Платон Майборода«Не часто так буває, що за окремою піснею бачиться цілий народ. Саме такі пісні Платона Майбороди». Анатолій Мокренко«Жодного дня без музики» — таким було життєве кредо Платона Майбороди. Ніколи не лишався осторонь людської біди, прагнув допомогти, чим міг. Творчості композитора близький поетичний і музичний стиль українських народних пісень. Майборода писав музику до фільмів, вистав, різних історичних дат, присвячував пісні конкретним людям або виконавцям. Довгий час він співпрацював з поетом Андрієм Малишком. Вірші на музику Платона Іларіоновича писав також Максим Рильський.
Платон Майборода. Олександр Таранець – перший виконавець пісні «Рідна мати моя»Співпраця з поетом Андрієм Малишком принесла нечуваний успіх їм обом, збагативши українську музичну культуру яскравими зразками. Майже всі 22 їхні спільні твори стали прикладом утілення української музичної традиції. Згадаймо пісенні шедеври, які полонили серця не одного покоління українців: «Київський вальс» (до речі, тривалий час початкова фраза була позивними радіостанції «Промінь»); «Білі каштани», «Пісня про вчительку», «Ми підем, де трави похилі», «Ти моя вірна любов», «Колискова», «Пісня про козацькі могили», «Моя стежина». А в кого не завмирало серце, коли звучала всесвітньо відома пісня «Рідна мати моя»? Її, до речі, перекладено 18 мовами світу.
Олександр Білаш. Білаш Олександр Іванович (1931—2003) — відомий український композитор, який зробив великий внесок у розвиток української музики. Понад дві сотні ліричних пісень створив композитор. Серед них балади громадянського звучання, ліричні пісні-романси «Ясени», «Прилетіла ластівка». «Сніг на зеленому листі» на вірші М. Ткача.
Олександр Білаш. Улюбленою для багатьох українців стала високохудожня пісня «Два кольори» на слова Д. Павличка. Музично-поетичний образ твору лаконічно, з неперевершеною глибиною передає філософію життя, в якому поряд червоне і чорне - любов і журба. Символом «малої батьківщини» виступає у поезії полотняна сорочка, вишита ненькою «червоними і чорними нитками», збережена у вирі життя.
Володимир Івасюк (1949-1979)Відомий український поет і композитор. Один із основоположників української і радянської естрадної музики. Те, що зробив Івасюк за 30 років свого життя, уражає. Він автор 107 пісень, музики до кількох спектаклів, 53 інструментальних творів. Був професійним медиком та скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Написав “Червону руту” -одну з найвідоміших українських пісень у світі.
1971 року пісню Івасюка «Балада про дві скрипки» виконала молода співачка Софія Ротару. У цій пісні композитор поєднав два мелоси: східноукраїнський (степовий) та західноукраїнський (карпатський). Крім того, додав цимбалів. Таке ще нікому не спадало на думку. Згодом Софія Ротару виконуватиме багато творів В. Івасюка. У 1974 р. з «Водограєм» стане лауреаткою фестивалю естрадної пісні «Сопот». Саме тоді вперше на міжнародному конкурсі прозвучала українська пісня, а про Володимира Івасюка дуже багато пише польська преса, перекладає та друкує тексти його пісень. З піснею «У долі своя весна» Ротару переможе на фестивалі «Сопот-77».
Значних успіхів українська музика досягла в другій половині XIX ст. Докорінно змінилося концертне і театральне життя, пов’язане з відкриттям оперних театрів у Києві, Харкові, Львові. Значним внеском у розвиток музично-театральної культури Львова було відкриття приватного міського театру Скарбека, одного з найбільших у Європі. На його сцені дебютували випускники Львівської консерваторії, зокрема й С. Крушельницька, виконавська майстерність яких набула світового визнання. Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької (театр Скарбека). Музичне виконавство
Українська оперна співачка (сопрано) С. Крушельницька з грандіозним успіхом виступала на багатьох оперних сценах світу, зокрема в міланському театрі Ла Скала, паризькій Гранд-опера. За життя Крушельницьку визнали найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна» XX століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Соломія Крушельницька (1872—1952) Соломія Крушельницька
Італійський композитор Дж. Пуччіні, автор опери «Чіо-Чіо-Сан», подарував Соломії, яка виконувала головну партію в цій опері, свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй». У сучасній українській традиції ім'я Крушельницької входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Соломія Крушельницька
Крушельницька виконує найскладніші партії Вагнера: "Лоенгрін", "Трістан та Ізольда", "Валькірія", "Тангейзер"... Вона багато гастролює. Співає у Варшаві, Відні, Парижі, Санкт-Петербурзі, у Міланському "Ла Скала"... Різні партії, різні образи. Романтична Тетяна з "Євгенія Онєгіна" П. Чайковського, спокуслива Кармен Ж. Бізе, сумноока рабиня Аїда Д. Верді, чарівна Мімі з "Богеми" Д. Пуччіні, чуттєва Саломея, яка, мов професійна танцівниця, виконує танок "Семи серпанків", владна Валькірія Р. Вагнера, від вигуку "е-ге-гей!" якої у слухачів пробігав мороз по шкірі... Аїда ("Ла Скала" Італія)Тетяна ("Євгеній Онегін»)
Співаючи у Варшаві, Соломія Крушельницька, щороку приїздила на гастрольні вистави до Петербурга. Серед іншого Соломія співала в січні 1902 році у Петербурзі партію Тетяни в "Євгенії Онєгіні". Після її виступів на сцені Маріїнського театру російська критика назвала її "жінкою-Шаляпіним". Вищої оцінки в Росії годі було чекати. Запрошена співати в царському палаці, Крушельницька закінчила свій виступ так, як це робила весь час в усіх країнах світу, - українськими піснями. І коли сам імператор запитав "італійську примадонну", що це за пісні і якою мовою вона їх співала, - відповіла: «Це пісні мого народу, українські пісні...»
Завдяки Соломії Крушельницькій була відроджена відома опера "Мадам Батерфляй" Джакомо Пуччіні. У 1904 році на сцені театру "Гранде" Соломія тріумфально виконала партію Чіо-Чіо-сан в опері "Мадам Батерфляй", яка до того зазнала гучного провалу в італійській Ла Скала. Цього разу успіх був нечуваний. Публіка сім разів викликала акторів і композитора на сцену. Після вистави зворушений і вдячний Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: "Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй". Він до кінця свого життя пам'ятав, як співачка захистила його музичний витвір, знехтуваний публікою Ла Скала. Джакомо ПуччініСоломія Крушельницька
Її голос звучав по усьому світі, її запрошували найпрестижніші театри світу, і скрізь був тріумф. Мілан, Рим, Париж, Неаполь, Мадрид, Лісабон, Варшава, Петербург - присуджували їй золоті корони й вінки. Світова преса писала: "Голос Соломії найкрасивіший з тих, що коли-небудь чули люди". Але найчастіше вона співала в Аргентині - кожного сезону з 1906 по 1911, у 1913, а її останній - уже концертний виступ тут у 1923 році - став неперевершеним навіть в її сповненому визнання і слави житті. Крушельницька стала в цій країні настільки популярною, що саме її 1910 року запросили виконати державний гімн Аргентини на урочистому святкуванні 100-річчя незалежності цієї країни!Соломія Крушельницька
10.02.2021 Видатний український оперний і камерний співак (бас). Мав голос широкого діапазону, безмежних виражальних можливостей, м'якого, красивого тембру; неперевершений виконавець українських, російських та західних романсів. Гастролював за кордоном, але тільки в країнах колишнього соцтабору. До розвинутих країн співака радянська влада не випускала. Масово надходили заявки на виступи Гмирі в концертах і оперних партіях із США, Канади, Італії, Англії, Голландії та інших розвинутих країн світу, але йому про це не говорили. Натомість з Москви і Києва летіли всюди і всім телеграми: «Гмыря болен». Радянська влада не могла пробачити Гмирі виступів перед німцями на окупованій території під час війни. Працюючи в Київському оперному театрі, співак зазнавав постійних утисків. Замість басових партій йому доручали виконувати партії для баритона та тенора. Врешті-решт, його змусили взагалі залишити Київський оперний. До кінця життя співак концертував. Борис Гмиря (1903-1969)
Де б не гастролював Б. Гмиря, він обов'язково виконував українські народні пісні та твори на вірші Шевченка. Так, у Китаї чотири рази бісірував «Реве та стогне Дніпр широкий». На одній із прес-конференцій у Шанхаї Гмиря поцікавився, чому китайським слухачам так сподобалася саме ця пісня і почув відповідь, яка вражає: «У цій пісні Ви не тільки образно й барвисто передали красу вашого краю, а й поетичну душу українського народу, злиту воєдино з чудовою природою України». Концерти на вірші Т. Г. Шевченка Гмиря виконував у Москві, Ленінграді, Ризі, Празі, у містах та селах України. Саме в Росії звучали «Учитеся, брати мої», «Зацвіла в долині», «Така її доля», «Думи мої», «Гей, літа орел», «Мені однаково» та ін. (усі 24 твори Кобзаря). Борис Гмиря
Анатолій Солов’яненко (1932 -1999) Усесвітньо відомий український співак, лірико-драматичний тенор, гордість України. Неперевершений виконавець романсів і пісень на слова Т. Шевченка. Дует Солов’яненка і Мірошниченко. Серед найкращих партій: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Шарля Гуно), Альфред («Травіата» Дж. Верді), Надір («Шукачі перлин» Ж. Бізе), Рудольф («Богема» Дж. Пуччіні) та ін. Світові знавці оперного співу визнали, що виконання Солов'яненком партії герцога в «Ріголетто» Дж. Верді було найкращим — вершиною майстерності.
Вільно володів італійською мовою. Пласідо Домінґо і Лучано Паваротті вважали, що майстерність Солов'яненка не поступалась їхній власній. Життя Анатолія Солов'яненка, справді народного, улюбленого народом співака, було сповнене безперервної й напруженої праці над вдосконаленням голосу. Щоб досягти успіху, він зрікався простих радостей життя задля того, щоб у хвилини найвищого злету свого таланту досягати вершин виконавської майстерності. Він був одним з небагатьох українських співаків, таких як Володимир Мишуга, Соломія Крушельницька, Борис Гмиря, Іван Козловський, Євгенія Мірошниченко, завдяки яким світ дізнавався про українську культуру, про незрівнянну красу пісенної творчості українського народу. Анатолій Солов’яненко
10.02.2021 Де б Солов'яненко не виступав з концертами, він неодмінно включав до свого репертуару українські народні пісні. «Виконуючи народну пісню з естради, — казав митець, — я пропагую її, хочу привернути до неї увагу людей, і поки вистачить сил, я не відступлюся від цього завдання. Українську пісню чудово розуміють в усьому світі. У кожного народу пісня виражає ті ж почуття, що й у нас, — любов до батьківщини, до дівчини, до матері, до природи… Недарма кажуть, що пісня не має кордонів».