Презентація " Пізнавальні завдання на вивчення таблиці множення"

Пізнавальні завдання на вивчення таблиці множення. Презентацію підготувала вчитель Васильківської ЗОШ І – ІІІ ст. № 1 Близнюк Ольга Григорівна

18 : 320 : 530 : 524 : 445 : 512 : 22 • 31 • 6rr

5 • 5 – 10 5 • 1 + 14 5 • 8 – 19 5 • 6 – 12 5 • 7 – 15 1519212018rrrrr

936 : 43 • 312 : 218 : 2

72 • 414 : 2 28 : 4 21 : 3 35 : 5

4=32 : 812 : 316 : 436 : 48 : 228 : 7

Новонароджене оленя вкрите кількома рядами світлих плям, малюк важить 8–11 кг. Олені їдять не менше, ніж 300 видів рослин, головним чином траву, листя і пагони, гриби, лишайники, тростину і солянки з болотної рослинності. Мо­жуть їсти такі отруйні рослини, як беладонна та аконіт. Олені живуть у лісах, лісостепах, степах, напівпустелях та пустелях, три­маючись прирічкових заростів. Вони можуть жити і без прісної води, як на ост­рові Бірючому в Азово-Сивашському заповіднику. Але все ж рідними місцями оленів є світлі ліси, здебільшого широколистяні, лісисті острови, і навіть тем­нохвойні ліси, але серед просторих лугів, густі зарості кущів.

915 : 55 • 236 : 4

За східною легендою, фіалка виникла із вдячних сліз Адама, коли архангел Гавриїл приніс йому на острів Цейлон радісну звістку, що Господьпростив йому гріх. Фіалка має міцне листя і багато ніжних квітів, якінагадують зірочки. Колір квітів різноманітний. Ростутьквіти пучками до восьми штук на стеблі. Ця квітка любить тепло. за свою красу з давніх – давен маленька фіалка стала улюбленицею людини.

832 : 4 36 : 4 16 : 4 48 : 6 r

Якось прогулювалась по полях богиня родючості Церера і почула жалібний голос волошок: “Нас орачі недолюблюють, відділили від жита”. На що Церера відповіла волошкам: “Недарма вам дали колір блакитної води: стійко тримайтеся біля трудівника – жита і не хиліться, як схиляє воно повні колоски. А раз в рік і вас підуть женці шукати, щоб прикрасити вінками свої голови”. В цій легенді знайшло своє відображення свято врожаю. А у слов’ян волошки завжди використовувались для прикрашення іменних снопів, які з піснями приносили додому. Перевитий волошками, цей сніп довго красувався в передньому кутку. 

615 : 3 21 : 3 24 : 4 30 : 5 rrrr

Жили колись давно чоловік з дружиною у любові і злагоді. А найбільшою потіхою для них був їхній синочок на ім’я Бар. У скорому часі виріс він гарним парубком. Багато дівчат мали собі на думці віддатися за нього. Сохло серце за Баром у однієї дівчини, котра мала за маму відьму. Посватався Бар до іншої, котра називалась Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того кохання.І ось прийшов день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благословення і чекали тієї хвилі, щоб піти до святої церкві до шлюбу. Аж тут казна-звідки ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття і окропила їх чорним смердючим настоєм якогось зілля. За хвилю на місці, де стояли Бар і Вінка, вже нікого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом…А назвали його Барвінком. І тягнеться він до хат, до батьківських могил. Кожна дівчина вплітає його у свій весільний вінок.

745 : 536 : 428 : 442 : 6rrrr

У Греції відома така легенда. Троянда утворилась з білосніжної піни, що покривало тіло Афродіти, коли богиня краси й кохання вийшла з моря після купання. Побачивши на ній прекрасну, як і Афродіта, квітку, боги одразу обприскали її нектаром, котрий і надав троянді дивовижно-чарівного запаху. Однак нектар, який дарує безсмертя, не дав його троянді, бо деякі боги заздрили квітці. А тому троянда залишилась такою ж смертною, як усі, хто народжується на землі.

218 : 9 12 : 6 16 : 2 2 • 2 14 : 7

Недарма ці квіти називають "дітьми веселки": за однією з легенд, вони з'явилися на світ в той день, коли в небі після холодного весняного дощу зустрілися сонце і веселка, що наповнили пелюстки крокусів силою і забарвлення їх в яскраві кольори. За давньогрецькою легендою, виникнення шафрану відбулося наступним чином. Юнак на ім'я Крок вправлявся з вісником Олімпійських богів Гермесом в метанні диска. Під час змагання диск випадково влучив у Крока, і юнак загинув. З його крові, що пролилася на землю, виросла квітка крокус (шафран). Згідно з іншою версією, Крокус був закоханий в німфу і вони ніколи не розлучалися. Коли богам набридло спостерігати за ними, вони перетворили німфу в кущ, а юнака - в прекрасну рослину, яка згодом стало називатися шафраном.

327 : 963 : 724 : 818: 615 : 5

Розповідають, що якось богиня Діана, повертаючись роздратованою з невдалого полювання, зустрілася з вродливим пастушком, котрий весело грав на сопілці. Вкрай розгнівана богиня картає пастуха за те, що той розігнав своєю музикою всю її дичину, й погрожує вбити його. Пастушок виправдовується, клянеться, що ні в чому не винен, і благає пощади. Але богиня, не тямлячи себе від люті, кидається на нього й вириває йому очі.І тільки тепер опам’ятавшись, розуміє увесь жах того скоєного. ЇЇ починає мучити каяття, образ лагідних, благаючих прощення очей пастушка переслідує Діану повсюди, не дає ні хвилини спокою; та щось виправити вона вже не має змоги.

81 : 9 45 : 9 42 : 7 64 : 8 28 : 4 18 : 6 986735

Легенда розповідає, що плакала Снігуронька, проводжала матінку Зиму. Йшла сумна, за нею стали всі тужити. Там, де йшла і плакала, торкаючи лози, виросли підсніжники - снігуроньки сльози. Землю промінь зігріва,Тане сніг, струмок співа,І краси чудові діти,Зір наш ваблять дивні квіти. Ось, підсніжники, дивись,Поміж снігу розбрелись. Вже їм холод не страшний,Ні хуга, ні вітровій.Їх уже не налякати -Вже спішить весна крилата!

323275845 : 5 • 363 : 7 : 316 + 48 : 87 • 9 – 5

Ця історія сталася зимою. Жила собі дуже красива пані на ім’я Сніжинка і була в неї дочка - Квітка. Мати дуже її любила. І мати з дочкою ніколи не зустрічалися, бо Сніжинка одразу ж після зими летіла на Північ, додому, а її донька там могла замерзнути. Тому донечка цвіла весною і красувалася влітку. І не могли вони жити разом, бо мати б розтанула від сонячного тепла. Вони досі не бачилися. Навесні та влітку всі втішали маленьку квіточку – і звірі, і інші квітки. У Сніжинки було не менше горе, її теж втішали інші сніжинки. Так і спливав час: сумували і Сніжинка, і Квіточка. Якось до землі, де жила Квіточка, прилетіла добра Чарівниця. Побачила вона Квіточку і запитала, чому та сумує. Квіточка розповіла своє горе. Чарівниця подумала і каже: «Он воно як! Але я можу зменшити твоє горе. Ти станеш квіткою-проліском і цвісти будеш тільки-но прийде весна. Тоді буде зима іти, і твоя мати також. Я точно знаю, що вона буде тут. Ви будете зустрічатися раз на рік», - посміхнулася Чарівниця. Так з'явилася квітка Пролісок.