Презентація "Подорож у країну математики"

Подорож у країну Математики Є чимало країн на світі, великих і малих, далеких і близьких. Та є серед них кілька казкових, чарівних, незвичайних. Одна із таких країн – Математика. Знаходиться вона так далеко, що не доїдеш до неї автобусом, не домчиш поїздом, не допливеш кораблем, не долетиш літаком. Лише думкою та розумом можеш побувати там.     Живуть у цій країні числа, цифри. Знаки, геометричні фігури та геометричні тіла. І живуть вони дружно, без сварок, бо дотримуються давно встановлених математичних законів та правил.

          Розміщена країна Математика на рівній місцевості, яка поділена синіми лініями на клітинки так само, як учнівський зошит. Є у країні місто нулів, місто одиниць, місто двійок, місто трійок, місто четвірок, місто п‘ятірок, місто шісток, місто сімок, місто вісімок, місто дев»яток, місто десяток. І у кожному місті відбуваються свої події, свої історії…

У країні Математика є містечка, де проживають числа. Думкою плинемо у місто Нуль. Будиночки у ньому схожі на квасолинки чи яйця. І мешкають у них нулі. Дивно, чому вони такі пухкенькі, кругленькі? Вони ж нічого не їдять. Та і їсти у них нічого. Та й ні посуду, ні предметів побуту, ні меблів вони не мають. І нічим нулі не займаються. Ні фабрик, ні заводів, ні шкіл, ні бібліотек у місті немає.

Та полюбляють нулі, коли до них на гостину приходять числа з інших міст. Нулики ввічливо вітають гостей, запрошують на пішу прогулянку вулицями міста. Усі прогулюються і дихають нічним не забрудненим свіжим повітрям. Нулі дуже виховані. Вони ніколи не стають у парі поперед іншого числа. І ходять вулицями двоцифрові числа: 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90.

  А ось хатинка-клітинка одиниці. У цій хатинці одна кімната. Усе у ній на своєму місці. Посеред кімнати стоїть один стіл, біля нього – один стілець, у куточку побіля вікна – одне ліжко, коло нього – одна тумбочка. А на стіні висить одна полиця, де лежить одна книжка. Вона зветься «Математика».        

Одиниця читає її один раз на добу – перед сном. Коли засне одиниця, то бачить кольорові сни про смачні фрукти з далеких країн. Ось на таці лежить один банан, один ананас, один апельсин, один лимон, один кавун. А головне те, що цими плодами одиниця може поділитися із сестрицями – одиницями.     Та от проспівав перший півень – сон зник. Пора одиниці до роботи братися.

  Знає кожен, що числа 2 позначається двійкою. Схожа вона на качечку: кругла голівка, витягнута шийка, вигнутий хвостик. Здається, що ось цифра скаже: «Ках-ках!»     Як качечка, полюбляє двійка воду: двічі на день купається вона у двох мисочках. У одній мисочці налита вода із сонячними зайчиками. У другій мисочці – вода із вечірніми зірочками. І двічі двійка чистить зуби: уранці та увечері. Витирається вона двома рушничками: один для голівки і шийки, а другий для хвостика. От яка охайна двійка!

  Трійка дуже пишається тим, що схожа на велику букву «зе» або на два місяці, які з»єдналися ріжками. Верхній, менший, півовал завжди катається на нижньому, більшому. І погукує: «Тр-тр-тр!»     Якось третього дня тижня пішла трійка до лісу по гриби. Недовго блукала лісовими стежками – а кошик уже повний. Лежать у ньому три боровики, три лисички, три опеньки, три сироїжки, три підберезники. Бачила трійка три мухомори та брати не стала, бо знала, що вони отруйні.

Четвірка – фізкультурниця. Вона полюбляє виконувати вправи ранкової гімнастики з прапорцями. Тому і сама схожа на прапорець, тільки без верхньої горизонтальної лінії. Усі вправи робить четвірка чітко і точно: чотири нахили уперед, чотири нахили вліво та вправо, чотири присідання, чотири стрибки на одній нозі. У четвірки, як відомо, одна нога. Від фізичних тренувань стоїть вона міцно. Радить четвірка усім займатися спортом, бо спорт – це здоров‘я.

Знаєте, з ким дружить п‘ятірка? Здогадалися? Вона – подружка п‘яти пальців людини. Їх 5 на правій руці, 5 на лівій руці, 5 на правій нозі, 5 на лівій нозі. На зиму малечі п‘ятірка плете м‘які рукавички. Перша хатинка для великого пальця, друга – для вказівного, третя – для середнього, четверта – для безіменного, а п‘ята – для мізинчика. Тепло і затишно пальчикам у рукавичках!

Одного разу число 6 пішло мандрувати. Першого дня побувало воно у понеділка, другого дня – у вівторка, третього дня – у середи, четвертого дня – у четверга, у п»ятого дня – у п»ятниці, шостого дня – у суботи. Ніде не затрималася шістка більше однієї доби, а от у суботи пробула аж 6 днів. Почувалися вони хороше: навчилися співати 6 пісень про дружбу, розказувати 6 віршів про природу, намалювали 6 малюнків про звірят, навчилися показувати 6 фокусів. Коли поверталися шістка додому, то запросила суботу до себе на гостину.

У числа сім дуже незвичайна хатинка. Двері у ній відчиняються лише тоді, коли скажеш: «Сім, сім, відкрийся!». Одного разу пішла сімка до лісу по суниці. А в цей час вовк-сіроманець вийшов на полювання. Від голоду він геть розлютився. І тому, коли побачив сімку, загарчав і кинувся на неї. Сімка почала тікати по втоптаній стежечці. А вовк от-от наздожене її.

Та сталося диво – вмить сімка піднялася в повітря і понеслася від звіра, як на крилах. Сімка підвела очі і побачила, що її підхопили і несуть сім комашок та жучків: сонечко, бджола, оса, джміль, хрущ, жук-олень, жук-носоріг.

А ось і хатинка. Сімка вигукнула: «Сім, сім, відкрийся!». Двері відчинилися і рятівники влетіли із сімкою у дім. Зморений, голодний вовк довго блукав побіля будиночка. Добра сімочка пожаліла вовка і кинула йому з вікна 7 шматочків хліба. Звір з»в їх, подякував 7 разів і задоволений повернувся до лісу.

У одному казковому містечку у восьмиповерховому будинку жили собі 8 пекарів. І дорослі, і діти поважали їх за те, що уміли пекарі виготовляти вироби із тіста чудернацької форми. Пекар, що мешкав на першому поверсі, випікав бублики, пекар з другого поверху – печиво, з третього поверху – булочки, з четвертого поверху – піцу, з п»ятого – круглі буханці хліба, з шостого – пампушки, з сьомого – тістечка, з восьмого – торти.

 Біля березового гаю у чепурному будинку жила собі дев‘ятка. Здавна вона закохана у квіти. Зранку і до вечора невтомно працювала дев‘ятки на клумбах.     А їх було у неї аж дев‘ять. Росли там жовті тюльпани, білі нарциси, фіолетові флокси, сині іриси, червоні півонії,Рожеві жоржини, оранжеві лілії, вишневі мальви. У саду дев»ятка доглядала 9 кущів троянд, жасмину, бузку, шипшини, бузини, калини, малини, агрусу, смородини.

Знать треба цифри, як годиться,А перша з них – це «одиниця».Її впізать можна здалеку. Вона подібна на лелеку. Ти тільки добре придивись– І ніжка довга, й дзьоб униз.

Сонце в небі теж одне. Нам проміння роздає!

Місяць в небі теж один,Серед зірок господин!

Двійка хвостик піднімає,Шию гнучкою тримає.І так гарно випливає,Наче лебідь з дивокраю.

Два баранці разом зустрілисьІ між собою посварились!

В небі чайка пролітає,Цифру 3 нам нагадає!

В балалайці 3 струни,Знає це один Єфім!

Всі тварини, що гуляють,По чотири ноги мають!

Ось п’ятірка жартівлива,Діток всіх розвеселила. Як на хвостик повернеться,В цифру два враз обернеться.

Один, два, три, чотири, п‘ять. Можу я порахувать!Від п‘яти до десяти. Разом цифри ти назви!

Цифра 6 немов замок: Знизу – круг, вгорі – гачок.

Жук також шість ніжок має,Мандрувати полюбляє!

Дуже легко нам усім. Упізнати цифру сім. В неї лиш одна нога,І сама, мов кочерга.

Сім кольорі веселка має: Червоний, наче сонце сяє,Оранжевий вогнем горить,Жовтенький квіткою зорить. Зелений у траві, в листочку,А голубий в воді, в ставочку. Синіє небо угорі,Фіалки зацвіли в дворі.

Два кільця, як не дивися. Здогадались? Цифра … (Вісім). В ляльку, бач, перетворилась,На балу в нас опинилась.

Вісім ніг комахи маютьІ , звичайно, всі це знають!

А оця весела цифра. Ніби акробатка і ципку. Головою вниз зависне –Стане іншою вже, звісно. Ця весела акробатка –То знайома всім … (Дев’ятка)

В дитсадку спитали діти:«Нуль – це як? Навіщо він?»Аби цифру зрозуміти,Я вам дещо розповім:«Нуль – коли цукерки зїли,Птаство в вирій відлетіло. В зоопарку нуль ведмедів?Сторож клітки не догледів».

Нулик — це число найменше,Деколи й саме живе. Як пристане до сусіда —Має значення нове. От стояла одиниця,Біля неї нулик став,І вже може він гордиться,Буть найменшим перестав. Так «один» з «нулем»-сусідом. Число «десять» разом склав.

Презентацію підготувала вчитель – методиствищої категорії Веремейчук Ганна Миколаївна. Початкова школа «Лісові дзвіночки»Київ, 2021 рік