокі на повислих черешках. Зовнішні пелюстки віночка, в кількості 3, білі, видовжені. Три внутрішні пелюстки вдвоє коротші дзвіночкоподібні, прямі із зеленими плямами на кінці. Плід - коробочка. Цвіте з лютого до березня-травня. Хімічний склад. Отруйні алкалоїди. Лікарська дія. Застосовують в медицині при лікуванні міастенії, міопатії. Біологічні особливості. Дуже світлолюбна лісова рослина з повним весняним циклом розвитку. Росте на вологих, ледь кислих, багатих на поживні речовини, пухких грунтах Хороший індикатор вологи у весняний період. Занесений до Червоної книги України.
ПРОЛІСКА ДВОЛИСТАРОДИНА ЛІЛІЙНІ Морфологічна характеристика. Багаторічна рослина з підземною цибулиною, завбільшки з горіх лищини. Стебло безлисте, целіндричне, голе, із квітками на верхівці. Рослина має два, рідко три прикореневі шороколінійні листки.. Квіти зібрані по 2 – 10 у рідкі китиці Квітконіжки спрямовані вгору, звичайно вдвічі довші за квітку. Квітка правильна, роздільнопелюсткова. Оцвітина проста, віночкоподібна, складається з шести блакитних пелюсток. Плід – чорна тригранна коробочка із світло-коричневим насінням. Проліска дволиста росте у листяних і мішаних лісах, чагарниках. Тіневитривала рослина. Цвіте у березні-квітні. Хімічний склад. Цибулини проліски дволистої містять алкалоїд силіцил, дубильну кислоту, камедь та інші речовини. Лікарська дія. У народній медицині використовують цибулини, діючі речовини яких мають сечогінні, відхаркувальні, блювотні й проносні властивості. В районах поширення заготовляють значну кількість проліски, як сировину для лікарських препаратів. Біологічні особливості. Росте у світлих листяних лісах і на лугах. Надає перевагу вологиму та родючому грунту. Занесена до Червоної книги України.
ШАФРАН ГЕЙФЕЛІВРОДИНА ІРИСОВІ Морфологічна характеристика. Це багаторічна трав’яниста рослина заввишки 10 – 20 см, з підземними бульбоцибулинами оточеними лусками, які утворюють волокнисту сітку. Листки прикореневі, лінійні, з білою поздовжньою смужкою. Квітка одинична, фіолетова, з жовтогарячою приймочкою. Плід – тригранна коробочка з великою кількістю круглого насіння. Цвіте у березні – квітні. Розмножується бульбоцибулинами та насінням. Зацвітає на 4 – 5 рік. Біологічні особливості. Цвіте ранньою весною відразу коли зійде сніг. Зростає у вологих листяних лісах, на лісових галявинах, серед криволісся, на луках, полонинах. Трапляється суцільними заростями у вигляді великих і малих островів. Кількість рослин у популяціях зменшується через масове зривання на букети, викопування бульбоцибулин. Хімічний склад. У висушених приймочках шафрану є понад 50 % фарбувальних пігментів глюкозиди й ефірні олії. Лікарської дії не виявлено, проте, пилок шафрану використовують у кулінарії як смакову приправу до багатьох страв. Ним можна також зафарбувати у жовтий колір сиркову масу, масло або тісто.
ПІДБІЛ ( мати-й-мачуха, білокопитник)РОДИНА СКЛАДНОЦВІТІ Морфологічна характеристика. Підбіл – багаторічна трав’яниста рослина. Росте як бур’ян у ярах, по ровах, а здебільшого по берегах річок. Поширений по всій Україні. У підбілу повзуче кореневище, з численними лускатими листкама на стеблах і дрібні жовті квітки, зібрані на кінцях квіткових стебел в одиночні кошики, що перетворюються при дозріванні в пухові головки, як у кульбаби. Стебла в підбілу прямостоячі, заввишки 5-25 см, шерстисто-опушені, густо покриті яйцевидно-довгастими листковими лусочками. Квіткові кошики одиночні, 2-2,5 см у діаметрі, до і після цвітіння часто пониклі. Цвіте підбіл до появи листя, жовтим цвітом. Листки прикореневі, з’являються після цвітіння, округло-серцевидні, досить великі. Відмінною особливістю цієї рослини є те, що листки у неї зверху голі й гладенькі, а знизу – білоповстисті. При дотику до листка він здається зверху холодним, а знизу – теплим, тому рослина в народі називається ще мати-й-мачуха. Лікарська дія. У народній медицині застосовують як легкий потогінний, протизапальний та відхаркувальний засіб; при гострому й хронічному бронхіті, при простому катарі легень, в усіх випадках запалення слизової оболонки внутрішніх органів.
МЕДУНКА ЛІКАРСЬКА РОДИНА ШОРСТКОЛИСТИХ Морфологічна характеристика. Медунка лікарська – це багаторічна трав’яниста рослина. Зустрічається по всій території України. Росте в заростях,серед чагарників та в листяних лісах. Рослина шершава від коротких жорстких волосків на ній, досягає заввишки 15-30 см. Прикореневі стеблові листки яйцевидні,загострені, іноді з білими плямками, самі листки також довгі. Квітки у верхньому суцвітті червоні, рожеві, потім стають фіолетовими, а після цього синіми – залежно від періоду розвитку квітки. Оцвітина подвійна, чашечка зелена, п’ятизубчаста, віночок трубчасто-лійчастий, тичинок п’ять, маточка одна. У зіві віночка п’ять пучків волосся. Хімічний склад. Містить у собі слиз, дубильні речовини і вітаміни. Лікарська дія. Ця рослина виявляє слизову, пом’якшувальну й злегка в’яжучу дію на легені. Тому її успішно застосовують у народі від легеневих хвороб. Помічено також, що медунка має ще властивість відхаркувального засобу, тому вона корисна при всіх грудних хворобах і особливо при гнійному запаленні легень,при кровохарканні та хрипоті, а токож корисна й при шлункових хворобах (проносах, різі в животі, засміченні шлунка та при запорі).
ВИСНОВОК Первоцвіти – це перші квіти-усмішки рідної землі. Трапляються у природі суцільними заростями у вигляді великих і малих островів, місцями невеликими групами. Кількість рослин у популяції зменшується оскільки вони користуються величезним попитом. Їх масово, безжалісно зривають на букети, викопують цибулини чи бульбоцибулини. Зменшується чисельність цих рослин та скорочуються ареали через їх використання як лікарської сировини, внаслідок вирубування лісів, порушення екологічних умов урічкових долинах. Природне поновлення первоцвітів не завжди успішне. Тому впроваджується штучне розведення цих рослин вегатитивним способом (цибулинами, бульбоцибулинами, цибулинами-дітками). Їх використовують для створення декоративних кам’яних гірок.