Презентація "Планети - гіганти"

Солнце и 8 планет вокруг

Планети Земної групи Планети - гіганти

Юпітер Сатурн Уран Нептун

Юпитер Юпітер

Юпітер – друга за яскравістю після Венери планета. Але якщо Венеру можна бачити тільки вранці або ввечері, то Юпітер іноді яскраво виблискує всю ніч. Через повільне, величного переміщення цієї планети серед зірок стародавні греки дали їй ім'я свого верховного бога Зевса; в римському пантеоні йому відповідав Юпітер. Двічі Юпітер відіграв важливу роль в історії астрономії. Він став першою планетою, у якої були відкриті супутники. У 1610 р Галілей, направивши телескоп на Юпітер, помітив поруч з планетою чотири зірочки, невидимі неозброєним оком. Вже на наступний день вони змінили своє становище і щодо Юпітера, і щодо один одного.           

Спостерігаючи затемнення супутників Юпітера і порівнюючи ці дані з результатами попередніх розрахунків, датський астроном Оле Ремер 1675 р визначив швидкість світла, яка виявилася близькою до 300 000 км / с. Характеристики Юпітера: Назва: Юпітер Діаметр:142 800 км Маса:1,9*1027 кг Щільність :1330 кг/м3 Період обертання: 9 часа 55 мин 29с Середня відстань до Землі: 5,20 а.о. Нахил орбіти:1,3°

Сатурн

Головне відкриття, пов'язане з Сатурном, відбулося в середині ХVII століття, а точніше, в березні 1655 року, голландський вчений Християн Гюйгенс, спостерігаючи Сатурн в свій найсильніший на той час телескоп, розгледів навколишній планету яскраве кільце, хоча в той час вони спостерігалися з ребра. "У 1656 році, - писав він, - мені вдалося розглянути в телескоп середню зірку Меча Оріона. Замість однієї я побачив дванадцять, три з них майже що стосувалися один одного, а чотири інших світили через туманність, так що простір навколо них здавалося значно більше яскравим, ніж інша частина неба, яка здавалася абсолютно чорною. неначе спостерігалося отвір в небі, через яке видно більш яскрава область ".

Уран Уран

Головні наукові результати польоту близько Урана: 1. Хмарний шар Урана містить дуже мало контрастних деталей. Динаміка атмосфери утворює зональні течії, симетричні щодо осі обертання планети. Температури полярного і екваторіальних районів майже однакові (56 К). Це вказує на переважну роль внутрішніх джерел енергії. Швидкість зональних течій дуже висока. 2. На широті - 70° спостерігалося протягом прямого напрямки (в сторону обертання планети) зі швидкістю 700 км/год. Поблизу екватора відзначені вітри зворотного напрямку, зі швидкістю до 300км / ч. 3. Магнітне поле Урана нахилене на 60° по відношенню до осі обертання (якщо вважати його дипольним), причому вісь диполя зміщена від центру на 1/3 радіуса планети. Напруженість поля близька до земної, але полярність зворотна.

  4. Склад атмосфери: 15% (об'ємних) гелію (в 2,5 рази більше, ніж на Сатурні); приблизно 2% метану нижче верхнього шару хмар; інше-водень. Хмарний шар знаходиться на рівні тиску 1,2 бар. 5. Отримано перші зображення вузьких кілець Урана. Виявлено 2 нових слабких кільця. Зовнішнє кільце (епсилон) складається з великих шматків, розмірами більше 10 см. 6. Виявлено 10 нових супутників. Розміри найбільшого з них понад 170 км. З п'яти раніше відомих супутників найсвітлішим є Аріель, самим темним - Умбріель. Найбільші супутники - Титания (1580 км) і Оберон (1516 км), найменший - Міранда (472 км). Щільності їх вказують на велику частку кам'яних порід, ніж у супутників Сатурна.

Нептун

Винайден 23 вересня 1846 року, Нептун став першою планетою, відкритою завдяки математичним розрахункам, а не шляхом регулярних спостережень. Знайдення непередбачених змін в орбіті Уран породив гіпотезу про невідомої планети, гравітаційним відривним впливом яких вони і обумовлені. Нептун був знайдено в межах передбачуваного положення. Незабаром було відкрито і його супутник Тритон, проте решта 13 супутників, відомих нині, були невідомою до XX століття. Нептун був відвідуваний лише одним космічним апаратом, "Вояжером-2", який пролетів близько з планети 25 серпня 1989 року. Нептун по складу близький до Урану, і всі планети відрізняються по складу від більш великих планет-гігантів - Юпітера та Сатурна. Інколи Уран і Нептун поміщені в окрему категорію «льодових гігантів». Атмосфера Нептуна, як і атмосфера Юпітера і Сатурна, складається в основному з водорода та гелію, наряду з слідами вуглеводнів і, можливо, азоту, але містить більш високу долю льдов: водного, аммиачного, метанового. Недра Нептуна, як і Уран, складаються головним чином із льдів і гірських порід. Следы метана в зовнішніх слоях атмосферы, зокрема, є причиною синього кольору планет.